Анотація до роботи:

Авраменко Т.П. Земельно-ресурсний потенціал та його раціональне використання. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 – економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. – Національний аграрний університет, Київ, 2008.

У дисертаційній роботі викладено результати комплексного дослідження теоретичних і методичних напрямів раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу, додержання яких сприятиме переходу на збалансовану модель використання продуктивності сільськогосподарських угідь в підприємствах та забезпечить ефективне їх використання.

Виходячи з позиції концепції раціонального використання і охорони земельно-ресурсного потенціалу, обґрунтовано комплекс заходів, спрямованих на вирішення найважливіших проблем землекористування при здійсненні земельної реформи в Чернігівській області: визначено напрями формування земельних відносин, проаналізовано виконання Програми земельної реформи, розроблено організаційно-економічний механізм виконання нереалізованих основних її вимог та їх фінансове забезпечення за рахунок місцевих бюджетних коштів і коштів власників земель і землекористувачів, підготовлено практичні рекомендації щодо підвищення продуктивності земельних угідь в сільськогосподарських підприємствах.

Запропоновано авторську класифікацію принципів визначення узагальнюючого показника використання продуктивного потенціалу сільськогосподарських угідь та його зв’язок із частковими показниками.

Розроблено моделі раціонального використання продуктивного потенціалу сільськогосподарських угідь для підприємств зони Полісся, перехідної зони і зони Лісостепу Чернігівської області з урахуванням досвіду передових підприємств області та природно - економічних умов названих зон.

1.У дисертації наведено характерне узагальнення і нове вирішення наукових проблем щодо раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу і зроблено такі висновки.

2. На основі вивчення наукової літератури дано визначення поняття „земельно-ресурсного потенціалу”, яке характеризується сукупністю ресурсів земельної території, що визначають екологічні умови життя, розселення людей, використовуються для розміщення засобів виробництва і мають біологічну продуктивність для господарської діяльності, при цьому “раціональному його використанню” надається триєдиність, в якій повинні гармонійно поєднуватися екологічний, економічний та соціальний напрями.

Охорона земельно-ресурсного потенціалу зумовлюється комплексом чинників, які запобігають негативним екологічним явищам і здійснюються на загальнодержавному, регіональному і місцевому рівнях, а охорона грунтів – як система організаційно-господарських, технологічних, нормативно-правових та економічних заходів щодо цілісності та еколандшафтних функцій грунтового покриву для відновлення родючості грунтів та їх захисту від забруднення і деградації.

3. Оцінка екологічної ситуації свідчить, що із загальної території Чернігівської області – 3190,3 тис.га до господарського використання залучено 91,5 % і лише 8,5 % перебуває в природному стані (болота, озера, ріки). Рослинний покрив області розмежований на дві геоботанічні зони: Полісся і Лісостеп. Сільськогосподарська освоєність земель області становить 66 %, а розораність території – 43 %. Високі показники навантаження на 1000 км² території, її забруднення промисловими відходами, автотранспортом, хімічними і радіоактивними речовинами виходять за межі позитивних екологічних наслідків.

4. Грунти області характеризуються значною міжзональною різноманітністю. В Поліссі – дерново-підзолисті та світло-сірі і сірі лісові опідзолені грунти з потенціальною родючістю 17 і 18 балів, а в Лісостепу – чорноземи опідзолені та темно-сірі опідзолені з потенціальною родючістю 56 і 68 балів. Аналіз обстеження земель за якісним станом грунтового покриву свідчить, що грунтів без ознак погіршення є лише 15,8 % від загальної площі сільськогосподарських угідь і 10,1 % - від площі ріллі, 45 % грунтів підданні водній ерозії.

5. Боротьба з ерозією грунтів значно відстає від кількості змитих земель. Захисному лісонасадженню області не приділяється належної уваги. В багатьох господарствах відсутні системи захисних насаджень, а значна їх площа перебуває в незадовільному стані. В Поліссі ліси займають лише 27 %, а в Лісостепу – 13 %. Лісомеліоративні насадження області, як за площею, так і за характером їх розміщення, не забезпечують екологічної рівноваги в природі і необхідних умов для функціонування сільськогосподарського виробництва. Земельно-ресурсний потенціал до нині не має екологічної обгрунтованості, а територія області характеризується як екологічно нестабільна.

6. Аналіз економічного стану в сільськогосподарських підприємствах області свідчить, що негативно на використання сільськогосподарських угідь впливає необгрунтоване співвідношення цін на ресурси і продукцію, демографічна структура, особливо старіння сільського населення, низький рівень фондозабезпеченості, недостатня увага до соціально-культурного розвитку сільських населених пунктів та незадовільна система матеріального стимулювання.

Підвищення в структурі посівних площ питомої ваги посівів зернових обумовлено високою результативністю, а щодо цукрових буряків, картоплі і овочів, то їх вирощування збільшує навантаження на земельні угіддя. Внаслідок відсутності значних коштів на добрива і гербіциди посівні площі під цими культурами зменшуються. Зменшення питомої ваги посівів кормових пояснюється зменшенням поголів’я худоби.

7. Обчислені коефіцієнти залежності урожайності від внесення органічних і мінеральних добрив (за Мосіюком П.О. - рівняння прямолінійної множинної регресії х_1,2,3 = в₁ + в₂х₂ + в_nх_n ) підтверджують, що зв’язок між функцією і аргументом прагне до прямолінійного до ти, поки не проявляється їх спадаюча дія.

