Суб’єктні трансформації – це частковий випадок синтаксичних трансформацій, суть якого полягає в заміні внаслідок перекладу поверхневої структури вихідного речення синонімічною поверхневою структурою цільового речення за умов збереження інваріантності смислу. Під суб’єктною перекладацькою трансформацією розуміється міжмовна синонімічна заміна поверхневої структури вихідного речення, внаслідок якої підмет змінює свою функцію у цільовому реченні. Така заміна полягає у використанні в мові перекладу репрезентанта вихідної поверхневої структури, який має з останньою структурні розбіжності за інваріантності смислової структури. Суть суб’єктної трансформації полягає в тому, що актант глибинної структури речення, який у вихідному реченні на поверхневому рівні реалізується як підмет речення, внаслідок перекладу змінює свою поверхневу функцію і у цільовому реченні реалізується вже як другорядний член речення (додаток, обставина, означення). За умов застосування трансформації розгортання предиката він також може реалізуватися як присудок. При цьому значення, що має цей актант на глибинному рівні, за умов адекватно виконаного перекладу, не змінюється. Факт існування явища міжмовної асиметрії, яка виявляється в тому, що елементи денотативної ситуації та члени речення можуть не збігатися у різних мовах, пояснює можливість застосування синтаксичних синонімічних структур в процесі перекладу і, відповідно, суб’єктних трансформацій. Якісні суб’єктні перекладацькі трансформації становлять собою взаємозаміну внаслідок перекладу актантів навколо дієслівного ядра, яка на синтаксичному рівні полягає у тому, що елемент, який у вихідному реченні виконував функцію підмета, у перекладі змінює свою синтаксичну функцію на додаток, обставину, присудок або означення. Такі трансформації зумовлені, як правило, особливостями актантної структури речень мови оригіналу та мови перекладу, а також необхідністю привести речення, що перекладається, у відповідність із граматичними нормами мови перекладу. Виділяють якісні суб’єктні перекладацькі трансформації прогресивного та регресивного напрямків, які передбачають відповідно трансформацію підмета в інші члени речення або трансформацію інших членів речення в підмет. Суб’єктно-об’єктна трансформація, в широкому сенсі, становить собою перехід внаслідок перекладу від однієї діатези до іншої. В англо-українському напрямку перекладу суб’єктно-об’єктної трансформації можуть зазнавати двочленні (N(S)–V) та трьохчленні (N(S)–V–N(O)) комплекси особової активної та пасивної дієслівної структури. Під час цієї трансформації N1(S), тобто підмет вихідного речення, трансформується в N1(O) – додаток цільового речення. Трансформація підмета в додаток може супроводжуватися заміною двоскладної структури речення односкладною, і у цьому випадку позиція підмета залишається незаповненою. Подібна зміна структури речення є найпоширенішою. Двоскладна структура речення також може залишатися незмінною, і у такому випадку позицію підмета займає якийсь другорядний член речення (як правило, додаток). За суб’єктно-предикатної трансформації відбуваються зміни не тільки на рівні синтаксису (трансформація підмета в присудок), але й на рівні морфології (перехід, або транспозиція, слова з однієї частини мови до іншої: зокрема, з класу іменників до класу дієслів). Окремим випадком суб’єктно-предикатної трансформації є суб’єктно-предикативна трансформація, тобто перетворення внаслідок перекладу підмета вихідного речення в іменну частину складеного іменного присудка цільового речення. Така трансформація спостерігається в перекладах англійських речень зі складеним іменним присудком, де група підмета виражена поширеним субстантивним словосполученням. Ми виділяємо власне суб’єктно-предикатну та суб’єктно-предикативну трансформації, а також їх регресивні різновиди: предикатно-суб’єктну і предикативно-суб’єктну трансформацію. Суб’єктно-обставинна трансформація є перетворенням підмета на обставину або обставини на підмет в процесі перекладу. За семантичними ознаками ми виділяємо перетворення підмета на обставину місця, часу, причини або способу дії. За характером зміни структури речення, що супроводжує таку трансформацію, можна виділити збереження двоскладної структури речення або її заміну неозначено-особовою чи безособовою структурою. За напрямком трансформації виділяються власне суб’єктно-обставинна