У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і вирішено наукове завдання з визначення ролі, місця, характерних рис і особливостей застосування видів збройних сил і родів військ (сил) Радянської Армії в Корсунь-Шевченківській операції як однієї з видатних операцій на оточення в роки Великої Вітчизняної війни та вироблення рекомендацій щодо використання дослідженого досвіду у сучасній воєнній теорії та практиці. Основні результати виконаної дисертаційної роботи такі: 1. Проведено історіографічний огляд та розкрито стан розробки теми, дано характеристику джерельної бази. Зроблено висновок про те, що хоча Корсунь-Шевченківська операція визнана однією з видатних операцій з оточення та знищення великого угруповання противника, з числа проведених радянськими військами в роки Великої Вітчизняної війни, проте всебічне вивчення внеску цієї операції в розвиток воєнного мистецтва, і особливо застосування видів та родів військ (сил), ще не набуло відповідного висвітлення у воєнно-історичній науці. 2. У дисертації проаналізовані умови і фактори, які суттєво впливали на підготовку, хід і результати Корсунь-Шевченківської операції, на застосування в ній видів збройних сил і родів військ. Аналіз оперативно-стратегічної обстановки, загального ходу воєнних дій на Правобережній Україні дозволяє автору стверджувати, що Корсунь-Шевченківська операція стала фінальною частиною незавершеної операції 1-го та 2-го Українських фронтів з оточення противника зустрічними ударами на Умань – Христинівку в кінці грудня 1943 р. – першій половині січня 1944 р. 3. Корсунь-Шевченківська операція увійшла в історію Великої Вітчизняної війни як перша ефективна операція на оточення з числа проведених після зимової кампанії 1942–1943 р. Маючи багато спільного з іншими операціями на оточення, за формами маневру і рішучості цілей Корсунь-Шевченківська операція відрізнялася від них низкою особливостей. Зокрема бойові дії з оточення та знищення противника здійснювалися без паузи. Оточення угруповання ворога було здійснене у швидкому темпі, особливо, якщо врахувати несприятливі умови погоди, в яких проводилися бойові дії. Співвідношення сил та засобів у цій операції на всіх її етапах – і в момент оточення, і під час боротьби з оточеним угрупованням, що намагалося вийти з кільця, і з угрупованням, яке наступало із зовнішнього фронту для визволення оточених, – було майже рівним, а за чисельністю танкових військ ворог мав перевагу на зовнішньому фронті оточення. Однак радянське командування досягло переваги в силах за рахунок ударних угруповань, маневру силами та засобами, що діяли на головних напрямках. Загалом, у цій битві знайшли своє повне відображення раптовість і нищівність ударів, широке маневрування і вихід на тили, швидкість дій і перегрупувань, стійкість в обороні і наполегливість у наступі. Для посилення військ, що безпосередньо брали участь в операції, з інших армій було перекинуто велику кількість стрілецьких, танкових, артилерійських і інженерних частин. Для участі в операції були задіяні половина танкових армій і 40% танкових корпусів, 10% стрілецьких, 50% повітрянодесантних і 16,5% кавалерійських дивізій, 21,5% артилерійських дивізій і 25% винищувально-протитанкових артилерійських полків РГК від загальної кількості діючих на той час у Червоній Армії. Ці показники свідчать про те важливе значення, яке відводило радянське військово-політичне керівництво Корсунь-Шевченківській операції. За планом ліквідація угруповання противника мала здійснюватись вже з початком його оточення шляхом розсічення і знищення по частинах, а також способом неухильного стискання внутрішнього фронту оточення. Проте через брак сил і засобів, постановку недостатньо чітких й реальних завдань військам оточення противника затримувалося, а ліквідація оточеного угруповання проводилась менш ефективним способом стискання кільця. Німецьке угруповання в районі Корсуня-Шевченківського було надійно блоковано тільки 3 лютого, або на 11-й день операції і на 6-й день після здійснення оперативного оточення. Знищення оточеного угруповання в результаті винятково складних умов обстановки тривало протягом 14–15 днів. У Корсунь-Шевченківській наступальній операції більшість задіяних з радянської сторони з’єднань та частин вели оборонні, а не наступальні дії. Основні сили та засоби обох сторін були зосереджені на зовнішньому фронті оточення. Бої на повне знищення оточеного угруповання розгорнулися лише в останній день, коли противник зробив рішучу спробу вирватися з оточення. 