Українець Лілія Анатоліївна. Зовнішньоторговельна політика країн - членів ЄС в умовах екологізації економічного розвитку : Дис... канд. наук: 08.00.02 - 2007.
Анотація до роботи:
Українець Л.А. Зовнішньоторговельна політика країн – членів ЄС в умовах екологізації економічного розвитку. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 – світове господарство та міжнародні економічні відносини – Львівський національний університет імені Івана Франка, 2006.
У дисертації досліджуються концептуальні засади формування зовнішньоторговельної політики країн–членів ЄС, детально розглядається проблема впливу екологічної політики на економічну інтеграцію та глобалізацію у сучасному світі. Аналізується великий обсяг вітчизняних та зарубіжних досліджень щодо формування зовнішньоторговельної політики в умовах екологізації економічного розвитку, досліджено вплив ефектів, що виникають під час лібералізації торгівлі, на навколишнє середовище.
У роботі здійснено аналіз сучасного стану зовнішньої торгівлі країн – членів ЄС екологічно сприятливими товарами; побудовано детальну модель, що аналізує вплив розширення ЄС на стан навколишнього середовища та торговельну політику.
У дисертації подано теоретичні засади та шляхи удосконалення актуальної проблеми щодо формування зовнішньоторговельної політики в умовах екологізації економічного розвитку на прикладі країн – членів ЄС.
Проведене дослідження дало змогу сформулювати такі висновки:
За відсутності екологічної політики в країні лібералізація торгівлі приносить користь країнам, що спеціалізуються на виробництві чистих товарів, але може негативно вплинути на добробут країн, які експортують забруднюючі товари. Для невеликих країн оптимальною політикою є вільна торгівля і запровадження екологічних стандартів, які повністю компенсують негативний ефект для довкілля. Вплив усіх чинників, пов’язаних із торгівлею та торгівельною лібералізацією, можна розділити на чотири типи: ефект продукту, ефект технології, ефект доходу, структурний ефект. Кожен з цих ефектів може здійснювати як позитивний, так і негативний вплив на довкілля.
Якщо порівнювати екологічні стандарти, які застосовуються в СОТ, з екологічним регулюванням ЄС або НАФТА, то можна зазначити, що саме в ЄС питанню сталого розвитку взагалі та екологічним проблемам зокрема приділяється найбільша увага. В ЄС застосовуються стандарти СОТ, згідно з якими країнам-членам надаються однакові права обмежувати імпорт товарів з інших країн-членів, в яких вимоги щодо екологічної безпеки та охорони навколишнього середовища не співпадають з внутрішніми стандартами країни. Однак в ЄС також запроваджено поступову гармонізацію екологічних стандартів країн. Ці два положення дозволяють говорити про більшу ступінь конвергенції екологічної та торгівельної політики порівняно з загальносвітовими стандартами, які прийняті в СОТ. Діяльність ЄС з гармонізації та зближення стандартів надзвичайно сприятлива для охорони навколишнього середовища. В рамках ЄС розроблено кілька шляхів структуризації екологічно-торгівельних рішень для зменшення політичного тиску, направленого на зближення екологічної політики країн – членів ЄС.
Європейський ринок екологічно сприятливих товарів (ЕСТ) зростає надзвичайно швидкими темпами. Він ще не є таким великим як ринок сільськогосподарської продукції або металопрокату, але приблизно рівний ринку фармацевтичної продукції чи ринку інформаційних технологій. В ЄС даний ринок є зрілим, він характеризується високим рівнем конкуренції. Велика частка торгівлі ЕСТ припадає на аграрний сектор ринку. Аналіз зовнішньої торгівлі екологічно сприятливими товарами дуже ускладнюється через відсутність статистичних даних. Автором була зроблена спроба провести власний емпіричний аналіз зовнішньої торгівлі ЕСТ деяких країн – членів ЄС. В останні роки країни – члени ЄС входять у групу найбільших експортерів та імпортерів екологічно сприятливих товарів у світі і серед країн ОЕСР. Починаючи з 2000 р., в межах ЄС лідируючі позиції у експорті та імпорті ЕСТ посідають ФРН та Франція. Протягом досліджуваного періоду (1995–2006 рр.) на ФРН припадала найбільша частка ЕСТ у загальному обсязі міжнародної торгівлі (10%). Для нових країн – членів ЄС, зокрема Польщі, був характерним значний прогрес в їхній адаптації до міжнародних екологічних стандартів. Вони все більше залучаються до міжнародного ринку ЕСТ.
