У процесі дослідження виявлено фундаментальні концептуальні засади французької екзистенціальної прози А. Камю і Ж.-П. Сартра, що сформувалися у площині філософської доктрини екзистенціалізму. Саме ця філософія мала визначальний вплив на спосіб осмислення і репрезентації дійсності в художній творчості згаданих авторів. Виокремлено ряд базових текстових концептів, які підпорядковані розкриттю мегаконцептів зазначених творів. Їхня концептуальна організація розгортається як ієрархічна текстова структура змістового рівня, функціонування компонентів якої забезпечує висвітлення найголовніших авторських інтенцій, зокрема вираження характерних ідей екзистенціалізму (абсурду, відчуження та вигнання, самотності людини перед лицем неминучої смерті, свободи вибору, усвідомлення існування тощо). Загальні принципи побудови художнього тексту зумовили першочергове втілення мегаконцептів і найважливіших текстових концептів у його сильних позиціях, якими є заголовок, початок і кінець твору. Розглянувши втілення мегаконцептів, а також найважливіших текстових концептів у назвах, початкових та кінцевих фрагментах прозових творів А. Камю і Ж.-П. Сартра (“L’Etranger”, “La Peste”, “La Chute”, “La Nause”, “Le Mur”) та порівнявши їх із відповідними українськими варіантами (“Сторонній”, “Чума”, “Падіння”, “Нудота”, “Мур”), можемо стверджувати, що останні є адекватними, бо вірно передають концептуальний зміст заголовків, початків та закінчень першотворів і тому здатні викликати в україномовних читачів ідентичні з читачами оригіналу концептуальні асоціації. Серед художніх засобів у творах А. Камю і Ж.-П. Сартра яскраво вирізняються кольоронайменування, які функціонують не тільки як інтенсифікатори художньо-емоційного тла першоджерел, але й мають стійке концептуальне підґрунтя. Ужиті в оригіналах назви кольорів відтворюються при перекладі за допомогою повних і часткових відповідників, із використанням граматичних транспозицій частин мови, методом калькування, еквівалентною кольороназвою. Виявлено модифікації колірної ознаки в перекладі (її інтенсифікація і послаблення, а також імплікація та експлікація); внесення кольороназви у переклад, її вилучення або зміна. Прийом вилучення здебільшого призводить до зниження художньої експресивності оригіналу, а невмотивовані модифікації спричинюють порушення авторських інтенцій в окремих фрагментах аналізованих перекладів. Чільне місце у системі словесно-образного мислення французьких письменників-екзистенціалістів посідають концептуальні метафори. Як показав ілюстративний матеріал, метафоричність мовленнєвих структур особливо яскраво проявляється в романі „Нудота”. Неординарний стилістичний малюнок цього твору сприяє посиленню його концептуальності. Функціонування стилістичних засобів у прозі А. Камю підпорядковано його художній концепції (відображенню філософії абсурду), що визначає їхню другорядну роль в описі зображуваного. У результаті розгляду відповідних українських перекладів встановлено типи перекладацьких прийомів, які застосовувалися при відтворенні концептуальних метафор українською мовою, а також виявлено модифікації метафоричних образів першотворів (заміна метафоричної конструкції на порівняльну, заміна слова-носія образу, зміна слів-компонентів метафори). Такі модифікації подекуди призводять до послаблення експресивності оригінального вислову або до зрушень у динаміці художнього образу. Дослідження обраних літературних джерел у контексті перекладу дозволяє констатувати гармонійність поєднання їхнього лексико-семантичного наповнення та синтаксичного оформлення, що має на меті розкриття домінантних концептуальних ідей. Це зумовило використання типових та непипових для звичайного мовлення синтаксичних конструкцій: у повісті А. Камю переважають прості синтаксичні схеми, що якнайкраще відображають монотонність щоденного життя людини, яка чітко усвідомлює свою приреченість на смерть; у романі Ж.-П. Сартра провідну позицію займають розгорнуті складнонаповнені синтаксичні конструкції, які відображають внутрішню дію свідомості головного екзистенціального героя і передають тривалість процесу усвідомлення існування. Порівняльний аналіз засвідчив адекватність відтворення концептуального змісту синтаксичних конструкцій в цільових текстах. Специфіка синтаксичної організації творів екзистенціальної прози сприяє формуванню у них особливого ритмічного малюнка, який слугує додатковим засобом для втілення згаданих авторських інтенцій і діє як один із основних чинників формотворення. Синтаксичні засоби в оригіналі повісті “Сторонній” та її перекладі (часте уживання коротких речень, переважання безсполучникового та сурядного зв’язку між компонентами складних речень) забезпечують створення того динамічного ритму, що допомагає у реалізації художньої концепції автора. Ритмомодель роману “Нудота” Ж.-П. Сартра сприяє розкриттю найважливіших екзистенціальних ідей письменника, що становлять концептуальне підґрунтя твору. Як показав зіставний аналіз, перекладач намагається зберегти ритмічні параметри роману, хоча інколи через об’єктивні розбіжності між синтаксичними структурами двох мов відбувається порушення ритміки оригіналу (сповільнення ритму, ритмічна асиметрія). Комплексне дослідження прози А. Камю і Ж.-П. Сартра у контексті перекладу дозволило глибше осмислити проблему цілісності екзистенціального роману з визначенням об’єднувальних художніх начал. Зіставний аналіз оригіналів та відповідних українських версій А. Перепаді, О. Жупанського та І. Борсука продемонстрував, що семантико-стилістична організація цих творів органічно підпорядкована концептуальним мегаідеям екзистенціального характеру, а також засвідчив адекватність відтворення українською мовою основних елементів смисло- та формотворення, які розкривають концептуальну значущість першотворів. Здійснена робота окреслює ракурси подальшого розширення спектру перекладознавчих досліджень художніх творів не лише французького, а й європейського екзистенціалізму, а також творів інших сучасних літературних напрямів, зокрема психологічної прози. Перспективним бачиться вивчення питань інтерпретаційної стратегії перекладача в аспекті об’єктивації авторської концепції оригіналу та кореляції концептуальних картин світу в різномовних дискурсах. |