4. У результаті Корсунь-Шевченківської операції противника було остаточно відкинуто від Дніпра, а всі його надії на відновлення оборони по середній течії ріки поховані. Були створені сприятливі умови для подальших операцій радянських військ на Правобережній Україні і звільнення всього півдня країни від гітлерівських окупантів. З ліквідацією виступу вивільнилася значна кількість військ Червоної Армії, що сприяло створенню ударного угруповання для подальшого наступу 2-го Українського фронту на Умань і Могилів-Подільський. До того ж запеклі бої в районі канівського виступу прикували половину всіх танкових дивізій противника, що знаходилися на Правобережній Україні. Це сприяло успішним діям радянських військ на інших напрямках. Проте слід визнати, що незважаючи на досягнення радянськими військами головної мети у Корсунь-Шевченківській операції, перемога була не зовсім повною: масштаби катастрофи для німців цього разу виявилися значно меншими, ніж під Сталінградом, а втрати Червоної Армії – досить відчутними. Встановлено, що всього в оточення потрапило не більше 7,5 розрахункових німецьких дивізій загальною чисельністю близько 60 тис. чол. Завдання надійної ізоляції ворожого угруповання і подальшого його знищення в операції повністю вирішено не було. В дисертації відтворена реальна картина завершальної фази операції та прориву частини військ вермахту та СС з “черкаського котла”. На основі аналізу та зіставлення джерел обох воюючих сторін можна аргументовано стверджувати про вихід з оточення 25–35 тис. німецьких солдатів та офіцерів, які при прориві кинули всю техніку і важке озброєння. Значних втрат зазнала німецька сторона на зовнішньому фронті оточення в ході здійснення спроб деблокування оточеного угруповання. Однак дані радянської сторони з цього приводу викликають певний сумнів, вони є дещо завищеними. Втрати особового складу радянської сторони в Корсунь-Шевченківській операції за останніми, найбільш наближеними до істини оцінками склали 80188 чол., у тому числі безповоротні – 24286 чол. та санітарні – 55902 осіб. Разом з тим, прорив частини військ з оточення зовсім не означає неуспіх операції. В 216 р. до н.е. в битві під Каннами з оточення вирвалось 16 тис. римського війська, проте саме ця битва увійшла в історію воєнного мистецтва як зразок оточення противника. Слідом за Корсунь-Шевченківською операцією п’ять інших операцій на Правобережній Україні (Нікопольсько-Криворізька, Проскурово-Чернівецька, Березнеговато-Снігерівська, Поліська та Одеська), що передбачали оточення ворожих угруповань, теж досягли своїх цілей не в повній мірі. Сукупність фактів свідчить про певну тенденцію. На думку автора, незавершений характер операцій на оточення зимово-весняної кампанії 1944 р. був зумовлений браком сил та засобів у радянської сторони та ефективним врахуванням німецькими військами досвіду сталінградської катастрофи. 5. Здійснення маневру на оточення завжди визнавалося найскладнішим видом операції, вершиною воєнного мистецтва. Успіх у такій операції ґрунтується, насамперед, на правильному використанні усіх видів збройних сил і родів військ відповідно до конкретних умов обстановки та їх чіткій взаємодії. У проведенні радянськими військами Корсунь-Шевченківської операції брали участь Сухопутні війська (війська 1-го і 2-го Українських фронтів), Військово-повітряні сили (2-а і 5-а повітряні армії) і війська ППО країни (9-й Воронезький корпус ППО). Їх роль і місце визначалися поставленими завданнями, масштабом залучених сил і засобів, внеском у досягнення цілей операції. Сухопутні війська складали основу угруповання радянських військ в операції. Вони включали стрілецькі війська, бронетанкові і механізовані війська, артилерію, кавалерію, а також спеціальні війська. Стрілецькі та повітрянодесантні дивізії в наступі проривали оборону противника і закріпляли успіх в глибині, стали головною силою в створенні внутрішнього фронту оточення. В обороні вони вимотували й обезкровлювали ворожі з’єднання та частини. Серйозні труднощі створювала низька укомплектованість з’єднань особовим складом, яка виникала головним чином за рахунок основного бойового ядра – рот та батальйонів. Слабкою залишалась ударна сила та маневреність стрілецьких дивізій. В цей час по автомобільному транспорту їх штат був найменшим за всю війну; не було зовсім або було обмаль танків безпосередньої підтримки піхоти. Повітрянодесантні дивізії використовувались як звичайна піхота. Бронетанкові та механізовані війська складали основну ударну силу в операції. Вони разом із загальновійськовими арміями брали участь у прориві головної смуги оборони, самостійно проривали другу смугу оборони з ходу, завершували оточення корсунь-шевченківського угруповання, відбивали сильні контрудари противника на зовнішньому фронті оточення. Використання трьох танкових армій в обороні зовнішнього фронту у вузькій смузі стало особливістю Корсунь-Шевченківської операції. Танкові армії безпосередньо не брали участі у знищенні оточеного ворожого угруповання, що подовжило терміни його ліквідації. У тих конкретних умовах обстановки у зв'язку з контрударами великих танкових угруповань противника радянські танкові армії спрямовували свої зусилля на швидке створення міцного зовнішнього фронту оточення, що було важливим завданням, успішне і швидке вирішення якого визначало успіх всієї операції. Артилерія стала основним засобом вогневого придушення та знищення противника як в наступальних, так і в оборонних боях. Характерним у використанні артилерії було масоване застосування винищувально-протитанкової артилерії у взаємодії з танками на зовнішньому фронті оточення для відбиття контрударів танкових угруповань противника, а також її безупинний маневр у міру зміни напрямків ворожих контрударів. Несприятливі метеорологічні умови позначалися на використанні артилерії в ході наступу. Просування її слідом за піхотою було пов'язано з великими труднощами. Через бездоріжжя і поганий стан доріг утруднювалося підвезення боєприпасів. Це призводило до