Відповідно до мети, концептуальних положень та завдань дослідження на основі аналізу історичних матеріалів визначено внесок О.М. Щербини в історію, теорію і практику тифлопедагогіки, проаналізовано життєвий шлях та умови становлення О.М. Щербини як видатного вченого. Проведене дослідження підтвердило актуальність вивчення внеску професора О.М. Щербини у становлення та розвиток вітчизняної тифлопедагогіки, зумовлену потребою звернення наукової тифлопедагогіки, що розвивається в умовах національного відродження, до творчої спадщини видатних педагогів. Громадсько-просвітницька та науково-педагогічна діяльність вченого не була предметом спеціального дослідження. Хоча в наявних джерелах є достатня кількість документів, що дозволили повною мірою охарактеризувати його працю та визначити гідне місце в суспільному, освітньому житті України. Вперше в історії вітчизняної тифлопедагогіки нами досліджено і проаналізовано життєвий шлях та соціально-психологічні умови становлення О.М. Щербини як особистості, яка при тотальній сліпоті досягла високого рівня самореалізації у філософії, тифлології та суспільному житті. Встановлено, що життєвий шлях О.М. Щербини у акмеологічному аспекті і значенні для тифлопедагогіки можна розподілити на три періоди: І-й період - формування його ставлення, з одного боку, до себе як до людини з фізичним обмеженням, яка прагне побороти життєві перепони, та, з другого боку, ставлення до середовища, яке сприймалось не як ворожнече, а як таке, в якому належить жити нарівні зі зрячими. Аналіз життя в період дитячих та юнацьких років був необхідний для того, щоб з'ясувати передумови та основні чинники формування світоглядних переконань і життєвих цінностей майбутнього вченого. Встановлено, що основним чинником, який сформував світогляд О.М. Щербини стали вплив родинного виховання та найближчого оточення на цей процес. ІІ-й період - професійне самовизначення і перехід від філософії до проблем незрячих. Причиною цього переходу стала зацікавленість О.М. Щербини теорією І. Канта про можливість умоглядного пізнання речей, як вони існують самі по собі ("метафізики", згідно прийнятої на той час термінології). Факт такої глибокої зацікавленості ідеєю Канта свідчить про те, що О.М. Щербина прагнув до наукового пізнання не лише філософських категорій, але і власних пізнавальних можливостей, тобто пізнавальних можливостей незрячої людини. Цей період в науковій діяльності О.М. Щербини ми розглядаємо як переломний, коли він мав помітні досягнення в філософії, але його цілеспрямування вже пов’язувались з тифлологією. ІІІ-й період - професійна діяльність у тифлопедагогіці як вчителя, дослідника, викладача. Ці часи можна охарактеризувати, в цілому, як такі, коли, з одного боку, важкі соціальні умови життя народу та імперіалістична війна 1914 року спричинили збільшення кількості сліпих дітей та осліплих військових та з іншого боку - коли пробуджувалася громадська думка, з’являлися активні громадські діячі в галузі соціальної підтримки інвалідів по зору. В таких умовах діяльність О.М. Щербини набула особливої актуальності і дала позитивні результати. Для цього періоду характерна плідна науково-практична діяльність, у якій значне місце посідали питання теорії і практики навчання сліпих. Уся науково-педагогічна діяльність вченого здійснювалась в період складних соціально-політичних і економічних процесів в країні, в період становлення корекційної педагогіки взагалі, а, зокрема, тифлопедагогіки. Неоціненим здобутком стали розроблені О.М. Щербиною перші програми з навчальних курсів „Тифлологія” та „Вступ до дефектології” як результат вивчення та критичного осмислення вітчизняного та зарубіжного освітянського досвіду, власної педагогічної діяльності. Вивчення значної кількості документів дає підстави вважати, що громадсько-просвітницька діяльність О.М. Щербини була не менш важливою, ніж науково-педагогічна. Необхідними складовими активізації формування національної свідомості населення щодо проблем сліпих О.