У дисертації представлено самостійне вирішення важливої наукової проблеми, пов'язаної з виявленням жанрової специфіки англійської літератури мандрів кінця XVIII – першої половини XIX сторіччя. Цю проблему осмислено на основі апробованих наукових концепцій, що стосуються епічних, ліричних, публіцистичних жанрів, а також сучасних підходів до явищ художньої культури: гендерного, рецептивного, типологічного. Таким чином, на історико-літературному рівні дослідження визначено тенденції й закономірності функціонування британської оповідної прози, зокрема жіночої літератури мандрів, реконструйовано основні етапи її розвитку в Англії; встановлено її спрямованість на освоєння кримської тематики; розглянуто участь у цьому процесі письменників-чоловіків і авторів-жінок; простежено подібність і розходження між ними у висвітленні нового життєвого матеріалу. На теоретико-літературному рівні дослідження диференційовано поняття «література мандрів» та «жанр подорожі»; уточнено поняття «травелог», запропоновано класифікацію його різновидів. На принципово нових текстуальних джерелах досліджено генезис, конститутивні ознаки, спрямованість еволюції, типологію, поетику жіночих травелогів про Крим, і таким чином заповнено значну лакуну в історії британської документально-художньої «подорожі». Загальновідомо, що жанру подорожі належить особливе, «проміжне» положення між літературою факту, документалістикою, й літературою художньою, белетристикою. Інтеграція всередині «подорожі» власне художніх елементів і документальної вірогідності дозволяє віднести її до літературного жанру, що характеризується певним набором конститутивних характеристик. Непорушною умовою існування даного жанру є сама подорож з наступним відображенням у слові, в ході чого здійснюється белетристична обробка фактичного матеріалу. «Подорож» представлена різними формами нарації, серед них – подорожній щоденник, лист «із дороги», подорожній нарис тощо. У сучасному літературознавстві для загального позначення подібного типу творів все частіше застосовують поняття «травелог», якому в такий спосіб надається узагальнююче значення. Разом із тим травелог нерідко характеризується і як окремий підвид жанру подорожі, «акумулятор» різноманітних рис інших його різновидів. У дисертації дане поняття також використане в «широкому» і «вузькому» значеннях. Однак у першому випадку ми позбавляємо цю дефініцію універсальності й показуємо, що травелог є таким видом подорожі (як певного «метажанру»), що протиставлений іншому його виду – нарису. У другому випадку виходимо з того, що обидва ці види поділяються на цілу низку власних різновидів, до яких і належить травелог у «вузькому» значенні слова. Проаналізований історико-літературний матеріал свідчить: як самостійний різновид жанру подорожі травелог близький, але не тотожний іншим його структурам. По-перше, лише в тексті травелогу як оповідній одиниці можуть комбінуватися (у найдовільніших сполученнях) елементи листа «з дороги», дорожнього щоденника, путівника, мемуарів, автобіографії тощо. По-друге, документальність як найважливіший принцип типізації зображуваної дійсності поєднується тут із міфологізацією останньої. Взаємодія документалізму й міфологізму розглядається нами як диференційна властивість травелогу – одного з оригінальних різновидів однойменного виду жанру подорожі. Ми констатуємо, що, будучи давнім і популярним жанром світової літератури, «подорож» досягає свого розквіту в мистецтві Англії внаслідок низки об'єктивних соціально-історичних і культурологічних обставин. Тут більше двохсот років тому формується особливий документально-художній феномен – «Кримський текст», втілений у різних формах жанру подорожі, вибір яких обумовлений існуючою літературною традицією й гендерними розходженнями, що стосуються області зображення (проблематики й тематики літературних творів), сфери вираження (характер авторської рефлексії й рівень її об'єктивності), а також манери оповідної стратегії. У дисертації встановлено, що в кримських травелогах не виявляється істотної спрямованості щодо гендерності, а