того, що артилерійське забезпечення часом здійснювалося окремими батареями і навіть гарматами, обмеженою кількістю снарядів та мін. Кавалерія відіграла важливу роль в операції. У період бездоріжжя кавалерійські з’єднання стали ефективним маневреним засобом командувача військ фронту. Ці з’єднання були використані при прориві оборони противника, розвиткові успіху в глибині, створенні внутрішнього фронту оточення та на етапі знищення груп противника, що проривались з оточення. Значний внесок у досягнення мети операції був зроблений авіацією, дії якої були спрямовані на захоплення та утримання панування в повітрі; сприяння загальновійськовим і танковим арміям у прориві оборони противника і розвитку успіху в глибину; підтримку сухопутних військ, що діяли на зовнішньому і внутрішньому фронті оточення; блокування з повітря оточеного угруповання; транспортування вантажів. Новим явищем у воєнному мистецтві стало масоване застосування авіації для боротьби з танками противника. Серед спеціальних військ найважливішу роль в операції відіграли інженерні війська та тилові установи, з’єднання і частини. Інженерні війська забезпечували наступальні дії загальновійськових і танкових армій, здійснювали інженерну розвідку, розмінування, а також встановленням загороджень сприяли відбиттю контрударів танкових дивізій противника. Для забезпечення перегрупування військ вони забезпечили обладнання рокадних доріг і дообладнання дорожньої мережі. Тил. У Корсунь-Шевченківській операції, зважаючи на надзвичайно складні погодні умови її проведення, особливо важливого значення набула діяльність установ, з’єднань та частин тилу. Хоча й були докладені значні зусилля, у вирішенні питань матеріально-технічного забезпечення військ мали місце суттєві недоліки. Особливо гостро відчувався недолік боєприпасів та пального. Недостатнє забезпечення продовольством змушувало війська використовувати продовольчі ресурси місцевого населення, з його запасів харчувалася вагома частка військ. 6. Корсунь-Шевченківська операція як одна з характерних операцій на оточення в роки Великої Вітчизняної війни зробила значний внесок у розвиток радянського воєнного мистецтва. Як позитивний, так і негативний досвід, набутий в ході операції, був врахований при підготовці та проведенні подальших операцій на оточення в завершальному періоді Великої Вітчизняної війни. Згідно з післявоєнною концепцією оточення та знищення великих угруповань противника стало вважатися головним способом розгрому противника. Подальші докорінні зміни у воєнній справі, викликані появою та розвитком принципово нових засобів збройної боротьби, підвищенням можливостей військ, удосконаленням форм і способів ведення воєнних дій, дещо похитнули це положення, але й нині теорія воєнного мистецтва, зокрема й у нашій країні, визнає оточення однією з основних форм бойових дій. Отже, без перебільшення можна стверджувати, що багато в чому досліджений досвід зберігає свою значущість для воєнного мистецтва і в наш час. 7. Дисертант пропонує такі напрями та шляхи використання дослідженого досвіду: а) у розвитку теорії воєнного мистецтва. Визнаючи оточення противника однією з основних форм бойових дій, розвивати це положення відповідно до зростання можливостей військ і розвитку поглядів на війни майбутнього. Закріпити в керівних документах положення про необхідність всебічної ізоляції противника та району воєнних дій (сухопутної, повітряної, морської, і передусім інформаційної) при підготовці та в ході їх ведення. Уточнити роль і місце видів збройних сил і родів військ (сил) у сучасних операціях на оточення, у створенні ударних угруповань; б) у практиці військового будівництва ЗС України. Для визначення найбільш раціонального співвідношення між видами збройних сил і родами військ, їх питомої ваги в структурі сучасних ЗС України та чисельності враховувати бойовий досвід і вимоги сучасної теорії воєнного мистецтва, зокрема щодо операцій на оточення. Зважаючи на тенденцію різкого зростання високоманеврених дій в сучасній збройній боротьбі, надавати перевагу створенню та зміцненню мобільних сил, сил швидкого реагування та сил спеціальних операцій; в) у навчанні та вихованні військових кадрів. Досвід Корсунь-Шевченківської операції потребує глибокого вивчення та засвоєння офіцерськими кадрами. Він повинен бути включений до програм навчальних дисциплін у вищих військових навчальних закладах, зокрема дисциплін “Історія воєнного мистецтва” та “Історія України”. Важливим є поглиблення знань про героїчне минуле нашої Батьківщини і, з погляду військово-патріотичного виховання, збереження наших військових традицій. Результати дослідження можуть бути використані для науково-дослідних робіт, які проводяться відповідними установами та закладами Міністерства оборони та інших військових формувань України, підготовки різноманітних видань, розробки навчальних і методичних матеріалів з воєнної історії, а також у процесі удосконалення системи військово-патріотичного виховання. Перспективними напрямками подальших досліджень можуть бути: комплексне дослідження розвитку радянського воєнного мистецтва в проведенні операцій на оточення противника на території України, вивчення досвіду німецького командування щодо деблокування та виводу з оточення своїх військ. |
