У дисертації наведене теоретичне узагальнення й нове вирішення досліджуваної проблеми, яке виявляється в тому, що зміст і технологія навчання риторики студентів факультету початкового навчання розглядалися як компоненти системи навчання, тісно пов’язані між собою та з метою і результатами навчання. Теоретичний аналіз проблеми дослідження та проведений експеримент підтвердили гіпотезу і дозволили дисертантові зробити такі висновки: Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчує, що проблема риторичної підготовки майбутнього вчителя є надзвичайно актуальною, оскільки саме педагогічна риторика сприяє функціонуванню мовлення в процесі навчання, реалізації творчого потенціалу як педагога, так і учня. Проте відчувається недостатність риторично спрямованої підготовки сучасного вчителя початкових класів, що ставить під сумнів успішне виконання важливих завдань навчання і виховання, це й зумовило впровадження в навчальний процес факультету початкового навчання курсу “Риторика”.
Риторика посідає вагоме місце в професійно-педагогічній підготовці сучасного вчителя, оскільки забезпечує основні напрями навчання і виховання засобом переконуючого слова, визначає найбільш ефективний вплив на особистість учня, розвиває важливі компоненти педагогічної культури. У дослідженні науково обґрунтовано зміст програми курсу “Риторика”, який враховує особливості фахової підготовки вчителів початкових класів і включає три взаємопов’язані й взаємообумовлені компоненти: когнітивний, спрямований на опанування різних видів знань (теоретичних, додаткових, допоміжних, про способи діяльності та ін.); операційний, що передбачає оволодіння загальними й спеціальними вміннями і навичками; ціннісно-комунікативний, що забезпечує формування особистості вчителя, який пропагує загальнолюдські цінності в процесі комунікації.
Розроблено й експериментально перевірено гуманістично зорієнтовану технологію навчання риторики на факультеті початкового навчання. Вона забезпечила реалізацію компонентів змісту програми шляхом застосування блоково-модульної системи навчання, яка передбачала впровадження в навчальний процес проблемно-пошукових методів та інноваційних форм роботи. Розроблена технологія включала такі дидактичні категорії: навчальне дослідження, комунікативне вирішення проблем, збір даних, моделювання, аргументація, співвіднесення моделі й реальності, рефлексивне, критичне, творче мислення, рольові та ділові ігри, пошук особистісних смислів тощо. Враховуючи позитивні зрушення в системі освіти України, спрямовані на утвердження національної свідомості, відродження духовних скарбів народу, орієнтацію процесу навчання на особистість студента, навчання риторики було організовано на основі загальнопедагогічних принципів (гуманізації й гуманітаризації, співробітництва і співтворчості та ін.), а також загальнодидактичних (мотивації, активності, проблемності та ін.). Результати експериментально-дослідної роботи підтвердили:
упровадження технології в навчальний процес сприяло підвищенню рівня риторичної компетенції, більше половини студентів (74%) досягли середнього й високого рівнів; порівняння якісних і кількісних показників довело ефективність розробленого змісту та апробованої технології навчання; засвоєння студентами програми курсу значно впливає на підвищення показників педагогічної культури: культури мовлення, культури спілкування, умінь педагогічної та психологічної техніки, виконавської майстерності. Розглянуті в дисертації положення не вичерпують усіх питань даної проблеми, важливість й актуальність якої визначає необхідність її подальших досліджень у різних аспектах. Спеціального дослідження потребують такі питання, як методичне забезпечення курсу, навчання риторики з комп’ютерною підтримкою, інтегровані уроки на основі риторики тощо. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлено в таких публікаціях: Ткаченко Л.П. Психологічний аспект формування культури мовлення майбутнього вчителя// Педагогіка і психологія: Зб. наук. праць. – Харків: ХДПУ, 1997. – Вип.5. – С.202-205. Ткаченко Л.П. До питання про риторичну підготовку вчителя// Теорія та методика навчання та виховання: Зб. наук. праць. – Харків: ХДПУ, 2001. – Вип.8. – С.128-132. Ткаченко Л.П. Дидактична риторика// Засоби навчальної та науково-дослідницької роботи: Зб. наук. праць. – Харків: ХДПУ, 2001. – Вип.16. – С.262-266. Ткаченко Л.П. Мовна компетенція студента як спосіб реалізації його індивідуально-типологічних особливостей// Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць. – Харків: ХДПУ, 1998. – Вип.1. – С. 195-198. Ткаченко Л.П. Проблеми мови і мовлення у філософській та психолого-педагогічній літературі// Науковий вісник ХДПУ. Психологічні науки. – Харків: ХДПУ, 1999. – Вип.3. –
С. 60-64. Ткаченко Л.П. Психологічна структура процесів творення мовних висловлювань// Вісник ХДПУ № 13. Психологія. – Харків: ХДПУ, 2000. – Вип.4. – С. 128-131. Ткаченко Л.П. Риторика: історія і сучасність (матеріали для самостійного опрацювання)// Методика навчання: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць викладачів кафедри методики початкового навчання ХДПУ ім. Г.Сковороди. – Харків, 2001. – Вип.1. – С. 42-46. Ткаченко Л.П. Психологічні основи формування мовленнєвої культури особистості// Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень: Зб. доповідей другої Всеукраїнської конференції. – К.: КНУ, 2000. – С. 18-20. Ткаченко Л.П. Риторика як засіб формування педагогічної майстерності майбутніх учителів// Педагогічна майстерність як сучасна технологія розвитку особистості вчителя: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. 4-6 березня 2002 р. – Полтава: АСМІ, 2002. – С. 274-276.
|
