1. Для прикладного природничо-географічного вивчення природокористування різних видів і антропогенних змін ландшафтів, з виходом на сучасне використання отриманих результатів, потрібне ретроспективне, зокрема історико-ландшафтознавче дослідження. Опрацьовані на сьогодні теоретико-методологічні положення історико-ландшафтознавчих досліджень і наявні регіональні ландшафтознавчі знання дали підстави для порівняльного виконання завдань цієї дисертаційної роботи: порівняння в просторі - щодо рівнинних, передгірських, гірських ландшафтів Північної Буковини; порівняння у часі - щодо стану природокористування на кінець ХVIII, середину ХІХ і на початок ХХ століть. 2. Зміни ландшафтів регіону відбувались під впливом природних і антропогенних чинників. Проте істотніші зміни у ландшафтах регіону за досліджуваний період були зафіксовані через різні за інтенсивністю антропогенні чинники – соціально-економічні та етнічні. З цих двох чинників на зміни у ландшафтах істотніший вплив мали соціально-економічні чинники і найбільше на локальному рівні – у межах громад і в окремих господарствах. Зокрема, далися взнаки відносини власності: більшою антропогенізація ЛК була у дрібних землеволодіннях, меншою – у великих. Дослідження особливостей природокористування представників різних етносів Північної Буковини у ландшафтах, які для них були спільними протягом кінця ХVІІІ – початку ХХ ст., дало можливість не тільки пізнати збіжні напрями і складові загальної антропогенізації природного довкілля, але і виявити в них етнічно зумовлені риси відмінності у розміщенні сільськогосподарських угідь і садиб, у їх площах, типах поселень тощо. 3. Основні наслідки антропогенної діяльності на території Північної Буковини виявили себе у змінах біотичних і водних компонентних складових ландшафтів. Значними вирубками лісів були створені умови для активізації дернового процесу ґрунтоутворення і формування в низькогірних і середньогірних ландшафтах на місці гірськолісових ґрунтів – дерново-буроземних під вторинною лучною рослинністю. Місце колишніх широколистянолісових, хвойно-широколистянолісових і хвойних лісів Буковинського Передкарпаття і Карпат зайняли сіножаті й пасовища; в середньогірних ландшафтах істотно зросли площі гірських пасовищ – полонин. Як наслідок, у передгір’ї і в горах змінилися межі ареалів типів ландшафтів. На водозборах і заплавах Північної Буковини змінилися умови формування поверхневого стоку, що спричинене зменшенням водності малих річок, їх обмілінням та відмиранням верхніх ланок. Історико-ландшафтознавче дослідження регіону з кінця XVIII – початку XX ст. засвідчило антропогенно зумовлену тенденцію до ксерофітизації рівнинних лісостепових ландшафтів унаслідок значної розораності перелогів (на цьому часовому рубежі відзначалося зростання розораності перелогів з 20-25% до 70-80%). Значні масштаби антропогенних змін ландшафтів Північної Буковини мали місце практично впродовж усього досліджуваного періоду, а найбільше – в періоди найінтенсивнішого поєднання розвитку природокористування різних видів. 4. У Північній Буковині та взагалі в регіонах, де спостерігався дефіцит земельних ресурсів у минулому і де він є тепер, важливо з’ясувати етнокультурні традиції у природокористуванні і через них – усі складові досвіду одноосібного господарювання: позитивного досвіду – для раціоналізації дрібновласницького природокористування, і негативного – для уникнення небажаних наслідків антропогенізації природи у майбутньому. |