У висновках дослідження викладено найбільш важливі наукові та практичні здобутки щодо розв’язання проблеми звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки, що передбачене ст. 47 КК України; основні теоретичні положення і практичні рекомендації, що випливають із результатів дослідження; сформульовані конкретні пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України: Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дало можливість дійти таких висновків: 1) Перші норми про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки з’являються в ХVI ст. В 1918 р. вперше було закріплено поручительство як форма заміни кримінальної відповідальності і покарання заходами громадського впливу. 2) Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК України) є загальним, дискреційним, умовним, суб’єктивним видом звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченим спеціальним розділом Загальної частини КК України із загальним суб’єктом. Цей вид звільнення від кримінальної відповідальності має чимало спільних ознак із іншими видами звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченими розділом ІХ Загальної частини КК України. Проте воно наділено характерними ознаками, які свідчать про наявність власної кримінально-правової природи звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки. 3) Підставою звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки є щире каяття особи, яка вчинила злочин. Запропоновано визнати підставою такого звільнення й визнання особою своєї вини у вчиненому злочині. 4) Умовами звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки є вчинення особою вперше злочину невеликої або середньої тяжкості та наявність клопотання з боку колективу підприємства, установи чи організації щодо передачі їм особи на поруки. Обґрунтована необхідність встановлення прямої заборони щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки осіб, які раніше вже звільнялися від кримінальної відповідальності. 5) Сприятливі кримінально-правові наслідки (остаточне звільнення особи від кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин) настають в тому випадку, якщо особа протягом року після передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру і не порушуватиме громадського порядку. 6) Несприятливі кримінально-правові наслідки настають у випадку недотримання (порушення) особою умов звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки. 7) На підставі сформульованих у дисертації висновків пропонується внести зміни та доповнення до ст. 47 КК України, а її зміст викласти у такій редакції: “Стаття 47. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки 1. Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості щиро покаялась та визнала свою вину, може бути звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їх клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку. 2. У разі порушення умов передачі на поруки, передбачених частиною 1 цієї статті, вчинення злочину, а також у разі прийняття рішення колективом підприємства, установи чи організації про відмову від поручительства, особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений злочин. 3. Не може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки особа, яка раніше передавалась на поруки.” 8) Дисертантом сформульовані пропозиції щодо змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”, що стосуються застосування звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки та призначення покарання у разі порушення умов передачі на поруки: Абзац 1 пункту 1 постанови необхідно викласти у такій редакції: “Роз’яснити судам, що звільнення від кримінальної відповідальності – це відмова держави від осуду особи, діяння якої містить склад злочину, та від передбачених законом обмежень особистого, майнового та іншого характеру, що визначаються вироком суду і покладаються на винного спеціальними органами держави.” Абзац 3 пункту 2 постанови необхідно викласти у такій редакції: “Умовою звільнення від кримінальної відповідальності є вчинення особою злочину відповідного ступеня тяжкості, умисно чи з необережності, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті.” Абзац 1 пункту 5 постанови необхідно доповнити таким положенням: “Вирішуючи питання звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки, судам слід ретельно та всебічно досліджувати особу як елемент умови звільнення. При цьому необхідно враховувати обставини, що характеризують ступінь її суспільної небезпеки, а саме: обставини, що характеризують особу винного в момент вчинення злочину (характер та тяжкість вчиненого злочину, спрямованість умислу, дані медичного та психофізичного характеру); обставини, що характеризують особистість та спосіб життя винного до вчинення злочину (наявність судимості, відношення особи до суспільно-корисних цінностей, відношення в сім’ї); обставини, що характеризують особу винного після вчиненого діяння (поведінка особи після вчинення злочину, щире каяття у вчиненому злочині)”. Абзац 1 пункту 6 постанови необхідно доповнити таким положенням: “При звільненні особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки, судам слід враховувати можливість та доцільність виправлення особи заходами громадського впливу. Для цього слід використовувати такі критерії її виправлення: характеристика особи з місця роботи (якісні та кількісні показники праці; внутрішнє відношення особи до виконуваної роботи; риси, що характеризують її як працівника); відносини особи у колективі (здатність останнього вплинути на виправлення особи: характер, темперамент особи; її соціальний статус у колективі; самоусвідомлення та рольові функції); характеристика особи поза місцем роботи (відносини у сім’ї, побуті, у колі друзів); власне відношення особи до виправлення та бажання цього досягти (критичність ставлення особи до вчиненого злочину та його наслідків; відшкодування заподіяної шкоди, щирість каяття та подальша її поведінка)”. Пункт 6 постанови необхідно доповнити таким положенням: “Призначення покарання за порушення умов передачі на поруки, а саме: не виправдання довіри колективу; ухилення від заходів виховного характеру; порушення громадського порядку, здійснюється на загальних засадах призначення покарання за вчинений злочин щодо якого особа була звільнена від кримінальної відповідальності і передана на поруки – відповідно до статей 65-69 цього Кодексу. У випадку ж вчинення особою нового злочину, під час іспитового терміну, притягнення особи до кримінальної відповідальності здійснюється за правилами призначення покарання за сукупністю злочинів, відповідно до статті 70 Кримінального кодексу України”. |