та обставинно-суб’єктні трансформації, а також трансформація взаємозаміни підмета та обставини. Під суб’єктно-атрибутивною трансформацією розуміється трансформація підмета в означення. За напрямком виділяються суб’єктно-атрибутивна та атрибутивно-суб’єктна трансформації. Як правило, означення, що зазнають трансформації, вказують на відношення цілого до його частини, власника до об’єкта, яким він володіє, тощо. Трансформація перегрупування (зміна порядку членів речення в англо-українському перекладі) зводиться до зміни місця розташування підмета в реченні. На рівні синтаксису підмет, який в оригіналі був у препозиції до присудка, у перекладі переноситься в постпозицію. Подібна трансформація необхідна для збереження комунікативного членування вихідного речення. В англійській мові порядок слів більш фіксований, ніж в українській, тому підмет переважно займає перше місце в реченні і, зазвичай, є темою речення, але в деяких випадках підмет може бути рематичним, тобто нести «нову» інформацію. Рематичний підмет англійського речення може займати початкову позицію в реченні або бути інвертованим стосовно присудка. У такому випадку комунікативне та синтаксичне членування речення можуть не збігатися і тому виникає потреба в застосуванні суб’єктної трансформації перегрупування. У разі перекладу англійських речень з регресивним порядком розгортання комунікативної структури висловлювання, тобто з рематичним підметом, що займає початкову позицію в реченні, доцільно змінювати порядок розгортання висловлювання з регресивного на прогресивний і переміщати рематичний підмет у типову для реми кінцеву позицію у цільовому реченні. У перекладі англійських речень з прогресивним порядком розгортання комунікативної структури висловлювання, тобто таких, де підмет-рема стоїть в кінці речення, змінювати порядок розгортання висловлювання немає потреби. На перше місце у цільовому реченні виноситься обставина (рідше – інший другорядний член речення) або присудок. Досить поширеною в англо-українському перекладі є кількісна трансформація додавання або вилучення підмета зі структури речення, яка приводить до зміни загальної кількості елементів структури речення у реченні мови перекладу, порівняно з оригінальним реченням. Згідно з відсотковими даними, отриманими під час дослідження, частотність застосування трансформацій перегрупування та кількісних суб’єктних трансформацій становить, відповідно, 15% (300 речень) та 42% (840 речень) від загальної кількості проаналізованих трансформацій (2000 речень), тоді як кількість якісних суб’єктних трансформацій становить 43% (860 речень) від загальної кількості. В свою чергу, серед якісних суб’єктних трансформацій найбільш поширеними виявилися суб’єктно-об’єктна – 19,3% (386 речень) і суб’єктно-атрибутивна – 12,8% (256 речень) трансформації та їх різновиди. Значно менш уживаною є суб’єктно-предикатна трансформація – 9% (180 речень). Що стосується суб’єктно-атрибутивної трансформації, то її частка у загальній кількості трансформацій становить лише 1,9% (38 речень). Тому для англо-українського напрямку перекладу її можна вважати нетиповою. Щодо трансформацій перегрупування, то найпоширенішими серед них є трансформації, що застосовуються при перекладі рематичних підметів у реченнях з прямим порядком слів – 8,3% (166 речень), частотність застосування трансформації для перекладу підметів, інвертованих без допомоги спеціальних конструкцій становить 2,7% (54 речення), а трансформації для перекладу підметів, інвертованих за допомогою конструкції there is/are – 4% (80 речень). З кількісних суб'єктних трансформацій найпоширенішою є трансформація вилучення підмета – 28,3% (566 речень), тоді як трансформації з додатковим актантом становлять лише 13,3 % (266 речень), щодо трансформації додавання підмета, було встановлено, що вона не є типовою для англо-українського напрямку перекладу, і частотність її застосування становить лише 0,4% (8 речень). Таким чином, отримані дані підтверджують припущення про важливість збереження синтаксичних значень підмета в процесі англо-українського перекладу та застосування з цією метою в багатьох випадках суб’єктних трансформацій. Перспективним видається дослідження особливостей застосування суб’єктних трансформацій при перекладі англійських текстів різних функціональних стилів, а також в українсько-англійському напрямку перекладу. |
