Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філологічні науки / Перекладознавство


Пермінова Антоніна Олександрівна. Культуромовне буття художнього твору як перекладознавча проблема : Дис... канд. наук: 10.02.16 - 2008.



Анотація до роботи:

Пермінова А.О. Культуромовне буття художнього твору як перекладознавча проблема. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.16 – перекладознавство. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Харків, 2007.

У дисертації розглядаються існуючі підходи до завдань перекладознавства та оцінки цільових поетичних текстів; як результат пропонується новий, об’єктивний підхід. За ним, всі переклади одного твору однією мовою створюють його культуромовне буття, яке включає різні грані образу тексту в іншомовній культурі. В межах культуромовного буття твору пропонуються два підходи до перекладу: перекодування та перестворення, жоден з яких не є кращим за інший. Розрізняються зміни коду оригінала на таких рівнях тексту, як мова, стиль, література та культура. Виділяються такі типи діалогу з першотвором: міжособистісний, міжлітературний та міжкультурний.

1) Внаслідок проведеного дослідження виявлено та обґрунтовано правомірність і пізнавальну необхідність множинного буття перекладів одного й того ж поетичного твору. Так, з одного боку, ця множинність допомагає розкрити багатосторонність та багатоплановість оригінального твору, а з іншого – виявляє велику кількість граней перетинання двох різних культур, що, у свою чергу, сприяє більшому міжкультурному та міжнаціональному розумінню. Ця множинність носить об’єктивний характер, тому що, по-перше, оригінал несе в собі невичерпну кількість трактувань, а по-друге, – через суб’єктивність сприйняття тексту кожною окремою людиною.

2) Висунута теза про «життя» поетичного твору як чинник його динамічного буття одержала підтвердження у практичній частині дисертації. Було доведено, що поетичний твір набуває максимального розвитку, починає «грати» в повну силу тільки після створення його варіантів/відображень в умовах іншої мови та іншої культури.

3) сформульоване наукове положення про наявність діалогу між автором твору та його перекладачем дозволило пояснити причину постійного звертання до одного й того самого поетичного тексту перекладачів різних шкіл, національних культур та історичних періодів. Множинне буття є, з одного боку, наслідком такого звернення до першотвору, а з іншого, – обумовлює його.

4) Виходячи зі здатності поетичного твору до розкриття потенціального змісту в межах його різного культуромовного буття, полісемантичність віршованого тексту була осмислена як його поетична сутність, з одного боку, та можливість його актуалізації в різних культурних та мовних середовищах, – з іншого.

5) Порівняльний аналіз першотворів та перекладів підтвердив правомірність та наукову евристичність розподілу змісту поетичного твору на різні пласти (поетичний, художній та змістовий, або семантичний) і можливість ототожнення поетичного змісту з поетичною формою. На конкретних прикладах було продемонстровано, що вірність перекладача поетичній формі оригінала має наслідком збіг поетичного змісту першотексту і перекладу; навпаки, відхилення від ключових особливостей художньої ідеї твору спричиняє велику розбіжність у смисловому шарі. Утім, виявилася також самостійна художня цінність кожного з проаналізованих цільових творів, що підкреслює однобічність оцінки результату перекладу тільки за принципом наближеності до вихідного твору чи віддаленості від нього.

6) Запропоноване розмежування змісту художнього твору виявило такі змістові аспекти форми, що повідомляють не тільки про емоційний та інтелектуальний пласт оригінала, але й такі чинники, як його мовна організація та літературна традиція, до якої належав його автор: принцип припадання наголосів наприкінці рядка (чергування наголосів в українській традиції і відсутність чітких правил – в англомовній); написання значущих слів з великої літери (особливість у творчості Е. Дікінсон); довжина речень (досить довгі періоди в сонетах У. Шекспіра, що сприяє плинності думки); пунктуація (несподіваність розділових знаків в творі Р. Бернса чи їх велика кількість у
Е. А. По).

7) Використаний у дослідженні аналітичний підхід до порівняння вихідного та цільового текстів виявився нерозривно пов’язаним із висунутим та обґрунтованим положенням про об’єктивний характер множинного існування літературного твору в умовах різних культур, що, в свою чергу, підтвердило правомірність введення в науковий ужиток нового терміну – культуромовне буття художнього твору. Таке бачення тексту дозволило поглянути на його множинне буття з більш об’єктивних позицій. Таким чином, запропонований термін не є метафоричним, він точно відповідає тому явищу, яке узагальнює.

8) Динамічний підхід до художнього твору з боку його культуромовних вимірів дозволив теоретично обґрунтувати та аналітично випробувати новий погляд на порівняльний аналіз вихідного та цільового текстів з точки зору можливих шляхів переходу одного в інший. У зв’язку з цим виникла можливість звести все розмаїття можливих перекладацьких підходів до двох основних типів: перекодування та перестворення, які дозволяють розглядати переклад водночас і як процес, і як результат, внаслідок чого вдається глибше проникнути у суть перекладацької діяльності.

