Підсумовуючи виконане дослідження, підкреслимо жанрову самодостатність детективної прози, її відокремленість від пригодницької літератури взагалі. Жанрова єдність англомовного детективу проявляється у його фабулі як сукупності подій зображеного світу (серед них обов’язковим є злочин, що має бути розкритим); у його сюжеті як вибірковій послідовності викладу цих подій із обов’язковим маніпулюванням інформаційним масивом, із специфічною манерою подачі фактуальної інформації; в оповідальній перспективі і композиційно-мовленнєвій структурі як сукупності мовних засобів вираження запланованого автором впливу на читача. Прагматичний потенціал детективного твору націлений на те, щоб зацікавити читача, розважити його за рахунок втягування його в інтелектуальну гру, спрямовану на розв’язання кримінальної інтриги. У творах детективного жанру розвиток інтриги значною мірою пов’язаний із хронологією подій, тому структурація хроносу, тобто темпоральної складової художнього хронотопу, і засоби його мовного втілення виконують вирішальну жанроутворюючу роль у детективній прозі будь-якого жанрового різновиду, які на сучасному етапі розвитку англомовної белетристики вирізняються як класичний детектив, крутий детектив (бойовик) та поліцейсько-процедурний детектив. Кожен із цих трьох різновидів корелює із специфічною моделлю побудови зображуваного темпорального континууму. У класичному детективі вона має спіралевидну форму із багаторазовим ретроспективним повторюванням ключового відтинку часу, тобто того фабульного часу, який починається із моменту, коли жертву злочину востаннє бачили живою, і закінчується моментом знаходження вбитого. Що саме відбувалось у межах ключової зони, складає інформаційну прогалину, яку мусить заповнити сищик-детектив і, звичайно ж, читач класичного детективного твору, виходячи із чисельних версій злочину і пропонованих алібі. Підтвердження або спростування цих алібі потребує просіювання великої кількості інформації (темпоральної у тому числі) під час багаторазових реверсивних витків сюжетної спіралі. Заповнення інформаційних прогалин і знаходження відповідей на запитання "Хто вбив?"; "Коли?"; "Чому?" передбачає відсіювання помилкової інформації, у тому числі темпоральної дезінформації.
У крутому детективі (бойовику) часова модель є лінійною, проспективною і, крім того, фінітно лімітованою за рахунок ключової події всесвітньо-катастрофічного ґатунку (світова війна, міжнародний тероризм). Для цієї моделі характерним є зворотній відлік часу із подальшим зменшенням часового інтервалу від годин до хвилин, секунд і часток секунд. Часову модель цього різновиду детективу порівнюємо із пружиною, що стискається сильніше і сильніше в міру наближення дії до ключової події. В поліцейсько-процедурному детективі часова модель лінійна, проспективна, рівномірно градуйована і почасти вміщена у мемуарну рамку погляду в минуле. Роль загадки, таємниці послаблюється в таких творах. Натомість читацький інтерес полягає у площині процедурних тонкощів, аргументів і контраргументів. Викладені в тексті технічні деталі слідчих дій, експертиз, уголовно-процесуальних подробиць надає читачеві можливість зазирнути "за лаштунки" слідства. Таким чином, диктумна частина повідомлення (що говориться) у детективних творах завжди пов’язана із злочином, модусна частина (як говориться) пов’язана із манерою викладу. На наш погляд, варіативність різновидів детективного жанру перш за все – це варіативність модусної частини, манери подачі інформації читачеві. Еволюція жанру маніфестується зокрема в тому, що псевдодефіцит інформації поступається силі силенній професійної інформації про нюанси кримінальної і криміналістичної технологій. Динаміка думки поступається динаміці дії. Детективна проза має цілу низку засобів мовного і зокрема лексичного втілення художнього часу, що входять до тематичного поля часу. Виконане дослідження уможливило таксономічний опис цього поля як сукупності Т-сигналів, тобто слів і словосполучень, які містять пряму або опосередковану темпоральну інформацію щодо зображуваної у тексті реальності. Тематичне поле часу у детективній прозі членується на кілька мікрополів. Наша класифікація виділяє 4 мікрополя: 1) Т-сигнали, котрі позначають артефакти, чиї функції пов’язані із часом (clock, calendar, time-bomb); 2) Т-сигнали, що називають темпорально параметризовані явища природи (tide) і соціальної діяльності (breakfast); 3) Т-сигнали, що позначають час, його плин (time, to expire); 4) Т-сигнали, що темпорально локалізують події (at 3 p.m.). Номенклатура і функціонування Т-сигналів кожного із мікрополів корелюють із жанровими різновидами детективної прози. На синтаксичному рівні організації цілого тексту маркерами його темпорального континууму обираємо мовленнєві висловлювання, що реалізують структуру складнопідрядного речення із when-клаузом, які називаємо композиційно-мовленнєвою ланкою (КМЛ) і умовно записуємо формулою А when В, розуміючи, що символ А означає подію, відбиту у головному клаузі, а символ В – подію підрядного клаузу. Складнопідрядне речення із when-клаузом є зовнішньою формою для двох функціонально і семантично різних феноменів: традиційної КМЛ з обставинним підрядним часу ("when B" – містить відповідь на запитання "Коли відбулось А?") і наративної КМЛ, в якій А when В коректно трансформується у А and then B (B – містить відповідь на запитання "Що відбулось після А?").