У господарствах Чернігівської області спостерігається вирощуваання сільськогосподарських культур при значному зменшенні внесення добрив і виснаження поживних речовин у грунтах.

8. На рівень витрат виробництва на 100 га сільськогосподарських угідь впливає багато досить суперечливих факторів. Тому при обгрунтуванні їх раціональних розмірів пропонується враховувати не лише збільшення витрат виробництва на одиницю площі, а й раціональне їх використання.

9. Програмою проведення земельної реформи на 2001–2005 р. передбачався обсяг робіт щодо землевпорядкування за рахунок Держбюджету. У зв’язку з тим, що виконання частини робіт з Держбюджету не фінансувалося, то вони до цього часу не виконані. Тому в дисертаційній роботі розроблено економічний механізм виконання основних нереалізованих робіт Програми земельної реформи для Чернігівської області, визначено суму коштів для їх здійснення – 54624,5 тис. грн. Джерелами фінансування мають стати в основному надходження від сплати за землю та кошти власників землі і землекористувачів.

10. Аналіз використання структури земельних ресурсів за цільовим призначенням свідчить, що їх співвідношення майже не змінювалося, а щодо розподілу між власниками землі і землекористувачами, то спостерігається зменшення кількості сільськогосподарських підприємств та їх загальної площі земель на 9 і 32 % і збільшення чисельності громадян, які наділені землею, та їх земельної площі відповідно на 10 і 40 %.

11. Для забезпечення екологічної рівноваги в природі Лісостепу області пропонується збільшити заліснення території з 13 % до 25 за рахунок піщаних і глинисто-піщаних грунтів, які є постійним осередком дефляції, питому вагу під сіножатями і пасовищами довести до 9 %. Закінчити залуження 5,7 тис.га та створення водоохоронних насаджень у прибережних смугах на 3,4 тис.га. Для Полісся пропонується диференційний підхід до раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу щодо адміністративних районів: в Семенівському районі до активного сільськогосподарського обороту доцільно залучати не більше 15 % території, Корюківському і Ріпкінському – 20 %, Городнянському – 25 % і в інших – до 30 %. За рахунок середньо- і сильно дефляційно небезпечних грунтів збільшити заліснену площу відповідно до 35, 40, 45 і 50 відсотків. Інші угіддя залишити в попередніх розмірах.

12. За опрацьованою методикою ННЦ “Інститут аграрної економіки” обгрунтовано оптимальні розміри сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств. Що ж до земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва середньою площею 1,05 га, то вони не можуть бути перспективними.

Нині в області набула значного поширення концентрація землекористувань через оренду, але створені надвеликі фірми на орендованій землі, які диверсифікують свій капітал лише з розрахунку на прибутки, ведуть виснажливе монокультурне землеробство, не дбають про відтворення родючості грунтів.

З метою забезпечення раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу, запобігання поширенню монополії важливими є пропозиції визначити підходи до розробки Закону України з обмеження оренди землі в одних руках, а основним напрямом розвитку землекористування має стати кооперація на засадах вдалого поєднання цінностей демократії та індивідуального економічного інтересу.

13. Оскільки, на землекористування діють позитивні і еколого-дестабілізуючі чинники для розробки моделі структури посівних площ використовувалися показники її використання у передових ТОВ, які поряд з приватизаційними процесами, поглибили внутрішньогосподарську спеціалізацію, освоїли сучасні технології виробництва, ринкові механізми господарювання, впроваджують ґрунтозахисну систему та створюють переробну, сервісну і збутову інфраструктуру.

14. Результативність раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу визначається системою показників екологічної, економічної і соціальної ефективності. Разом з тим, для більш повної оцінки екологічної ситуації пропонується обчислювати екологічні витрати на відтворення природних властивостей земельно-ресурсного потенціалу з упередженням його забруднення; зберегти та поліпшити екологічну цінність сільськогосподарських земель, через поліпшення структури земельних угідь, властивостей земель, зменшення негативних зовнішніх впливів на грунт і підвищення стійкості земель до забруднюючих речовин; систему економічної ефективності землекористування доцільно доповнити за рахунок організації території, чистого доходу, прибутку, одержаних в результаті зменшення негативної дії на землю, а систему показників соціальної ефективності – за рахунок зростання заробітної плати, поліпшення умов праці, рівня розвитку соціальної інфраструктури, скорочення плинності кадрів та ін.

Публікації автора:

1. Авраменко Т.П. До поняття „земельно-ресурсний потенціал” // Науковий вісник НАУ. – 2003. – Вип. 3. – С. 205 – 209.

2. Авраменко Т.П. Земельні відносини та їх удосконалення на селі // Науковий вісник НАУ. – 2004. – Вип. 76. – С. 167 – 170.

3. Авраменко Т.П. Економічна і грошова оцінка землі // Науковий вісник НАУ. – 2005. – Вип. 86. – С. 290 – 293.

4. Авраменко Т.П. Ресурсний потенціал земель сільськогосподарського призначення та раціональне його використання // Аграрна наука і освіта. –2006. – Т. 7. – № 5 – 6. – С. 125 – 128.