Анотація до роботи:

Балабін В.В. Сучасний американський військовий сленг як проблема перекладу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.16 – перекладознавство. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2002.

У дисертації досліджено функціонально-стилістичні, лексико-семантичні та структурно-морфологічні особливості американських військових сленгізмів, фактори лінгвокультурного бар'єра двомовної комунікації, що виникає при використанні сленгу. Проаналізовано український військовий сленг як можливий перекладацький відповідник американського військового сленгу, прийоми та типові помилки при перекладі сленгізмів.

Визначено стратегію операційних дій перекладача при перекладі сленгу, яка полягає у передачі семантичного й прагматичного значень конкретного сленгізму: трансляції денотативного, сигніфікативного, інтерпретативного та внутрішньомовного значень на підставі використання ресурсів цільової мови, врахування позамовних чинників, нейтралізації розбіжностей у фонових знаннях комунікантів і запропонуванні оптимального перекладацького відповідника.

Американський військовий сленг (АВС) як ненормативна, неформальна, стилістично знижена, функціонально обмежена мова американських військовослужбовців, що використовується з метою здійснення певних мовленнєвих функцій, поєднує різні категорії лексики: просторіччя, військово-професійні жаргонізми, групові та соціальні жаргонізми, сленгізми-скорочення, кодові найменування, військову сленгову фразеологію, арготизми, вульгаризми, евфемізми, чужомовні запозичення, неологізми, історизми тощо. Склад АВС постійно змінюється і поповнюється із стандартних і субстандартних мовних систем. У процесі поповнення складу АВС головну роль відіграє словотвір (87,5%).

АВС є бар'єром двомовної комунікації навіть для досвідченого перекладача через поєднання мовних (лексико-семантичних, структурно-морфологічних, функціонально-стилістичних) та позамовних (культурних, історичних, країнознавчих, соціальних, політико-актуальних, психологічних) чинників утворення військового сленгу.

Український військовий сленг як ненормативна, неформальна, стилістично знижена, функціонально обмежена, переважно розмовна мова військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, може слугувати перекладацьким відповідником АВС завдяки подібності за складом, мовленнєвими функціями, потенціалом вираження стилістичних конотацій, способами утворення, сферою функціонування тощо.

Головною умовою оптимального перекладу АВС є глибоке розуміння стратегії перекладу, яка полягає у передаванні лексичного значення конкретного сленгізму на підставі використання ресурсів цільової мови; урахування особливостей комунікативної ситуації, обмежень і табу, що існують у традиціях, звичаях, поведінці, культурі етносу, соціуму, колективу, особи; нейтралізації розбіжностей у фонових знаннях комунікантів і запропонуванні оптимального перекладацького відповідника. Стратегія перекладу реалізується в тактиці й технології перекладу.

Тактика перекладу АВС для військового усного перекладу полягає в трансляції денотативного та сигніфікативного значень сленгізму шляхом запропонування оптимального відповідника з активного репродуктивного запасу перекладача. Оптимальним відповідником вважаємо лексико-фразеологічну одиницю, що має для перекладача чітке співвідношення з номінативним, когнітивним або репрезентативним компонентом смислу вихідної одиниці і традиційно закріпленою за цим компонентом конотацією, яка репродукується автоматично, на рівні простої підстановки.

Технологія перекладу полягає у виборі та застосуванні оптимальних способів, методів і прийомів перекладу, спрямованих на реалізацію стратегії й тактики перекладу. Головними принципами реалізації технології перекладу АВС слід вважати обов'язкову передачу денотативного значення сленгізму, трансляцію хоча б одної конотації сигніфікативного компонента лексичного значення сленгізму, збереження загальної функціонально-стилістичної відповідності.

Запорукою впевненого подолання лінгвокультурного бар'єра при використанні АВС є формування достатнього рівня фахової (мовної, культуро-країнознавчої, комунікативної) компетенції військового перекладача.

Перспективи дослідження полягають у подальшому теоретичному та експериментальному вивченні таких аспектів перекладознавства, лексикології, лексикографії та лінгводидактики: прагматичне значення одиниць АВС; переклад військової сленгової фразеології; розмежування сленгу та інших типів нелітературного мовлення; подальше вивчення УВС; створення лексикографічної бази субстандартних одиниць різних мов; теорія та практика формування перекладацької компетенції; систематизація типових помилок при перекладі текстів різних жанрів; обґрунтування й відбір лексико-фразеологічних мінімумів для обов'язкового активного засвоєння перекладачами.

Публікації автора:

1. Балабін В.В. Сучасний американський військовий сленг як проблема перекладу. – К.: ЛОГОС, 2002. – 300 с.

2. Балабін В.В. Сучасний американський військовий сленг // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. – К.: Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2001. – С. 14-17.

3. Балабін В.В. Загальна характеристика, склад і функції сучасного українського військового сленгу // Мовні і концептуальні картини світу: – Зб. наук. праць. – К.: Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2001. – №5. – С. 11-15.

4. Балабін В.В. Американський військовий сленг як лінгвокультурний бар'єр двомовної комунікації // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. праць. – К.: КНЛУ, 2002. – Вип. 8. – С. 16-21.

5. Балабін В.В. Український військовий сленг: міф чи реальність? // Система військової освіти як школа виховання української військової інтелігенції: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – К.: КВІУЗ, 2001. – Ч. 1. – С. 105-109.

6. Балабін В.В. Сленг у сучасній лінгвістиці: огляд літератури, присвяченої проблемам сленгу / Військ. ін-т Київського нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. – К., 2001. – 62 с. – Укр. – Деп. в ДНТБ України 23.07.2001, № 150 – Ук2001 // Аннот. в журналі "Депоновані наукові роботи". – 2001, №1-2; Аннот. в журналі "Вестник ИНИОН РАН". – 2002, №1.