Таким чином, правомірно говорити про функціональний зсув, що відбувається у наративних КМЛ з when-клаузами у порівнянні із традиційними КМЛ із обставинними підрядними часу. Тема-рематичне членування цих двох КМЛ є дзеркальним відбиттям один одного: у традиційній КМЛ затемнена рамка окреслює тему таким чином: А when В, а в наративному таким: А when В. Відповідно ремою в них виступають подія А (головне речення традиційної КМЛ) і подія В (підрядне речення) у наративній КМЛ). Дослідження таксисних відносин між тема-рематичними частинами висловлювань показало, що найхарактернішим для розвитку детективної оповіді є уповільнення чи призупинення фонової дії (теми висловлювання), на тлі якої раптовим поштовхом трапляється рематична подія. Видо-часова парадигма (tenses) дієслівних предикатів обох типів КМЛ із when-клаузом однозначно корелює не із зовнішньою синтаксичною структурою (головне VS підрядне речення), але із глибинним функціонально-синтаксичним членуванням висловлювання (тема VS рема). Тематична частина має більш варіативну парадигму (до 4 форм), специфічними є форми групи Continuous. Рематична частина виражається майже виключно формою Past Indefinite. Таким чином, бачимо, що у оповідальному розгортанні сюжету англомовного детективного твору задіяні одиниці різних рівнів текстової ієрархії. Темпоральна структура знаходить своє жанрово своєрідне втілення із допомогою як лексичних маркерів (Т-сигнали тематичного поля часу), так і синтаксичних маркерів (композиційно-мовленнєві ланки із when-клаузами). На рівні цілого тексту хронос детективного твору будується відповідно до жанрово-типологічної моделі.
Основні положення дисертації висвітлені у публікаціях авторки: Дученко Л.В. Жанрообразующая роль категории времени в детективной прозе // Записки з романо-германської філології: Збірник наукових праць факультету романо-германської філології ОНУ. – Випуск 11. – Одеса: Латстар, 2002. – С.79-84. Duchenko L.V. The Peculiarities of the Narrative Structure in Detective Subgenres // Мова і культура. – Випуск 5. – Том ІІІ/I. – Київ, 2002. – С.257-262. Дученко Л.В. Языковые средства выражения тональности повествования детектива // Південний архів. Філологічні науки: Збірник наукових праць. – Випуск ХХ. – Херсон: Видавництво ХДУ, 2003. – С.101-104. Дученко Л.В. Категории темпоральности и нарративности в англоязычной детективной прозе // Записки з романо-германської філології: Збірник наукових праць факультету романо-германської філології ОНУ. – Випуск 13. – Одеса: Фенікс, 2003. – С.47-57. Дученко Л.В. Объемные и структурно-позиционные характеристики КРФ «повествование» в англоязычном детективном романе // Паростки: Збірник студентських наукових робіт. - Одеса: Латстар, 2000. – С. 29-34. Дученко Л.В., Калинюк Е.А. Композиционно-речевая форма «повествование» в жанровых разновидностях англоязычного романа // Іноземна філологія на межі тисячоліть: Міжнародна наукова конференція. – Харків: Константа, 2000. – С.74-76. Дученко Л.В. Особенности КРФ «повествование» в англоязычном детективном романе // Матеріали звітної наукової конференції професорсько-викладацького складу факультету РГФ, присвяченої 135-річчю ОДУ. – Одеса: Латстар, 2000. – С.61-63. Дученко Л.В. Композиционно-речевая форма «повествование» в детективной и психологической прозе // Функциональная лингвистика. Язык. Культура. Общество: Материалы конференции. – Ялта, 2000. – С.105-107. Duchenko L. A Task-Based Approach to Teaching Narrative Episodes in Detective Prose // Spotting Excellence in ELT Proceedings of the Third South Ukraine Regional Conference. – Odessa: Latstar, 2001. – P.16-17. Duchenko L.V. The Major Types of the Detective Narratives // Актуальные проблемы межкультурной коммуникации в новых геополитических условиях: Материалы международной научно-практической конференции. – Тирасполь: РИО ПГУ, 2002. – С. 330-332. Дученко Л.В., Особенности синтаксических структур с союзом when в повествовании детектива // Функциональная лингвистика. Итоги и перспективы: Материалы ІХ Международной конференции по функциональной лингвистике. – Симферополь: КрымФармТрейдинг, 2002. – С.69-71. Дученко Л.В., Дученко Т.С. Особенности поджанров детективного повествования // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Україна наукова ‘2003». – Т. 8: Філологія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003.
|