Анотація до роботи:

Кур’янова М.О. Граматичні труднощі перекладу німецьких науково-технічних текстів українською мовою. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.16 – перекладознавство. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2006.

Роботу присвячено комплексному аналізу граматичних труднощів перекладу німецьких науково-технічних текстів та знаходженню відповідників німецьким синтаксичним конструкціям та морфологічним елементам в українській мові.

Мета дослідження полягає у тому, щоб виявити граматичні труднощі, з якими найчастіше зустрічається перекладач науково-технічної літератури, здійснити їх докладний перекладознавчий аналіз та встановити поширені прийоми передачі складних граматичних явищ у німецько-українському перекладі.

Вперше в українському перекладознавстві виконано достатньо повний аналіз трансформацій різних видів граматичних конструкцій та морфологічних елементів у перекладі науково-технічних текстів з німецької мови українською, розкриті спільні та відмінні риси підмов науки і техніки німецької та української мов з урахуванням ролі розмовного стилю, здійснено класифікацію граматичних труднощів перекладу науково-технічної літератури, розглянуто на сучасному фактичному матеріалі помилки, що можуть виникнути під час перекладу та запропоновано шляхи їх уникнення, вперше максимально широко розкрито проблему знаходження українських відповідників німецьких граматичних конструкцій та морфологічних елементів, притаманних німецькій підмові науки і техніки, систематизовано прийоми перекладу таких граматичних явищ, запропоновано зразки перекладу із власної практики для практичного застосування, кількісно охарактеризована можливість застосування описаних прийомів перекладу.

Ключові слова: науково-технічний переклад, граматичні труднощі перекладу, морфологічні елементи, синтаксичні конструкції, прийоми перекладу.

1. Відбір граматичних відповідників у перекладі науково-технічних текстів здійснюється за протиставлення двох тенденцій: 1) пошук оптимального варіанту вираження, що вдало відповідає завданням форми викладу і змісту стилю науково-технічної підмови та 2) прагнення авторів до досягнення “краси” і повноти стилю, різноманітності форми вираження завдяки залученню граматичних синонімів тощо.

2. Якісна своєрідність науково-технічної літератури виражається у тому, що у різних мовах для передачі одних і тих же відносин або характеристик вживаються неідентичні засоби мовного вираження, іноді лексичні засоби передаються граматичними і навпаки, а кількісна оригінальність втілюється у різній частотності вживання тих чи інших лексичних, граматичних і стилістичних засобів.

3. Важливо під час перекладу обирати саме ту структуру цільової мови, що найточніше їй відповідає, враховуючи при цьому вимоги функціонального стилю та інші норми мови перекладу. У випадку нерозуміння перекладачем глибинної і поверхневої структури повідомлення можливі помилки подвійного характеру: неадекватність поверхневої структури може призвести до перекручення глибинної структури і смислу вихідного тексту або ж, не перекручуючи зміст повідомлення, спричинити порушення норм цільової мови.

3. Нерідко труднощі німецько-українського науково-технічного перекладу зумовлені порушеннями граматичної норми німецької мови: дієслово–присудок може стояти не в кінці підрядного речення; означальне підрядне речення – не одразу після означального слова; порушена “рамкова” конструкція (відокремлюваний префікс стоїть не в кінці речення, а після дієслова, незмінювана дієслівна форма займає не останнє місце в реченні тощо). Під час перекладу необхідно правильно встановити глибинну структуру речення і перекладати його так, ніби цих відхилень у тексті оригіналу не існує.

4. У німецькій мові більш поширені іменники, утворені від дієслова за допомогою суфікса –er, що означають виконавця дії. В українській мові від цілої низки дієслів можна також утворити такі іменники, та від інших дієслів вони не утворюються, оскільки можуть набути статусу невиправданих неологізмів, що порушують лексичну норму української мови. Тому під час перекладу у 73,5% випадків вживається інший іменник, з яким могло б сполучитися це дієслово, та здійснюється трансформація німецького простого речення в українське складнопідрядне речення з підрядним означальним.