М. Щербина вважав такі засоби просвітницької роботи як читання, лекції, бесіди, виступи та ін. О.М. Щербина був учасником багатьох міжнародних, всеукраїнських, всеросійських з’їздів, конференцій та нарад з питань проблем сліпих. У прийнятих за його ініціативою резолюціях зверталася увага громадськості на проблеми сліпих. О.М. Щербина уболівав за долю сліпих і, за найменшої можливості, виступав як пристрасний поборник освіти незрячих. Соціальна активність, відданість ідеї, цілеспрямованість професійної діяльності О.М. Щербини дозволили йому стати першим в історичному огляді серед вчених, які розробляли теорію і практику тифлопедагогіки в Україні. Отже Олександр Мусійович Щербина став основоположником української тифлопедагогіки. Доведено, що теоретичний доробок вченого залишається актуальним і сьогодні. Основна проблематика його праць – це психологія незрячих, положення сліпих в суспільстві, їх освіта і працевлаштування. У його численних наукових статтях, фундаментальних працях чимало новаторських ідей та методичних підходів, які можуть бути використані сучасною тифлопедагогікою. Свої дослідження й логічні висновки вчений базував на власному досвіді та дослідженнях вітчизняних і зарубіжних науковців. Тифлопсихологічне дослідження Олександра Мусійовича „Сліпий музикант В.Г. Короленка як спроба зрячих проникнути в психологію сліпих (в світлі моїх власних спостережень)" стало вагомим внеском в науку. Воно показало першочерговість соціальних факторів в компенсації сліпоти, деякі особливості психічного розвитку сліпонароджених дітей, особливості емоційних реагувань та станів в умовах сліпоти. Праця О.М. Щербини на педагогічній ниві дала йому можливість не лише теоретично, а й практично реалізувати чимало ідей. Основні наукові та практичні доробки О.М. Щербини, суттєві для сучасної тифлології полягають в наступному: були закладені філософські основи тифлопедагогіки; результати інтраспективного дослідження психології сліпих були вперше проаналізовані з точки зору соціальної психології і використані для розвитку теорії компенсації сліпоти; вперше в Україні було визначено, як державну та наукову проблему ідею сумісного (інтегрованого та інклюзивного) навчання дітей з вадами зору; визначено необхідність тісного зв’язку тифлопедагогіки з офтальмологією, розпочато спільну громадсько-просвітницьку діяльність з офтальмологами; вперше були створені наукові засади для розвитку практичної тифлопедагогіки та системи освіти осіб з вадами зору; втілено в життя ідею про необхідність підготовки кадрів для роботи зі сліпими; розроблено основи змісту викладання наукової тифлопедагогіки у вузі; доведено необхідність і реалізовано відкриття кафедри тифлопедагогіки для проведення наукових досліджень в галузі психології, педагогіки, соціології сліпих і слабзорих та підготовки психолого-педагогічних кадрів для роботи з ними. Наукові і педагогічні інтереси О.М. Щербини були широкими та різноманітними. Він працював в галузі історії філософії, етики, логіки, психології. Однак, провідними були протягом всього життя питання теорії та практики навчання і виховання сліпих. Результатами дослідження доведено актуальність основних положень педагогічної концепції О.М. Щербини. Аргументовано їх співзвучність з теоретико-методичними засадами національної системи освіти в сучасній українській державі, проблемами й потребами держави. Передусім це стосується ідей вченого про спільне виховання сліпих дітей зі зрячими. Діяльність професора О.М. Щербини була визнана на міжнародному та вітчизняному науково-практичному рівнях. Про це свідчить аналіз оцінок його наукового доробку, представлений відомими діячами науки та освіти О.П. Бєлоруковим, Л.С. Виготським, В.О. Гандером, Б.Г. Коваленком, П.Г. Мельниковим, В.П. Філатовоим, К. Штрелем та ін. Великою заслугою О.М. Щербини є його особистий приклад високого розвитку на який посилаються науковці та практики. Зокрема, Л.С. Виготський при написанні наукових статей, присвячених тифлопедагогіці та тифлопсихології завжди посилався на висновки та приклади О.