Результатом дослідження є розробка спектру питань, пов’язаних з уточненням складу одиниць новогрецького фразеологічного міжрівня, функціонуванням ФО в художньому дискурсі новогрецького роману, відтворенням дискурсивності ФО в перекладі. У процесі роботи охарактеризовано склад фразеологічного міжрівня новогрецької мови, що є актуальним в перекладознавчому плані, оскільки висвітлює стан внутрішньої диглосcії і досі характерний для грецької мови. Існування стереотипних архаїчних елементів, особливо в художньому творі, збільшує поліфонічність тексту і вимагає системності у відображенні МП. Застосування комплексної методики з використанням методу фразеологічної ідентифікації, дискурсивного аналізу дозволило виділити ФО в досліджуваних романах Н.Казандзакіса та С.Міривіліса; визначити їх функціональне навантаження в оригіналі; з’ясувати тенденції щодо перекладу таких одиниць залежно від виконуваної функції. У дисертації досліджено реалізацію текстоформативних та текстопороджувальних функцій ФО в художньому тексті. Встановлено важливість функціонування ФО у ролі образних дескрипторів та діалогічних актуалізаторів, перша з яких пов’язана із породженням тексту, друга — із формуванням конкретного текстового уривку. Семантичне представлення ФО, використаних у цих двох ролях, набуває додаткового параметру дискурсивності, що в свою чергу позначається на формування когерентності художнього тексту. Параметр дискурсивності впливає на систематизацію ФО певного тексту, встановлення між ними внутрішніх зв’язків з метою посилення художньої виразності твору в цілому. Віддзеркалення цих системних зв’язків є завданням перекладача. Зокрема, системність ФО в художньому творі призводить до фразеологічної компенсації контексту під час його перекладу. Вперше в неоелліністиці здійснено дискурсивний аналіз інтертекстуальних ФО, визначено їхній зв’язок із ідейно-тематичними макроструктурами художнього твору. Інтертекстуальні ФО належать до маркованих елементів МЖР і їхнє використання семантично збагачує оригінал внаслідок проведення зв’язків із культурним простором спільноти, мовою якої написано твір. Визначено, що у творах Н.Казандзакіса інтертекстуальні властивості має фразеологія, що належить МЖР героїчного епосу; у романі С.Міривіліса таку роль виконує фразеологія МЖР псалму. Особливе значення набуває відтворення дискурсивної фразеоматики, до складу якої ми зараховуємо прецедентні цитати, оскільки саме такі елементи доповнюють текст додатковими смислами. Отримані результати не вичерпують проблематики, яку порушено в дисертації. Подальші перспективи дослідження передбачають вивчення функціонування дискурсивної фразеології на матеріалі ширшого в жанровому плані спектру текстів та їхніх перекладних відповідників, детальніший аналіз присутніх в оригіналах оказіональних ФО, що належать фразеоматичній зоні та систематизацію їхнього відтворення в перекладах. |
