В ході нашого дослідження ми дійшли таких висновків: 1. Інтертекстуальність є однією з найбільш помітних властивостей постмодерністського твору, не відтворення якої в перекладі порушує постмодерністську поетику. 2. Постмодерністська інтертекстуальність існує у просторі тотальної гри та іронії, які впливають на формулювання принципів перекладу інтертекстуальних одиниць постмодерністького твору. 3. Ігрове поле постмодерністського твору є сплетінням „своїх” / ”чужих” слів. Переклад має відтворювати смислову напругу між „своїм” і „чужим” словом, забезпечити впізнаваність „чужого” слова як „чужого” на цільовому інтертекстуальному полі, що має привести до виникнення у читача перекладу асоціативних вібрацій і складатиме основу для „генерування” смислів. 4. Скасування правил гри в постмодерністському творі надає перекладачу повноваження відкрито вписувати себе в текст і відтворювати інтертекстуальні одиниці, покладаючись на власну інтерпретацію. 5. Постмодерністська гра стирає межі між гравцями та глядачами, вимагаючи від читача активної участі у смислобудуванні. Відтак переклад інтертекстуальних одиниць має надати читачеві стимул і простір для розгортання власних інтерпретацій. 6. При перекладі інтертекстуальних одиниць важливу роль відіграє фактор володіння читачем перекладу фоновою інформацією при розкодуванні інтертекстуальних вкраплень. Цей фактор послужив основою для розподілу нами інтертекстуальних одиниць за фактом належності до універсальної, національної та індивідуальної енциклопедій. 7. Спосіб перекладу інтертекстуальних одиниць залежить від їх належності до однієї з енциклопедій. Інтертекстуальні одиниці, що належать до універсальної енциклопедії, входять до спільного інтертекстуального простору як читача оригіналу, так і читача перекладу. Їх доцільно перекладати шляхом цитування канонічного перекладу, що функціонує в культурі-реципієнті або, якщо цитата належить до текстів національної літератури культури-реципієнта, – шляхом відтворення відповідника безпосередньо із цитованого джерела. Інтертекстуальні одиниці, що належать до національної та індивідуальної енциклопедій, доцільно перекладати так: - шляхом точного відтворення лексичного матеріалу з коментарем; - шляхом підбору функціонального аналога в культурі-реципієнті; - шляхом експлікації змісту усічених інтертекстуальних одиниць. 8. Шляхом точного відтворення лексичного матеріалу з коментарем доцільно перекладати такі інтертекстуальні елементи, які ми віднесли до індивідуальної енциклопедії, а також імена національних реально-історичних осіб та літературні імена національної літератури. Перевагою такого способу є те, що коментар зберігає інтригу оригіналу, яка базується на фонових знаннях читача, заохочуючи його таким чином до інтерпретативних зусиль. Найсуттєвішим недоліком коментаря є руйнування „радості впізнання” або, навпаки, „відкриття”, які вважаються елементами естетичної насолоди від читання постмодерністського тексту. Шляхом підбору функціонального аналога в культурі-реципієнті доцільно перекладати цитати з національної літератури та фольклорні цитати. Перевагою цього способу, в основі якого лежить орієнтація на національну енциклопедію культури-реципієнта, є збереження умов для „впізнання” адресатом інтертекстуальн-ого елемента, за яким очікується реакція, запрограмована автором. Шляхом експлікації змісту усічених інтертекстуальних одиниць особливо ефективно можуть перекладатися усічені цитати з тоталітарної мови радянського періоду. Такий спосіб надає можливість передати ідеологічну сему цитат, за рахунок чого відтворюється одна з провідних рис творів „східної варіації” постмодернізму, що полягає в руйнуванні тоталітарного дискурсу. |