Анотація до роботи:

Романенко Т.Д. Зоогігієнічне обґрунтування умов утримання надремонтного молодняку молочної породи у стійловий період на малих фермах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 16.00.06 – гігієна тварин та ветеринарна санітарія. – Львівська національна академія ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького. – Львів, 2005.

У дисертації наведені дані по експериментальних дослідженнях трьох групових кліток, які призначені для вирощування, дорощування і відгодівлі надремонтного молодняку української червоно–рябої молочної породи з доповненнями до норм технологічного проектування та встановлено, що у групових клітках на 10 голів у 5–, 10– і 14–місячному віці оцінка повітряного середовища була на рівні оптимального – проектного технологічного режиму, а при прив’язному утриманні у 5– і 14–місячному віці мікроклімат на рівні гранично–допустимого експлуатаційного режиму та у 10–місячному віці – на рівні граничних добових коливань.

Запропоновано для утримання надремонтного молодняку групові клітки, які розроблені наступних розміром у віці: 4-8 місяців–шириною 2 900 мм, довжиною 7 000 мм; 8-12 місяців–шириною 3 600 мм, довжиною 7 000 мм; 12–16 місяців – шириною 2 900 мм, довжиною – 10 000 мм. Обладнувати такі клітки можливо при реконструкції будівель, які побудовані за типовими проектами: 801, 802, 803, 804, 805, 806.

Виявлені значні відмінності у поведінці бичків у перші 120 хвилин від початку поїдання кормів при прив’язному і безприв’язному способі утримання. Так, більше часу бички витрачали на відпочинок на прив’язі, а при безприв’язному – на рух у групових клітках. Прирости живої маси до 8–місячного віку були з невеликою перевагою при прив’язному способі утримання над безприв’язним способом, а у 12– і 16–місячному віці вже на користь безприв’язного способу утримання в умовах високого рівня годівлі бичків.

Покращення умов утримання надремонтного молодняку в післямолочний період до реалізації при безприв’язному способі утримання дозволяє підвищити рентабельність виробництва яловичини на малих фермах до 40,0 %, а при прив’язному способі – всього до 10,0 %.

1. У дисертації науково обґрунтовано і доведено, що у сільськогосподарських підприємствах малої потужності рентабельне виробництво яловичини з високим вмістом протеїну можна отримувати від надремонтного молодняку української червоно–рябої молочної породи в удосконалених групових клітках на 10 голів. Для цього необхідно дотримуватись відповідних оптимальних, екологічних, етологічних, годівельних та зоогігієнічних умов утримання.

2. Дослідження удосконалень і доповнень до норм технологічного проектування виходять із зменшення технологічних груп для ферм невеликої потужності (до 10 голів) та розміщення їх з 4 до 8 місячного віку з фіксацією під час годівлі, з 8 до 12 місячного віку – в боксах, з 12 до 16 місячного віку – із зоною відпочинку біля годівниць та обладнанням решітки для гальмування статевих рефлексів у бичків.

3. Встановлено, що повітряне середовище у приміщеннях (ізольованих секціях) для утримання бичків за комплексом балів (температура повітря, відносна вологість, загальна мікробна забрудненість, концентрація аміаку і вуглекислого газу) при прив’язному способі утримання тварин у віці 5 місяців оцінено – на рівні гранично допустимого експлуатаційного режиму, у 10 місяців – на рівні граничних добових коливань та у 14 місяців– на рівні гранично допустимого експлуатаційного режиму. Відповідно при безприв’язному способі утримання бичків технологічний режим у всіх періодах був на найвищому рівні – оптимальний проектно–технологічний режим. У стійловий період за більшістю показників мікроклімату прив’язний спосіб утримання бичків не забезпечує оптимальні гігієнічні показники умов їх утримання.