5. Досить складними для розпізнавання у німецькому науково-технічному тексті є випадки, коли іменник з поширеним означенням не має ані артикля, ані прийменника, внаслідок чого відсутньою виявляється головна ознака, за якою можна з’ясувати межі цього поширеного означення. У такому разі важливо перекладати спочатку саме поширене означення, а лише після нього усі пояснювальні слова.

6. Фізичні величини, що позначають температуру, тиск, час, швидкість, висоту, ширину тощо у німецькій мові вживаються у множині і у 97,8 % випадків перекладаються українськими відповідниками в однині.

7. За умови повного збереження смислу повідомлення під час перекладу німецьких речень із займенниками, що замінюють іменники, у перекладі українською мовою ці вказівні займенники у 64% випадків можна вилучати з речення перекладу, якщо це не порушує адекватності перекладу.

8. Дієприкметникові звороти з Partizip I та Partizip II найчастіше починаються з присудкової групи, а сам Partizip II замикає зворот, але, якщо він розташований на його початку, то такий дієприкметник у 56,9% випадків перекладається українською мовою іменником.

9. Якщо Partizip II перекладається українською мовою іменником з прийменником, то останні переносяться на початок речення, тоді як у німецькому реченні Partizip II стоїть завжди в кінці, тобто після усіх залежних слів дієприкметникового звороту.

10. Таким чином, у роботі виявлено та проаналізовано граматичні труднощі, що виникають під час перекладу науково-технічної літератури з німецької мови українською, класифіковано помилки, що можуть виникати внаслідок розбіжностей граматичного устрою німецької та української підмов науки і техніки, проаналізовано причини їх виникнення та запропоновано можливі прийоми перекладу з метою досягнення адекватності. Серед напрямків подальших наукових пошуків доцільно зазначити глибше порівняння новітніх тенденцій розвитку української та німецької підмов науки і техніки на інших мовних рівнях, проведення досліджень інших труднощів перекладу науково-технічної літератури з української мови на німецьку, пошук інших відповідників конкретних українських граматичних явищ у німецькій мові та висвітлення відповідних прийомів перекладу.

Публікації автора:

1. Кур’янова М.О. Навчальний посібник з граматичних проблем перекладу науково-технічної літератури з німецької мови на українську. – К: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2005. – 63 с.

2. Кур’янова М.О. Переклад дієслівних номінацій повинності у німецькомовних технічних текстах // Мовні і концептуальні картини світу. – К.: Видавництво “Логос”, 2002. – Вип. 7. – С. 290-296.

3. Кур’янова М.О. Переклад німецьких еліптичних речень у науково-технічній літературі // Мовні і концептуальні картини світу. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2003. – Вип. 9. – С. 147-151.

4. Кур’янова М.О. Заміна іменника вказівним займенником у німецькому реченні науково-технічного контексту та знаходження відповідників цьому явищу в українській мові // Мовні і концептуальні картини світу. – К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2004. – Вип. 14. - Кн. 1. – С. 227-230.

5. Кур’янова М.О. Переклад українською мовою німецьких прикметників на -lich, -ig, -isch, -bar у науково-технічній літературі // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. – Х.: ВЦ Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна, 2004. - № 632 (Філологія). - Вип. 42. – С. 58-61.

6. Кур’янова М.О. Переклад німецьких речень з неповною рамкою та без рамки // Мова і культура. – К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2003. – Вип. 6. – Т. ІV. Міжкультурна комунікація. Теорія і практика перекладу. – С. 234-239.

7. Кур’янова М.О. Прийоми перекладу „es“ з української мови на німецьку у науоково-технічному контексті // Мовні і концептуальні картини світу. – К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2005. – Вип. 16. - Кн. 1. – С. 227-230.