1. Введення поняття міжмовної термінологічної омонімії у широкому розумінні викликане необхідністю розв’язання специфічних перекладознавчих проблем, серед яких найсуттєвішою є проблема уникнення міжмовної термінологічної інтерференції. 2. Практичний розгляд проблем міжмовної термінологічної омонімії у німецькій та українській юридичних терміносистемах показав, що порівнювані формально-паралельні терміни виявляють суттєві культурноспецифічні розбіжності. При цьому до культурноспецифічних розбіжностей юридичних термінів необхідно відносити розбіжності, що випливають не лише зі специфіки різних національних правових систем, але й ті, що випливають з особливостей національних варіантів німецької мови (у ФРН, Австрії, Швейцарії) та деяких ареальних адміністративно-територіальних особливостей терміновживання (напр., баварських у ФРН), тобто культурноспецифічні розбіжності у правничих термінологіях є лінгво-правовими. 3. Лексикографічне представлення правничих термінів потребує комплексного лінгво-правового підходу, за якого розгляд лінгвістичних ознак юридичних термінів здійснюється через призму відповідної національної терміносистеми права. Зокрема, у термінографії екстралінгвістичні ознаки повинні мати позиційну перевагу над лінгвістичними, тобто їх необхідно ставити на перші позиції, виділяти графічно, коментувати тощо. З іншого боку, у практиці термінографії пропонується обов'язково враховувати й загальномовні ознаки, зокрема формально-граматичні характеристики юридичного терміна. 4. Юридичний термін слід розглядати як лінгво-правовий феномен, який у перспективі потребує комплексного термінознавчого дослідження. 5. На прикладі порівняння німецької (ФРН) та української терміносистем права з'ясувалося, що існує також такий параметр, як нетиповість інтернаціональних терміноформ для таких функціональних стилів правничої мови ФРН як мова законів, процесуального права, діловодства та їхня типовість для аналогічних українських функціональних стилів мови права. Ця особливість потребує врахування у практиці перекладу й відображення у німецько-українських юридичних словниках. 6. Оскільки правничі терміносистеми мають особливо високий ступінь відкритості стосовно лексико-семантичних систем мов-носіїв, у практиці термінографії необхідно враховувати, окрім правових характеристик, семантичні взаємозв'язки юридичного терміна та його детермінологізованого варіанта, а також терміна і слова, використаного як оболонка для цього терміна. 7. У ході створення "Словника "псевдодрузів перекладача" у німецькій та українській юридичних терміносистемах" було виявлено суттєву асиметрію національних (німецької та української) традицій тлумачної правничої термінографії, яка полягає в тому, що загалом порівнювані національні термінографічні традиції та моделі суттєво відрізняються. Це вказує на необхідність міжнародної уніфікації мікроструктури одномовних тлумачних словників, передусім з огляду на їхню додаткову функцію, а саме - джерела для відповідних порівняльних міжмовних праць та пошуку відповідних адекватних перекладних еквівалентів. |