4. Дослідження поведінки за швидкістю поїдання кормів бичками за різних умов утримання у 6, 10 та 14 місяців показали, що з віком різниця за витратами часу між піддослідними групами бичків зменшується. Встановлена найбільша активність жуйки у безприв’язних бичків 6 – місячного віку, але в подальшому з віком різниці між піддослідними групами практично не виявлено. Суттєва різниця (Р< 0,001) встановлена в усі вікові періоди при оцінці відпочинку бичків на прив’язі. Вони більше відпочивають в стійлах ніж бички при утриманні безприв’язно в 1,62 рази (6 місяців), в 2,47 разів (10 місяців), в 3,27 (14 місяців) .

5. Встановлено, що формування м’ясної продуктивності бичків української червоно–рябої молочної породи відбувається, залежно від способів утримання. Так, на першому етапі досліджень у віці з 4 до 8 місяців відбувається відставання у рості молодняку, який утримувався безприв’язно і загальний приріст був у них менший на 7,3 % порівняно з прив’язним способом утримання (Р<0,1). На другому етапі досліджень (8–12 міс.) прирости живої маси при безприв’язному способі утримання збільшились на 21,8 % порівняно з бичками на прив’язі (Р<0,01). Також і на третьому етапі (12–16 міс.) прирости на 36,5 % були більші при безприв’язному способі утримання (Р<0,001).

6. Результати забою бичків української червоно–рябої молочної породи у 12–місячному віці показали, що маса парної туші становила 144,1 кг (прив’язний спосіб утримання) і 168,8 кг (безприв’язний спосіб утримання). Різниця вірогідна при Р<0,001 (14,6%). Утримання бичків на прив’язі призвело до накопичення в 1,78 раза більше жиру ніж при безприв’язному способі утримання (Р<0,001). Така закономірність між піддослідними групами збереглась у 16–місячному віці.

7. Розподіл туш за морфологічним складом (м’якоть, кістки, сухожилля та зв’язки) показав, що при безприв’язному способі утриманні бичків було на 18,4 % більше м’якоті ніж при прив’язному способі (Р<0,05) (12 міс.) і на 20,6 % (Р<0,01) (16 міс.). Отримано з туші бичків при безприв’язному способі утримання більше поживної маси ніж від бичків на прив’язі.

8. Дослідження хімічного складу та енергетичної цінності м’якоті показали перевагу безприв’язного способу утримання порівняно з прив’язним. Так, протеїну у середній пробі м’якоті при прив’язному способі утриманні бичків було 15,53 %, а при безприв’язному – 18,33 % (Р<0,01) (12 міс.) та у 16 місяців відповідно 18,40 і 21,50 % (Р<0,01). За кількістю жиру у середній пробі м’якоті суттєва перевага була на боці прив’язного способу утримання (Р<0,01). Енергетична цінність всієї м’якоті туші при безприв’язному способі утримання склала у 12 місяців 826,8 МДж, а у 16 місяців – 1408,1 МДж, це відповідно більше на 11,8 і 13,5 % (Р<0,05) ніж при прив’язному способі утримання.

9. Виявлена висока конверсія енергії поживних речовин кормів у протеїн та енергію поживної частини туші бичків, які утримувались безприв’язно і значно менша у бичків на прив’язі. У 12 – місячному віці вихід на 1 кг передзабійної маси протеїну становив 72,8 г (безприв’язний спосіб утримання) і 56,8 г (прив’язний спосіб утримання). Різниця вірогідна при Р<0,001 на користь безприв’язного способу утримання бичків. Тому і коефіцієнт конверсії протеїну у тварин цього віку при безприв’язному способі утримання був 10,2 %, а при прив’язному – 7,3 % (Р<0,01). У 16–місячному віці перевага за трансформацією основних поживних речовин і енергії корму в їстівну частину туш збереглась при безприв’язному способі утримання.

10. Розрахунки економічної ефективності удосконалення способів утримання надремонтного молодняку в післямолочний період до реалізації показали, що у віці 8 місяців рівень рентабельності був при прив’язному способі утримання 2,53 %, при безприв’язному способі – 7,15 %; у віці 12 місяців відповідно 4,19 % і 26,71 % і у віці 16 місяців – 9,87 % і 40,18 %. Ці дані, свідчать про те, що при безприв’язному способі утримання бичків були створені оптимальніші умови утримання при високому рівні годівлі, яких не було при прив’язному способі.