У Висновках узагальнено теоретичні та практичні результати, отримані автором у ході дослідження, основними з них є такі: 1) публічна обіцянка винагороди як юридичний факт - це, власне, сама пропозиція здійснити ту чи іншу дію за винагороду, що є одностороннім правочином, особливість якого полягає в тому, що він відбувається стосовно невизначеного кола осіб, а учасником правовідношення, яке виникає на його основі, може бути кожний, хто досягне зазначеного в правочині результату; 2) обов'язок, який міститься в обіцянці винагороди, реалізується за умови здійснення відповідних дій іншими особами, тобто такий односторонній правочин має бути віднесено до числа правочинів, вчинених під відкладальною обставиною; 3) для того щоб виникло зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди необхідне приєднання до публічної обіцянки винагороди іншого одностороннього правочину — передання результату, зазначеного в обіцянці, а у випадку проведення конкурсу необхідне приєднання до названих правочинів третього - винесення рішення про визначення переможця конкурсу; 4) зобов'язання із публічної обіцянки винагороди - це правовідношення, в якому одна сторона (особа, що публічно обіцяла винагороду) зобов'язується видати (виплатити) винагороду за надання в установлений строк відповідного результату, та на умовах, указаних в оголошенні, а інша сторона (яка надала указаний результат), має право на отримання обіцяної винагороди; 5) публічна обіцянка винагороди як правовий інститут - це група правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають з односторонніх правочинів, що здійснюються особою, яка публічно обіцяє винагороду, чи засновником конкурсу й особою (особами), що досягла(и) зумовленого обіцянкою результату; 6) публічна обіцянка винагороди як юридичний факт має юридичне значення лише за наявності певних ознак: по-перше, вона має бути публічною; по-друге, обіцяна винагорода повинна мати майновий грошовий та інший матеріальний зміст, хоч така позиція законодавця викликає заперечення, а у випадку оголошення конкурсу вона може мати і нематеріальний зміст; по-третє, умовою одержання винагороди є надання відповідного результату; по-четверте, до указаного результату, незалежно одна від одної, може прагнути невизначена кількість осіб; 7) особа, яка відгукнулася на обіцянку винагороди, має право вимагати, щоб особа, яка обіцяла винагороду, прийняла обумовлений в обіцянці результат, якщо він відповідає всім вимогам, які до нього пред'являлися; 8) право на отримання винагороди у випадку публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу має той (чи ті - якщо особи співпрацювали), хто досяг(ли) певного результату, якщо він є унікальним; якщо дію, вказану в оголошені про винагороду, виконали декілька осіб незалежно одна від одної, то вказану винагороду отримає той, хто передав результат (а не виконав дію) першим, якщо завдання стосується конкретного результату, тобто такого, який навіть у випадку його досягнення декількома особами буде однаковим чи аналогічним; якщо очікуваний результат не є унікальним та не є конкретним, то на частку оголошеної винагороди можуть претендувати кожна з осіб, що надала результат, якщо він не співпадає з уже переданими результатами іншими особами; 9) при проведенні публічного конкурсу право на одержання нагороди (премії) виникає у учасника конкурсу лише у випадку визнання його роботи кращою і (чи) гідною винагороди відповідно до умов конкурсу. Якщо робота, що передана учасником конкурсу, визнана найкращою — він стає переможцем конкурсу та одержує право на одержання винагороди (переможців може бути декілька, якщо засновником конкурсу присуджується декілька премій). |