Приєднання нових країн-членів до ЄС мало вагомі економічні та екологічні наслідки для всієї Європи. Після входження країн Центральної та Східної Європи до ЄС міжнародна торгівля між ЄС–15 та новими країнами-членами зазнала значних змін. Розширення ЄС також справляє певний вплив і на стан навколишнього середовища, на екологічну політику, яку проводять уряди європейських країн. Автором запропонована власна дворегіональна модель загальної рівноваги, яка аналізує зміни, що сталися у зовнішньоторговельній політиці та стані навколишнього середовища після приєднання до ЄС нових членів. По-перше, підтверджуються загальновідомі переваги вільної торгівлі та спеціалізації виробництва. По-друге, аналіз демонструє, що вільна торгівля може призвести до зменшення загального рівня забруднення, навіть за відсутності екологічної політики. Окрім того, аналіз показує, що за вільної торгівлі одностороннє запровадження екологічної політики з боку ЄС може викликати ефект «переміщення забруднення», що в свою чергу призведе до погіршення стану навколишнього середовища. Слід мати також на увазі, що в деяких випадках екологічне регулювання може призвести до значного зменшення економічного добробуту. Отже, основною передумовою сталого розвитку є координація зовнішньоторговельної та екологічної політики між країнами.
З огляду на погіршення стану навколишнього середовища, в країнах – членах ЄС в рамках концепції сталого розвитку одним з основних пріоритетів стає розробка та запровадження спільної екологічної політики. Для досягнення найвищого рівня ефективності спільна екологічна політика країн – членів ЄС повинна ґрунтуватись на наступних принципах: принцип «забруднювач платить», принцип екологічної передбачливості, принцип пріоритетності екологічної безпеки, принцип гарантування екологічно-безпечного середовища для проживання, принцип екологічної відповідальності. Систему інструментів спільної екологічної політики країн – членів ЄС пропонується оцінювати за наступними основними параметрами: природоохоронна ефективність, економічна ефективність, витрати на введення в дію й дотримання застосування екологічної політики. До другорядних параметрів оцінки ефективності спільної екологічної політики країн – членів ЄС можна віднести: «динамічні ефекти», підтримка з боку населення і прийнятність для виробників, більш широкі економічні ефекти, використання надходжень. Список пріоритетів екологізації економічного розвитку країн – членів ЄС не вичерпується лише формуванням спільної екологічної політики. При намаганні вирішити проблеми охорони навколишнього середовища, які були викликані зростанням масштабів виробництва в економіці була сформульована стратегія дематеріалізації.
У контексті потенційного приєднання України до СОТ і ЄС, на перший план виходить проблема екологізації її економічного розвитку, яка б дозволила подолати екологічну кризу і досягти відповідного рівня економічного розвитку. У даній ситуації для України надзвичайно важливим стає досвід країн Центральної та Східної Європи, які при вступі до ЄС стикались зі схожими проблемами. З урахуванням досвіду нових країн – членів ЄС та аналізуючи сучасну економічну та екологічну ситуацію, яка склалась в Україні, можна розробити програму першочергових заходів екологізації економічного розвитку. Для подолання перешкод і для впровадження концепції сталого розвитку в життя необхідно вжити наступні заходи: забезпечити політичну та інформаційну підтримку стратегії сталого розвитку; забезпечити належний рівень екологічної освіти; провести інтеграцію стратегії сталого розвитку в стратегію соціально-економічних реформ в Україні на всіх рівнях (загальнодержавний, регіональний, локальний); впровадити механізми сталого розвитку в економічний сектор. Для досягнення поставлених завдань доцільно використовувати кошти позабюджетних екологічних фондів. На сьогодні в Україні існує ряд таких фондів, але їхня діяльність вимагає значного вдосконалення.
Публікації автора:
У провідних наукових фахових виданнях:
Українець Л. Формування зовнішньоторговельної політики в умовах екологізації економічного розвитку // Міжнародна економічна політика. – №3. – Київ, 2005. – С. 85–102.
Українець Л.Міжнародна торгівля та екологічне регулювання // Наукові вісті інституту менеджменту та економіки «Галицька академія». – 2005. – №5. – С. 29-37.
Українець Л. Вплив лібералізації торгівлі на стан навколишнього середовища // Вісн. Львів. ун-ту. Серія міжнародні відносини. – 2005. – №15. – С. 331–337.
В інших наукових виданнях:
Українець Л.А. Протекціонізм і вільна торгівля в зовнішній економічній політиці Франції та Японії // Україна в ХХІ ст.: формування економічної системи. – Львів, 2001. – С. 364–366.
Українець Л.А. Екологічні проблеми лібералізації торгівлі // Україна наукова 2002. – Т. 7. – Дніпропетровськ, Харків, Донецьк, 2002. – С. 44–47.
Українець Л.А. Екологічні проблеми лібералізації торгівлі сільськогосподарськими продуктами // Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.Гжицького. – Т. 4, частина 3. – Львів, 2002 – С. 195–198.
Українець Л.А. Екологічні наслідки лібералізації торгівлі // Актуальні проблеми формування економічної системи України. – Львів, 2002. – С. 308–310.
Українець Л.А. Екологічні детермінанти формування зовнішньоторговельної політики // Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.Гжицького – Т. 7 (№2), частина 6. – Львів, 2005. – С. 157–162.