В ході проведеного дисертаційного дослідження зроблено такі висновки: 1. Примирення винного з потерпілим є основою для звільнення від кримінальної відповідальності, а в деяких країнах – і від покарання. Слід зазначити, що інститут примирення є закономірним етапом розвитку генези кримінально-правових відносин: від таліона до обмеженого таліона, від обмеженого талона до влади абсолюта, від абсолютної влади держави до гомеостазу приватних та публічних начал у кримінальному праві з приматом прав публічних. 2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням із потерпілим сприяє: відновленню порушених прав та інтересів потерпілого; відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди; обмеженню негативного впливу подвійної віктимізації; зниженню рівня рецидиву злочинності; економії заходів кримінально-правової репресії; підвищенню ступеня реалізації принципів кримінального права, а саме: принципу справедливості, гуманності, презумпції невинуватості, доцільності та індивідуалізації відповідальності, невідворотності кримінальної відповідальності, економії кримінальної репресії; підвищенню авторитету держави; сприянню реалізації положень кримінальної політики України. 3. Інститут примирення винного з потерпілим головним чином виявляється у звільненні від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК України). Примирення винного з потерпілим є загальною обов’язковою, безумовною підставою звільнення від кримінальної відповідальності, яка застосовується у разі позитивної посткримінальної поведінки особи, винної у вчиненні злочину. 4. Звільнення від кримінальної відповідальності за своєю природою та значенням у правовому регулюванні не належить до форм реалізації кримінальної відповідальності і є відмовою держави в особі відповідного органу (суду) від застосування до винного заходів кримінально-правового характеру, що призначаються не інакше, як за обвинувальним вироком суду. 5. Результати примирення винного з потерпілим можуть бути враховані: при закритті кримінальної справи на підставі п. 1 ст. 27 КПК України у випадку примирення потерпілого і підсудного у справах приватного обвинувачення; як обставина, що пом’якшує покарання під час винесення вироку (п. 2 ч.1 та ч. 2 ст. 66 КК України), сприяє призначенню більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України); при призначенні покарання та прийнятті рішення про звільнення підсудного від покарання з випробуванням, в залежності від призначеного покарання, особи підсудного та тяжкості вчиненого злочину (ст. 75 КК України). Не виключається можливість врахування результатів примирення винного з потерпілим під час застосування інших підстав звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених кримінальним законодавством України. 6. Згідно з результатами аналізу та опитування експертів запропоновано таку редакцію ст. 46 КК України: „Стаття 46. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим Особа, яка вчинила злочин невеликої тяжкості або вперше вчинила злочин середньої тяжкості проти іншої особи, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим або представником юридичної особи та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Особу, яка умисно або з необережності вчинила злочин середньої тяжкості чи з необережності вчинила тяжкий злочин проти членів сім’ї та близьких родичів, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим, за умови, що протягом року з дня досягнення угоди про примирення виправдає довіру потерпілого”. | 