9) Виходячи з цього, запропоновані терміни культуромовне буття, перекодування та перестворення виявляють своє теоретико-методологічне значення, оскільки вони дозволяють створити єдину систему параметрів, за якими здійснюється характеристика перекладу та його оцінка. Використання цієї системи у нашому дослідженні уможливило аналіз конкретних перекладів українською мовою зразків класичної англомовної поезії за двома типами: перекодування та перестворення.

Висунуті наукові положення співвідносяться у вигляді єдиної замкнутої системи понять. Реальний зв'язок між ними демонструє наступна схема:

культуромовне буття художнього твору

зміст і форма полісемантичність множинність

перекладацькі підходи

Отже, центральним компонентом всієї системи є полісемантичність поетичного твору, що перебуває на перетині двох осей: вертикальної та горизонтальної. Вертикальна вісь створюється культуромовним буттям художнього твору та двома типами перекладу – перекодуванням і перестворенням; горизонтальна вісь – тотожністю змісту та форми та множинністю перекладу. Збіг змісту і форми є відправним моментом динамічного існування вірша внаслідок нескінченних можливостей його інтерпретацій, тобто обумовлює його культуромовне буття. З іншого боку, цей збіг призводить до подвійного підходу до перекладу – перекодування та перестворення. Множинність перекладу з цих позицій може бути зведена до двох типів, що охоплюють всю реальну багатогранність перекладацької діяльності. Можливість виникнення системи понять, всі одиниці якої обумовлюють одна іншу, забезпечує пізнавальну дійовість запропонованої у дисертації наукової концепції перекладу.

Основні положення дисертації висвітлені у наступних статтях:

Пермінова А.О. «Дон Жуан» Дж.Г. Байрона та С. Голованівського // Вісник Житомирського Державного університету ім. І. Франка. – Житомир: Вид-во ЖДУ, 2007. – № 33. – С. 149-153;

Пермінова А.О. Творчість Емілі Дікінсон очима українських та російських перекладачів (на прикладі віршів 118 та 126) // «Вчені записки ХГУ «НУА». – Х.: Вид-во «НУА», 2007. – т. ХІІI. – Кн. 2. – С. 187-204;

Пермінова А.О. Монолог To Be, Or Not To Be в перекладі П. Куліша (до проблеми перекодування поетичного твору) // Нова Філологія: Зб. наук. праць. –Запоріжжя: ЗНУ, 2007. – № 28. – С. 245-252.

Пермінова А.О. Багатоплановість змісту вірша The Conqueror Worm
Е. А. По та її відтворення в українському перекладі Є. Крижевича (до питання перестворення поетичного тексту) // Вісник Сумського державного університету. – Суми: Вид-во СумДУ, 2006. – Серія: Філол. науки. – № 11 (95). – Т.1 – С. 177-182.

Пермінова А.О. Annabel Lee Е.А. По в перекладі Максима Стріхи (до проблеми перекодування поетичного тексту) // Вісник Житомирського Державного університету ім. І. Франка. – Житомир: Вид-во ЖДУ, 2006. – № 24. – Ч. 2. – С. 176-178.

Пермінова А.О. 130-й сонет У. Шекспіра у перекладі
Д. Паламарчука (як приклад перекодування поетичного тексту) // «Вчені записки ХГУ «НУА». – Х.: Вид-во «НУА», 2006. – т. ХІІ. – С. 599-609.

Пермінова А.О. Прояви перестворення як типу перекладацького підходу до вихідного тексту (на прикладі порівняльного аналізу To a Mouse Р. Бернса та «До Миші» В. Мисика) // Протей: Переклад. альм. / Нар. укр. акад.; Каф. теорії та практики пер.; [Редкол. О.А. Кальниченко (голов. ред.) та ін.]. –
Х.: Вид-во НУА, 2006. – Вип. 1. – С. 372-383.

Пермінова А.О. 30-й сонет У. Шекспіра в перекладі Д. Паламарчука (до проблеми перестворення поетичного тексту) // Вісник Житомирського Державного університету ім. І. Франка. – Житомир: Вид-во ЖДУ, 2005. – № 23. – С. 189-192.

Пермінова А.О. Множинність перекладів як фактор створення культуромовного буття художнього твору // Вісник Сумського державного університету. – Серія: Філол. науки. – № 6 (78). – Суми: Вид-во СумДУ, 2005. – С. 99-105.

Пермінова А.О. Максим Рильський – перекладач // Вчені записки ХГУ «НУА». – Х.: Вид-во НУА, 2004. – т. Х. – С. 370-380.

Пермінова А.О. Культуромовне буття твору як фактор його пізнання // Філологічні студії. – Луцьк: Волин. Акад. Дім, 2004. – С. 202-209.

Перминова А.А. Культуръязыковое бытие художественного произведения как переводоведческая проблема (на материале стихотворения Э.А. По The Raven) // Вчені записки ХГУ «НУА». – Х.: Вид-во НУА, 2003. –
т. ІХ. – С. 404-413.