Анотація до роботи:
Цехановська Н. В. Жанрова своєрідність прози Віктора Некрасова. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.02 – російська література. Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, Сімферополь, 2009 р. У дисертації на матеріалі прозових творів В. Некрасова доведено, що у розвитку жанрів XX століття активну роль відіграє авторська свідомість, яка впливає як на формування жанрового вмісту, так і на динаміку формальних ознак жанрів. Прозові жанри націлені на зображення незавершеної дійсності, що обумовлює їх пластичність і відсутність чітких меж поміж жанрами й родами. У роботі розкрито жанрову своєрідність прози В. Некрасова, взаємодію в ній документально-автобіографічного і художнього начал. Визначено провідні теми й мотиви, особливості художнього конфлікту, способи створення образів у прозі письменника. Встановлено роль образу України та українських мотивів у формуванні жанрового змісту творів письменника. Розкрито концепцію героя та його еволюцію на різних етапах творчості митця. Головним героєм прози В. Некрасова є людина, тісно пов’язана зі своєю історією, країною, епохою. У складних соціально-історичних випробуваннях некрасовський герой набув трагічного досвіду (війна, репресії, еміграція), проте автор підкреслює нездоланність у ньому духовного начала, яке допомагає встояти героєві й зберегти в собі людські якості. У зв’язку з цим основні конфлікти часу письменник переносить у внутрішній світ особистості, де відбувається боротьба життя і смерті, свободи й насильства, пам’яті й забуття. У центрі прозових жанрів В. Некрасова – «проблемний індивід», який переймається історичними, соціальними та духовними питаннями часу. У дисертації визначено особливості жанрів повісті, оповідання, мемуарів у творчості митця, а також їх взаємодію з іншими жанрами. У жанрі повісті В. Некрасова відзначено елементи романного мислення, зв’язок з історичними творами, а також філософсько-психологічним напрямом російської літератури. У прозі В. Некрасова виділено різновиди оповідань: оповідання-випадок, оповідання-характер, оповідання-спогад (рефлексія). Досліджено форми мемуарної прози письменника: нарис, літературний портрет, подорож, книга-гра. Виявлено характерні риси індивідуального стилю письменника: поєднання епічного й ліричного, риторична стихія, увага до деталей, опора на реальні факти й події, прагнення до філософських узагальнень. Встановлено жанрові константи й домінанти у творах В. Некрасова різних років. Розглянуто зв’язок творчості В. Некрасова з традиціями російської класичної літератури (О. Пушкіна, М. Гоголя, Л. Толстого, А. Чехова та ін.) і новаторство письменника в контексті літературного процесу. |