1. Теоретичний аналіз психолого-педагогічної, лінгводидактичної та спеціальної літератури, сучасних підходів до навчання рідної мови засвідчує посилений інтерес дослідників і практиків до питань розвитку мовлення школярів із ТПМ на всіх етапах їхнього навчання, особливо у молодших класах. Такий аналіз супроводжується з’ясуванням причин недосконалості формування писемного мовлення, зумовлених порушеннями усного мовлення учнів початкових класів, пошуками шляхів подолання такого стану, а також недостатньою розробленістю методичних підходів у вітчизняній лінгводидактиці. 2. Вивчення психолого-педагогічної, лінгводидактичної та спеціальної літератури, аналіз педагогічної практики свідчить про те, що розвиток мовлення учнів з ТПМ може здійснюватися шляхом застосування системи засобів навчання, які частково моделюють, підсилюють можливості учнів на тому чи іншому етапі. Комп'ютер, завдяки своїм широким функціональним можливостям, може виступати таким системним засобом навчання учнів початкової школи. 3. Дослідження стану розвитку мовлення учнів засобами комп’ютерної техніки виявило недостатню розробленість методичних аспектів використання НІТ та майже повну відсутність належних україномовних програмно-педагогічних засобів, призначених для безпосереднього застосування на уроках української мови з метою удосконалення навчального процесу шкіл для дітей із ТПМ. 4. У процесі дослідження виявлено низький рівень сформованості мовленнєвих умінь, навичок та знань окремих компонентів мовної системи в учнів із ТПМ, що зумовлює необхідність організації спеціального навчання з урахуванням супутніх порушень інших психічних функцій у таких дітей. 5. За результатами констатувального етапу дослідження у молодших школярів із ТПМ було виявлено недостатню їхню готовність до повноцінного засвоєння грамоти. Вправи, виконані учнями дають підстави зробити висновок про недостатньо сформовані навички звуко-буквеного аналізу, які є основою для оволодіння правильною звуковимовою. 6. Унаслідок аналізу учнівських робіт було виведено чотири рівні засвоєння теоретичних знань і практичних умінь з української мови учнями початкових класів із ТПМ, а саме: високий, достатній, середній, низький. Високий рівень звуковимовних навичок та навичок звукового аналізу слів спостерігався у 60% учнів загальноосвітньої школи, учні з ТПМ такого рівня не виявили. Достатньому рівню відповідало мовлення 22% учнів з ТПМ та 28% учнів загальноосвітньої школи. Середнього рівня розвитку мовлення, який відповідав означеним критеріям, досягли 36% учнів з порушеннями мовлення та 12% учнів загальноосвітньої школи. На низькому рівні знаходилося мовлення 42% учнів з ТПМ; у молодших школярів загальноосвітньої школи цей рівень був відсутній. 7. Одержані в дослідженні матеріали, дали змогу врахувати виявлені утруднення й недоліки у формуванні мовленнєвої функції та розробити методичну систему навчання учнів мовлення з використанням комп’ютерного навчально-програмного комплексу. Ця система спрямована на вдосконалення навчально-мовленнєвих умінь учнів із ТПМ. На основі зроблених у дослідженні висновків сформульовано загальні вимоги (психолого-педагогічні, ергономічні, естетичні тощо) до програмних продуктів навчального призначення, а також педагогічні умови корекції мовленнєвих порушень учнів засобами комп’ютерного навчально-програмного комплексу, який включав систему розвивальних та корекційних вправ і забезпечував їх використання на різних етапах усталеного навчально-виховного процесу у школі (набуття, застосування та контроль знань, умінь і навичок, їх закріплення, систематизація й узагальнення). 8. Ефективність розробленого методичного підходу до розвитку мовлення з використанням комп’ютерного навчально-програмного комплексу доведено експериментально. Аналіз даних формувального етапу експерименту показав, що після проведення дослідної роботи в учнів із ТПМ експериментальних класів рівень розвитку мовлення виявився значно вищим порівняно з контрольними класами. Простежувалася тенденція щодо збільшення кількості учнів, які мали високий (5%) та достатній (54%) рівень розвитку звуковимовних навичок та навичок звукового аналізу слів, і навпаки, досить суттєво зменшилась кількість школярів з середнім (29%) та низькими рівнями (12%). У контрольних класах відчутної тенденції до зміни складу груп не спостерігалося. Результати дослідження помилок писемного мовлення (актуальних в межах нашого дослідження) дають можливість стверджувати, що створений ППЗ та методика його використання дають всі підстави ефективно розвивати мовлення учнів на різних етапах засвоєння навчального матеріалу, оптимізувати й інтенсифікувати навчально-виховний процес з української мови. Отже досягається підвищення якості засвоєння знань, умінь і навичок, умотивованість навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів. Математичний аналіз отриманих даних засвідчив статистично значущі результати дослідження. Загалом можна констатувати ефективність запропонованих шляхів корекції мовленнєвих порушень молодших школярів із тяжкими порушеннями мовлення. Проблема розвитку мовлення учнів із ТПМ не вичерпується результатами проведеного дослідження. До перспективних напрямків її подальшого дослідження відносимо: з’ясування особливостей розвитку мовлення учнів з порушеннями мовлення засобами комп’ютерних технологій (діагностичні програми), створення різноваріантних методик застосування ППЗ з метою розвитку якісних характеристик особистості; розробку та використання комп'ютерних моделей для організації творчої, дослідницької діяльності учнів з української мови не тільки в початкових, але й старших класах шкіл для дітей із ТПМ. | 