За результатами проведеного дослідження можна дійти таких висновків: Алюзія – складне і багатогранне явище, що потребує уваги в перекладі, оскільки від відображення її внутрішніх художніх ресурсів залежить правильне розкриття авторського задуму. Основною умовою реалізації механізму алюзії є відомість її джерела, його включеність у вертикальний контекст учасників міжкультурної комунікації. У цьому разі алюзії можуть бути виявлені представником іншої культури і створити відповідну систему асоціацій. Складність відтворення алюзії полягає в повній або частковій втраті її впізнаваності в цільовій культурі, що може стати на заваді розуміння авторської інтенції. Основне завдання перекладача при відтворенні алюзії – зберегти її асоціативний фон, забезпечити її впізнаваність реципієнтом, що має викликати в нього необхідні асоціації. У перекладі потрібно якомога повніше передати весь комплекс асоціацій, які викликає алюзія в читача оригіналу. При перекладі алюзії передусім доводиться долати екстралінгвальні труднощі. Від них залежить вибір способу відтворення алюзії для збереження тих стилістичних функцій, які вони виконують у вихідному тексті. Перекладацькі стратегії визначаються в кожному конкретному випадку залежно від перекладацької ситуації. Основними критеріями добору засобів перекладу виступають такі параметри комунікативної ситуації: ступінь відомості алюзії в культурі реципієнта, домінантна стилістична функція алюзії, характер/тип самої алюзії, характер тексту, питома вага в художній тканині твору. Аналіз оригіналів та перекладів дозволив виділити основні прийоми передачі алюзії, зважити їх переваги і недоліки. Функціонально-стилістичну адекватність алюзивних власних назв у тексті оригіналу й тексті перекладу забезпечують такі прийоми: 1) повні відповідники, що утворюються: а) транскодуванням, б) традиційною передачею власної назви, в) семантичними калькуваннями; 2) часткові відповідники, що утворюються: а) перейменуванням, б) розширеними структурними варіантами онімів, в) скороченими структурними варіантами онімів; 3) уточнювальний переклад; 4) компенсації: а) пояснювальний переклад, б) переклад аналогом, в) переклад гіперонімом, г) перифрастичний переклад; 5) вилучення власної назви. Для передачі алюзивних власних назв найпоширенішими і найефективнішими засобами виявляються транскодування і традиційна передача імені. Проте вони забезпечують адекватне відтворення алюзій загальнокультурного характеру. Ці засоби не відтворюють адекватно алюзії обмеженої відомості через відмінні фонові знання реципієнтів оригіналу і перекладу. Асоціативний фон алюзивних власних назв обмеженої відомості відновлюється за допомогою компенсаційних прийомів. Засобами відтворення алюзивних висловів є: 1) цитатний переклад; 2) семантико-стилістичний переклад; 3) графічне маркування алюзії; 4) компенсаційні прийоми: а) уточнювальний переклад, б) пояснювальний переклад, в) генералізація; г) аналог; д) перифрастичний переклад; 5) вилучення алюзії. Для алюзивних висловів основними засобами виступають цитатний і семантико-стилістичний переклади. Точне відтворення алюзій меншої відомості або зовсім невідомих у культурі-реципієнті не викликає необхідних асоціацій. Труднощі виникають передусім при відтворенні літературних, історичних і культурних алюзій. Одним із засобів досягнення адекватного реконструювання прагматики автора при відтворенні алюзій обмеженої відомості є компенсаційні прийоми. Основною стратегією передачі алюзій обмеженої відомості є пояснювальний переклад. У випадках малоінформативної, локальної алюзії застосовується перифрастичний переклад або узагальнення. Функціонально-прагматичні трансформації, що реалізуються через компенсаційні прийоми, спрямовано на модифікацію тексту перекладу з урахуванням асоціативного фону алюзії. Компенсаційні прийоми мають експліцитний характер, що робить оригінал і переклад асиметричними, але уможливлюють рівноцінність комунікативної значущості оригіналу і перекладу, тобто їхню динамічну еквівалентність. При перекладі деформованих алюзій адекватне відтворення як самого прийому деформації, так і його семантико-стилістичних функцій можливе в разі трансформації відомих реципієнтові перекладу висловів. Ефективними прийомами при відтворенні деформованих алюзій є транскодування і цитатний або семантико-стилістичний переклад з урахуванням деформації. Для розкриття асоціацій і глибинного змісту деформованих алюзій обмеженої відомості в перекладі застосовуються різні трансформації і компенсаційні прийоми, що оптимально відтворюють авторську інтенцію. Кількісні підрахунки, проведені при зіставленні текстів оригіналу з текстами перекладів показують, що 61,45 % з проаналізованих 1 270 алюзивних власних назв відтворено повними відповідниками (53,18 % - транскодуванням, 8 % - традиційною передачею назви, 0, 27 % - семантичними калькуваннями); 1,27 % - частковими відповідниками (0,1 % - перейменуванням, 0,9 % - розширеними структурними варіантами, 0,27 % - скороченими структурними варіантами); 0,6 % - уточнювальним перекладом, 36,01 % - компенсаційними прийомами (30,56 % - пояснювальним перекладом, 0,4 % - аналогом, 1,5 % - гіперонімом, 3,55 % - перифрастичним перекладом); 0,67 % - вилученням алюзії. 30,11 % з 900 алюзивних висловів відтворено цитатним перекладом, 41,11 % – семантико-стилістичним перекладом, 0,5 % – графічним маркуванням алюзії, 26,62 % - компенсаційними прийомами: 1,5 % - графічним маркуванням із коментарем, 18 % - пояснювальним перекладом, 0,6 % – аналогом, 2,64 – прийомом генералізації, 3,88 % - перифрастичним перекладом, 1,66 % - вилученням алюзії. Хоча певні втрати інформації і заміна асоціацій неминучі в перекладі, потрібно намагатися зберегти той самий обсяг екстралінгвальної інформації, передавати алюзію адекватно, зберігаючи її прагматичний смисл. Щоразу потрібно знаходити оптимальне рішення для актуалізації авторського підтексту в тексті перекладу. Головна умова при відтворенні алюзій – збереження в тексті перекладу їхніх стилістичних функцій у відповідній комунікативній ситуації, що забезпечує адекватність перекладу. |
