Анотація до роботи:

Крушинська О.Г. Поезія Поля Верлена в українських перекладах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10. 02. 16. – перекладознавство. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2007.

Дисертацію присвячено дослідженню усього корпусу опублікованих українських перекладів поезій Поля Верлена, на матеріалі яких розглянуто основні тенденції та закономірності становлення українського поетичного перекладу, починаючи з 90-х рр. ХІХ ст.

Особливу увагу надано аналізові співвідношення змістовної та функціональної адекватності у певному культурно-історичому контексті та виявленні розбіжностей у перекладацьких підходах, пов’язаних із асиметрією та асинхронією поетичних дискурсів першотвору та перекладу. Запропоновано періодизацію українських перекладів Верлена відповідно до часу створення перекладів та змін розглянутих перекладацьких стратегій. У дисертації зроблено розгорнутий лінгвостилістичний та перекладознавчий аналіз адекватного відтворення поетичних образів Верлена на фонологічному, лексико-семантичному та композиційному рівнях.

Головні науково-теоретичні, методологічні та практичні результати дослідження викладено у наступних висновках:

Розвиток теорії і практики поетичного перекладу в Україні починаючи з 90 рр. ХІХ ст. поставив проблему збалансованості формально-стильової еквівалентності та змістовно-функціональної адекватності в українських перекладах поезій Поля Верлена. Особливості відтворення верленової лінгвопоетики, яка поєднувала усталені жанрово-стильові форми романтизму і визначала поетичні новації символізму, сприяло вирішенню цієї проблеми. У різні періоди створення перекладів розвиток цільової мови, цільової культури спричиняв зміни у лінгвопоетиці; іншим фактором такого поступу було постання нових лінгвопоетичних форм, систем образів, нових принципів організації поетичного мовлення у власній літературній творчості українських поетів-перекладачів.

Ці чинники сприяли винайденню перекладацьких методик, що дістали своє втілення у перекладах поезій П.Верлена. Перші українські переклади поезій Верлена (П.Грабовський, В.Щурат, М.Вороний) не показують відповідного до першотвору рівня формально-стильової еквівалентності та змістовно-функціональної адекватності, перекладацькі ресурси визначаються лінгвопоетичними моделями народно-поетичного мовлення, перекладацькі стратегії цього періоду є радше стратегіями перекладу-переспіву, мовно-стилістичні засоби верленової лінгвопоетики в основному лишилися поза межами перекладацької уваги, переважають випадки ознайомчого перекладу. Переклади І.Франка варто розглядати як перехідні за поставленими завданнями і засобами їх вирішення.

У перекладі П.Тичини відтворення сугестивності верленової поетичної мелодики досягається поєднанням мовних ресурсів народно-пісенної, романтичної, неоромантичної традицій української поезії. Яскраву евфонічність перекладу поезії Верлена варто розглядати як один із чинників формування загальних особливостей дискурсу символізму української поезії.

У другий період розвитку української традиції перекладання поезій Поля Верлена (20-30 рр. ХХ ст) завдяки теоретичним розвідкам поетів-неокласиків та перекладам (М.Драй-Хмара, П.Филипович, Ю.Клен, М.Орест) було поставлено завдання відтворення першотвору у контексті його літературного дискурсу. Проте, нерозвинутість символістської традиції української літератури, необхідність створення нових перекладацьких ресурсів, суголосних до лінгвопоетики Верлена на основі романтичної, неоромантичної, класичної, неокласичної лінгвопоетичих моделей водночас із перекладом поезій не дозволяє виконання повною мірою окреслених завдань. За перекладацьких стратегій поетів-неокласиків досягається змістовно-функціональна адекватність перекладу при певних трансформаціях оригінальної поетичної системи Верлена.

З розвитком теорії і практики поетичного перекладу в Україні у другій половині ХХ ст. постають комплексні перекладацькі стратегії, які забезпечують високий рівень адекватності через відтворення синтетичної єдності фонологічних, лексико-семантичних, композиційних засобів верленівської лінгвопоетики (М.Рильський, Г.Кочур, М.Лукаш, Б.Тен, І.Світличний, М.Терещенко). Досягнуто синтезу у перевтіленні фонологічного, лексико-семантичного, композиційно-строфічного рівнів побудови поетичного образу. Розвинутість народно-поетичного, романтичного, неоромантичного, класичного, неокласичного, символістського дискурсів української поезії у поєднанні із різноманітністю перекладацьких підходів спричинює множинність перекладацьких інтерпретацій.

Віднайдена співвідносність формально-стильової еквівалентності та змістовно-функціональної адекватності сприяє появі перекладів Верлена, які здатні відігравати у цільовій культурі роль, відповідну до ролі першотвору в його культурі.

Відсутністю спільної національної традиції перекладання у діаспорі зокрема мотивується несхожість інтерпретаційних позицій С.Гординського та О.Зуєвського. Зіставлення цих перекладів засвідчують, що роботи С.Гординського перебувають у традиції неокласичого українського перекладу, у той час як у використаних лігвопоетичних ресурсах та перекладацьких стратегіях перекладів О.Зуєвського простежується зв’язок із постмодерністським дискурсом української поезії за межами України.

Сучасний стан поетичного перекладу в Україні дає змогу говорити про значне поширення творчості Поля Верлена, який, завдяки появі великої кількості перекладів високого мистецького рівня, став для теперішньої української читацької аудиторії одним із класиків світової літератури.

Публікації автора:

1. Крушинська О.Г. Українські переклади Поля Верлена // Методологічні проблеми перекладу на сучасному етапі: Зб. наук. пр. – Суми.: Вид-во СумДУ, 1999. – С.73-77.

2. Крушинська О.Г. Поезії Поля Верлена у перекладі Івана Франка // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. – К.: Логос, 2000. – С.217-222.

3. Крушинська О.Г. Поль Верлен в інтерпретаціях Максима Рильського // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. – К.: Логос, 2001. – С.196-199.

4. Крушинська О.Г. Українські переклади сонету Поля Верлена “Mon rve familier” // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. – К.: КНЛУ, 2006. – Вип.16. – С. 124-130.

5. Крушинська О.Г. Відтворення в українських перекладах композиційних структур у лінгвопоетиці Поля Верлена // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. – К.: КНЛУ, 2006. – Вип.17. – С. 160-170.