М. Щербини. Таким чином, можна констатувати, що О.М. Щербина залишив нащадкам велику творчу спадщину, наповнену самобутніми думками, ідеями, положеннями та висновками з актуальних проблем розвитку виховання та навчання сліпих дітей, які не втратили своєї важливості й сьогодні в період розбудови нової системи освіти. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів науково-педагогічної спадщини О.М. Щербини, оскільки залишаються невивченими архіви Росії, Німеччини, де можуть знаходитися оригінальні документи, необхідні для подальшого аналізу його діяльності як педагога- практика і теоретика. Основні положення дослідження відображено у таких публікаціях автора: 1. Кулик Л.Г. Наукова діяльність сліпого професора О.М.Щербини //Актуальні проблеми виховання та навчання студентів із особливими потребами: Зб. наукових праць. за заг. ред.. П.М.Таланчука, Г.В.Онкович. – К.: Університет „Україна”, 2000. С. 347-348. 2. Кулик Л.Г. Відродження української тифлопедагогічної спадщини незрячого професора О.М.Щербини. // Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції до 80-ї річниці НПУ імені М.П.Драгоманова „Психолого-педагогічні проблеми підготовки вчительських кадрів в умовах трансформації суспільства”. -Київ, 2000. -С. 114-116. 3. Кулик Л.Г. Вивчення творчих наукових потенцій незрячих студентів (на прикладі студентських років О.М.Щербини). // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції „Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами”. -Київ, 2002. -С. 232-235. 4. Кулик Л.Г. До питання про вивчення просвітницької діяльності професора О.М.Щербини // Матеріали ІУ міжнародної науково-практичної конференції „Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами”. -Київ, 2003.-С.182-183. 5. Кулик Л.Г. Вивчення життєвого шляху О.М.Щербини з погляду детермінантного становлення його як філософа, теоретика і практика тифлології // Матеріали звітної науково-практичної конференції 19-20 травня 2003 р. „Науково-дослідна діяльність молодих вчених: особливості підготовки майбутнього вчителя”. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2003. - С.123-127. 6. Кулик Л.Г. Діяльність професора О.М.Щербини в історії підготовки кадрів тифлопедагогів в Україні // Соціально-психологічні проблеми тифлопедагогіки. Збірник наукових праць. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2003. – Випуск 2. – С. 145-150. 7. Кулик Л.Г. Життя та науково-педагогічна діяльність сліпого професора О.М.Щербини // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія № 19. Корекційна педагогіка та психологія. Зб. наукових праць. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. - № 3. С.86-98. 8. Кулик Л.Г. О.М.Щербина про художню та реальну правду у творі В.Г.Короленка "Сліпий музикант" //Дефектологія. -2005. -№ 2. -С.45-47. 9. Кулик Л.Г. Питання спільного навчання сліпих дітей зі зрячими у пед. спадщині проф. О.М.Щербини // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія № 5. Педагогічні науки: реалії та перспективи: Зб. наукових праць. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2004. - Випуск 1. С. 207-211. 10. Кулик Л.Г. Діяльність О.М.Щербини в тифлопедагогіці (матеріали до вивчення курсу „Історія тифлопедагогіки”) Навч. посібник. – К., 2005. - 63с. 11. Кулик Л.Г. Громадсько-просвітницька діяльність О.М.Щербини // Наукові записки: Збірник наукових статей НПУ імені М.П.Драгоманова - Випуск LIX (60). – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. – стр.82-89. 12. Кулик Л.Г. Діяльність О.М.Щербини в Київському інституті народної освіти (зраз НПУ імені М.П.Драгоманова) // Соціально-психологічні проблеми тифлопедагогіки. Збірник наукових праць. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. – Випуск 4. – С. 68-79. 13. Кулик Л.Г. Міжнародне визнання внеску О.М. Щербини у розвиток вітчизняної тифлопедагогіки // Соціально-психологічні проблеми тифлопедагогіки. Збірник наукових праць: Матеріали Першого Всеукраїнського з”їзду тифлопедагогів (4-5 травня 2006 року, м. Харків). – Х., 2006. – Випуск 6. – Ч. 2. С. 124-132. | 