1. У дисертаційному дослідженні поняття: а) реалія, б) символ, в) концепт доповнені системою понять: а) історична реалія, б) історичний символ, в) історичний лінгвоконцепт. Ці поняття розглянуто з погляду їхніх: а) семантичних, б) структурних, в) функціональних ознак. Історична дистантність одиниць викликає подвійні труднощі в: а) розумінні, б) відтворенні їхніх оцінних значень. 2. Кожному із заявлених історизмів відповідає певний обсяг значень, у нашому випадку – асоціацій (широкий / вузький) та інтенсивність (експліцитність / імпліцитність) відтворення значень: а) предметного, б) емоційного, в) асоціативного, г) концептуального. Історична реалія має максимально вузький обсяг значень, історичний символ ширший, історичний лінгвоконцепт – найширший. Предметне значення максимально експліцитне в історичній реалії, мінімально імпліцитне в історичному лінгвоконцепті, замість нього реалізуються експліцитно концептуальне значення; емоційний компонент максимально експліцитний в історичній реалії, максимально імпліцитний в історичному лінгвоконцепті; асоціативне значення максимально імпліцитне в історичній реалії, максимально експліцитне в історичному лінгвоконцепті. Оцінна семантика заявлених понять у текстах історичної тематики може бути виражена експліцитно / імпліцитно на рівнях: а) лексичному, б) семному. В історичних реаліях аксіологічність виражена максимально експліцитно, в історичних символів – більш імпліцитно, в історичних лінгвоконцептів – максимально імпліцитно. За цими ознаками перекладач ідентифікує історизми у ВТ. 3. Еволюція оцінності історизмів у діахронії (дифузія, поляризація, інверсія) у зворотному порядку змінює предметне значення цих історизмів (конкретизація, генералізація, розвиток значення). Це дозволяє перекладачеві в межах одного тексту / циклу текстів виявити динаміку зміни значень історизмів та динаміку зміни статусу історизмів, що визначає вибір перекладацьких трансформацій щодо цих історизмів. Зазначені зміни предметних значень історизмів у межах системи контекстів лягли в основу доповненої структурно-семантичної класифікації історичних символів, критерієм якої є адекватність сприйняття значень символів у полі однієї культури – мегакультури, мегатексту. Такими символами є історичні мегасимволи. Таким чином, історизм може пройти в межах одного тексту / циклу текстів такі стадії: історична реалія історичний символ історичний мегасимвол. Оцінна семантика історичних реалій передається в ПТ через лексичні трансформації (калькування), історичних символів / мегасимволів – через лексико-семантичні (розвиток значення), структурні (дописки, транспозиції). 4. Оцінна та предметна семантика досліджуваних історизмів виявляється та відтворюється в текстах історичної тематики на рівнях: а) гіпертекстовому, б) текстовому, в) гіпотекстовому. Вузький обсяг значень (емоційне + предметне значення) історичних реалій ідентифікується та відтворюється перекладачем на гіпотекстовому рівні. Ширший обсяг значень (асоціативні значення) історичних реалій ідентифікується та відтворюється на текстовому рівні – на сильних текстових позиціях. Найширший обсяг значень (концептуальні значення) історичних лінгвоконцептів ідентифікується та відтворюється на гіпертекстовому рівні – в обсязі всього тексту, циклу текстів. 5. На ступінь адекватності розуміння читачем оцінності всього тексту впливають: а) адекватно переданий у ПТ обсяг історизмів певного типу (історичні реалії, історичні символи, історичні лінгвоконцепти), б) адекватність оцінності цих історизмів за типом (імпліцитний / експліцитний), текстових рівнів її вираження (гіпертекстовий, текстовий, гіпотекстовий), в) адекватного ступеня детермінованості текстів з погляду вираження цих оцінних значень. Найадекватнішим очікується сприйняття перекладачем та читачем предметних значень історичних реалій у текстах краєзнавчого дискурсу та історичних символів у текстах публіцистичного дискурсу. Менш адекватно сприймаються значення історичних символів (включаючи мегасимволи) у текстах художнього дискурсу. Найменш адекватно сприймаються значення історичних лінгвоконцептів у текстах художнього дискурсу та історичних символів у текстах краєзнавчого дискурсу. Це пояснюється різним ступенем підготовки читача до сприйняття значень явищ інокультурної дійсності. 6. Аналіз переваг / недоліків способів перекладу історичних реалій, історичних символів, історичних лінгвоконцептів показав, що в художніх текстах структурні трансформації (дописи, компенсація) максимально зберігають значення історичних лінгвоконцептів, історичних символів. У краєзнавчих текстах власне лексичні трансформації максимально зберігають предметні значення історичних реалій, але послаблюють оцінне і символічне значення. У публіцистичних текстах за допомогою лексико-семантичних трансформацій (розвиток значення) передаються символічні значення, але ці трансформації можуть послабити оцінність. З меншою частотою застосовуються лексико-граматичні трансформації, що пояснюється досить сталою детермінованістю текстів заявлених текстів. Неадекватний вибір перекладацьких трансформацій історизмів може привести до зміни рангів цих історизмів у ПТ, що викличе зміну дискурсів у ПК (культурі перекладу). |