сам гендерний аспект у творах англійок поки що розвивається на рівні власне оповідачки, її досвіду й світовідчуття. В описах же навколишнього світу вони рухаються в руслі консервативної британської літературної традиції. Мандрівниці моделюють кримську дійсність, у якій домінують образи саме чоловіків (як носіїв інформації) – військової й цивільної еліти півострова, а жінки присутні лише як фонові персонажі на периферії художнього світу «подорожі». Разом із тим це не суперечить завданням і пріоритетам травелогу: адже головне тут – не лише окреслити глибокі психологічні портрети й характери, а й художньо, але з документальною точністю, відтворити реальний простір. У дисертації також вказується, що автори-чоловіки віддають перевагу таким видам «подорожі», як нарис (проблемний, моралістичний, особливо – соціально-політичний тощо). Жінки ж вибирають більш «інтимні» варіанти жанру – щоденник, лист, нотатки. На основі аналізу їхніх творів виявлено хронологію «малих» підвидів «подорожі»: подорожній лист-монолог домінує наприкінці XVIII століття, щоденникова проза - у середині XIX сторіччя. До нарису британки звертаються переважно на початку XX століття, віддаючи перевагу подорожньому нарису. На авторський вибір і авторську оцінку, безумовно, впливали творчі принципи пануючих тоді літературних напрямків, тобто рухливість жанру в історико-літературному процесі позначалася на еволюції травелогу з точки зору його тематики, проблематики, і особливо – манери оповіді. У дисертації показано, що, незважаючи на безумовну типологічну спільність, у межах «Кримського тексту» функціонують дві різні моделі жіночого травелогу: та, що сформувалася наприкінці XVIII століття й існувала до першої чверті XIX століття, і та, що склалася до середини XIX сторіччя. Саме їх існування свідчить, що для зазначених періодів були актуальні різні наративні підходи до відображення «вторинної» реальності. Ранньому травелогу властива документально-сентименталістська модель оповіді, що поєднувала об'єктивність зображення навколишнього світу й суб'єктивність його виміру, фікціональну оповідну стратегію, вільну, однак, від художнього вимислу й засновану лише на домислі. Мандрівні нотатки цієї пори характеризуються темпоральною ретроспекцією й особливо густо забарвлені «місцевим колоритом», що на межі XVIII - XIX століть був невід'ємною частиною зображення «чужого» простору. Завдяки цьому у творах перших мандрівниць також акцентується часткова руйнація піднесених романтичних мрій. Адже вони приходять у зіткнення з реальністю, часом непривабливою й убогою. Із середини XIX століття превалює фактографічне сприйняття дійсності, і тому формується інша модель травелогу, що, переживши певні жанрові й тематичні трансформації, закріплюється й стереотипізується до початку XX сторіччя. Для неї характерна документально-просвітительська установка на об'єктивність і достовірність зображення, майже повна відсутність елементів автобіографізму в коментуванні побаченого, перевага дескриптивно-інформативної форми викладу. Перевага віддається точним фактам, цифрам, обставинам, які й несуть явні елементи авторської оцінки, а ліричне «я» поступово приймає на себе лише граматичну функцію. Як бачимо, травелоги англійських мандрівниць належать до сфери документально-художньої прози з особливим типом сюжету, композиції, стилю й наочно демонструють чималий діапазон творчих можливостей цього продуктивного жанроутворення в межах багатої й багатовекторної літератури подорожі. У Додатку А наводяться біографічні дані про англійських письменниць, що відвідали Крим у зазначений період. У Додатку Б представлено авторський переклад розділу «Російська Рив'єра» з книги А. Мікін «Росія: подорожі й дослідження». Ці матеріали можуть бути використані при укладанні біобібліографічних словників «Англійські письменники в Криму і в Україні», антологій «Кримський текст у прозі Великобританії», «Жанр травелогу в зарубіжній літературі подорожі», а також при роботі над книгами про російсько-англійські літературні зв'язки кінця XVIII – початку XX століття. |