У дисертації проведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо визначення ролі зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу України та вироблено основні підходи його удосконалення як важливого чинника конкурентних переваг національної економіки. Результати проведеного дисертаційного дослідження дають змогу дійти висновків, які характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методичне та науково-практичне значення. 1. Зовнішньоекономічний механізм розвитку інноваційного потенціалу становить систему форм, методів та інструментів, за допомогою яких досягається включення окремих підприємств, організацій, регіонів, країн у світовий інноваційний простір та міжнародний науково-технічний обмін. Показниками зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу є міжнародна науково-технічна кооперація, взаємодія зі Світовою організацією торгівлі, використання міжнародних фінансово-кредитних важелів підтримки інноваційної діяльності, застосування високотехнологічного офшорного аутсорсингу, дотримання світових стандартів якості, адаптація економіки до зовнішніх збурень тощо. 2. Використання зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу опирається на різні моделі стосовно ролі й співвідношення держави та бізнесу у фінансуванні та забезпеченні НДДКР, стимулюванні розвитку інноваційних інфраструктур, забезпеченні нормативно-правової бази. Універсальним підходом забезпечення високого рівня інноваційної спроможності України має стати ефективна, різнобічна інноваційна політика, стрімкий розвиток системи технологічних посередників та своєчасне фінансування інноваційного розвитку економіки, що базується на поєднанні приватного фінансування НДДКР з розгалуженою системою державного стимулювання інноваційного процесу. Успішна реалізація інноваційного потенціалу залежить не лише від розвитку зовнішньоекономічної інноваційної діяльності, а й від власної національної моделі інноваційного розвитку, її втілення в усі сфери трудової діяльності. 3. Зовнішньоекономічний механізм розвитку інноваційного потенціалу є відкритою системою, умовою розвитку якої є перманентний приток екзогенних імпульсів, зовнішніх шоків. Під тиском цих екзогенних чинників здійснюється інноваційне насичення, яке комулятивно впливає на зовнішньоекономічний механізм розвитку інноваційного потенціалу. Взаємодія економіки країни з екзогенними чинниками є нагальною. Причиною гальмування національного інноваційного розвитку часто-густо є брак абсорбації нових тенденцій інноваційного розвитку, несвоєчасне реагування на потенційні загрози та неадекватне (і несвоєчасне) сприймання економікою динаміки наявних змін. 4. Формування зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу суттєвим чином залежить від методів поширення інновацій. В Північній Америці ( США, Канада) перевага надається поширенню інновацій за методом „ланцюгової реакції”: від великих до менших міст країни. Тому, в цих країнах важливу роль у поширенні інновацій відіграють світові інноваційні центри типу Силіконової долини у Каліфорнії, архітектурна мережа транснаціональних компаній (ТНК), яка об’єднує інноваційну діяльність у великих і малих містах. У Європейському союзі перевага надається ефекту “впливу найближчого сусіда”, який забезпечив створення в ЄС єдиного інноваційного простору. Третій метод поширення інновацій – „вертикальний переток інновацій”. Його широко застосовують Японія, Південна Корея, Китай та Індія. Кожний з цих методів має свої переваги і може застосовуватись в Україні як в загальнодержавному, так і в регіональному вимірах. Але для України, як країни з перехідною економікою, адекватнішим є метод вертикального перетоку інновацій, що забезпечує інтенсивне зростання інноваційного капіталу. 5. Основними складовими функціонування зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу є комплексом організацій, методів та інструментів, які формують умови створення, нагромадження, поширення та промислового використання науково-технічних знань у країні. Це система з трьох діалектично поєднаних елементів: інституціонально-економічного забезпечення інтеграції України у світовий інноваційний простір (формування сучасної інфраструктури комерціалізації наукових розробок, інституційне забезпечення розвитку науково-технічної кооперації), фінансово-кредитної підтримки конкурентоспроможності національного інноваційного потенціалу (пряме бюджетне фінансування, податкові пільги, прискорена амортизація, кредитування і страхування) та нормативно-правового супроводження використання міжнародних факторів розвитку національного інноваційного потенціалу України (правові норми підтримки інноваційного потенціалу, що визначають та регулюють значну частину міжнародного економічного співробітництва у сфері інноваційного капіталу та основи державної політики у науково-технічній діяльності). 6. Розповсюдження норм, правил і стандартів СОТ на національні високотехнологічні галузі забезпечать загальний позитивний інтегральний ефект. Зокрема підвищиться інституційна основа галузей високих технологій, отримає поштовх для розвитку малий і середній інноваційний бізнес внаслідок забезпечення чесної конкуренції шляхом усунення недобросовісної торговельної практики. Удосконалиться нормативно-правовий механізм високотехнологічних галузей України, внаслідок виходу в уніфікований міжнародно-правовий простір, що спирається на ГАТТ, ГАТС і ТРІПС. Узгодження національних зовнішньоекономічних режимів з нормами і правилами ГАТТ/СОТ, у свою чергу, підвищить довіру до нашої країни з боку торговельних партнерів. Це приведе до збільшення іноземних інвестицій і дієвості третього елементу зовнішньоекономічного механізму – фінансово-кредитного. Отже, вступ і членство в СОТ дадуть Україні унікальну змогу для консолідації і просування політики лібералізації торгівлі і підвищення зацікавленості внутрішніх галузей промисловості до тих можливостей, що існують для експорту товарів на світові ринки. Особливо важливо в цьому зв’язку використовувати членство в СОТ для проникнення саме перспективних, високотехнологічних галузей промисловості на міжнародні ринки, а не лише сільськогосподарської чи іншої сировинної продукції, що нині є суттєвим напрямом розвитку зовнішньоекономічної діяльності України. 7. Потенційні можливості міжнародної науково-технічної кооперації в стратегії зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу України залежать від ефективності використання й розвитку державою зовнішніх і внутрішніх передумов високотехнологічного виробництва, від врахування сумісності потенціалів країн-партнерів, правильно оцінених пріоритетів співробітництва та від сформованого системного підходу до розв’язання нагальних проблем і своєчасного задоволення потреб. Механізм поглиблення міжнародної взаємодії в цьому напрямі буде ефективним за умов послідовної орієнтації на короткострокову, середньострокову та довгострокову перспективу, що дасть змогу своєчасно консолідувати необхідний мінімум ресурсів, перевірити ефективність чинних угод, міжгалузевих зв’язків та наявних інфраструктур, а у випадку розбалансування – ефективно коригувати їх структури, удосконалювати механізми, форми та інструменти. 8. У системі оптимізації зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу чільне місце належить високотехнологічному аутсорсингу. Аутсорсинг є одним з вагомих чинників зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу. Україна володіє достатніми можливостями, які можуть забезпечити високотехнологічний офшорний аутсорсинг і, який здатний успішно розвиватись на національних теренах. Офшорний аутсорсинг вплине на зростання заробітної плати, приведе до оновлення технологій в стратегічних галузях, стимулюватиме виробництво інноваційної продукції та в кінцевому підсумку забезпечить дієвість зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу, що виявлено за допомогою економіко-математичного методу. В розвитку аутсорсингу чільне місце посідає його підтримка з боку держави. Тому було б доцільно на державному рівні, з одного боку, започаткувати національну ініціативу для створення галузей офшорного аутсорсингу, а з другого – підкріпити її державною стратегію, концепцією, програмами. |