Дослідження взаємозумовленості наукового й мовного знання та їх віддзеркалення в мовних явищах – одне з найважливіших завдань когнітивного напряму в сучасному перекладознавстві. У контексті поставлених у роботі завдань реалія розглядається як форма об’єктивації національно-мовними лексичними формами різних видів концептуалізації дійсності: сенсорно-рецептивного, логіко-поняттєвого, емоційно-оцінного та морально-ціннісного. Когнітивний потенціал реалій неоднорідний, різнонасичений. Він може бути розкритий з достатньою повнотою тільки через призму системних зв’язків, що виявляються в сукупності контекстних реалізацій реалії в межах не лише окремого тексту, а й відповідного дискурсу на загал. Найпоширенішим способом відтворення реалій в історико-культурному дискурсі є комбінована реномінація. Порядок слідування транскрибованого й описового (калькованого) елементів залежить від жанру, до якого належить відповідний текст, тематичної групи, до якої входить реалія, та індивідуального вибору перекладача чи автора англійського тексту. Для енциклопедичних видань більш характерним є вживання на першому місці транскрибованої форми. Така особливість пояснюється функціональною специфікою енциклопедичного тексту, призначеного дати пояснення маловідомим, а часто й екзотичним для англомовного читача номінативним одиницям. У наукових статтях, монографіях тощо більш поширеним є вживання на першому місці англійського лексичного відповідника, а слідом за ним, переважно в дужках, наводиться транскрибоване латинкою українське слово. Значний вплив на способи відтворення реалій справляє мовна особистість автора, насамперед у тих випадках, коли він є білінгвом, що володіє українською мовою. Так когнітивне “прочитання” концепту народ у працях відомого канадського історика О. Субтельного будується на імпліцитному зіставленні двох семантико-асоціативних парадигм, що співіснують у його двомовній свідомості. З урахуванням цього автор будує свої комунікативні стратегії, використовуючи різні номінативні одиниці – і narod, і people. Представлення українських реалій, з одного боку, в перекладі, а з іншого боку, в тексті, що від початку створюється його автором англійською мовою, має низку споріднених і відмінних рис. Переклад і оригінальний англомовний текст зближує те, що концепти чужої для англомовного рецептора української дійсності перекодовуються в доступну лінгвістичну форму. Розбіжність між ними полягає в тому, що на відміну від перекладача, оригінальний автор може сам планувати комунікативну стратегію й будувати контекст, у якому в ужиток уводиться той чи інший етнокультурний елемент. Способи відтворення реалій значною мірою залежать від словотвірної структури відповідних лексичних одиниць. Так термін князь в абсолютній більшості випадків передається лексичним аналогом prince (рідше duke), проте його деривати, а також похідні від інших подібних реалій (княжата, панята), як правило, відтворюються шляхом транскрипції. У межах терміносистеми терміни не асоціюються напряму з компонентами поняттєвого поля загальновживаних слів, звідки вони були запозичені, але повністю ці зв'язки не розриваються. Особлива роль транскрипції при перекладі реалій виявляється в тому, що транскрибовані форми допомагають ідентифікувати поняття, яке в різних текстах чи перекладах може описуватися по-різному. Як свідчить опрацьований матеріал, рішення автора англійського тексту чи перекладача щодо вживання чи не вживання транскрибованої форми має здебільшого суб’єктивну мотивацію і не завжди відображає якийсь послідовний принцип. Практика відтворення власних назв англійською мовою не уніфікована, і донині застосовуються різні способи їх перекладу. Є підстави говорити швидше про тенденції, ніж про якісь правила в цій сфері. Насамперед привертає увагу те, що назви, які складаються з одного слова, переважно транскрибуються, а багатокомпонентні назви частіше калькуються. Нерідко однослівна транскрибована назва супроводжується калькованим відповідником (найчастіше в дужках): the Prosvita (Enlightenment) society, Bratstvo (Brotherhood) party, Spravedlyvist (Justice) Party тощо. Неуніфікованість способів перекладу стає на заваді ідентифікації англомовним читачем тієї самої назви у різних текстах, а іноді навіть у межах однієї роботи, виконаної колективом авторів. Перспективними напрямками подальших наукових пошуків у дослідженні національно-маркованої лексики в перекладі є поєднання лінгвокогнітивного підходу з лінгвостатистичним, зокрема для зіставного вивчення методологічних пріоритетів українських і зарубіжних авторів та перекладачів. Значний інтерес становлять також практика відтворення словотвірних похідних від явних та прихованих реалій та особливості функціонування цих дериватів у різних жанрових і контекстуальних середовищах. |
