Анотація до роботи:

Стрельченко О.Г. Заохочення як метод управління у сфері охорони здоров’я. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню системи заохочень у сфері охорони здоров’я. Виокремлено основоположні ідеї, які покладено в основу діяльності сфери охорони здоров’я України, наведено дефініції "стимулювання як метод управляння", "заохочення як метод управління", "працівник охорони здоров’я", "особливі заслуги", "народний лікар", "заохочувальне (нагороджувальне) діяння", "заохочувальне провадження", "провадження щодо заохочення у сфері охорони здоров’я", "порядок (правила) заохочення".

У роботі здійснено аналіз системи заохочень у сфері охорони здоров’я.

Значну увагу приділено системі заохочень узагалі та заохоченням працівників у сфері охорони здоров’я зокрема.

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення завдань, що виявляється у правовому аналізі заходів заохочення як методу управління та формуванні низки пропозицій, висновків і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення системи заохочень у сфері охорони здоров’я.

1. Доведено, що одним з методів управлінської діяльності публічних органів управління є стимулювання. Метод стимулювання відмежовується від методу примусу за характером впливу на інтереси керованих. При стимулюванні такий вплив здійснюється шляхом надання засобів матеріального й морального стимулювання; при застосуванні примусу керуючий суб’єкт впливає на інтереси керованих за допомогою заходів відповідальності. Відмінність мають і правові наслідки застосування цих методів. У першому випадку вони настають у вигляді отримання керуючими додаткових матеріальних, культурних та інших благ і цінностей, які покращують умови їх життєдіяльності, у другому – застосування заходів відповідальності, що погіршують ці умов.

2. Обґрунтовано, що стимулювання як метод управління – це нормативно закріплений засіб впливу на свідомість та психіку керованого об’єкта, що спонукає його до виконання завдань (позитивний результат, який необхідний для керуючого суб’єкта) заради отримання моральних та матеріальних прибутків, що пропонуються керованому до початку здійснення тієї чи іншої дії відповідним керуючим суб’єктом. Стимулюючий вплив сприяє інтересу до здійснення визначених справ, одержання матеріального, морального схвалення.

3. Визначено, що заохочення є частиною методу стимулювання, тобто ці поняття збігаються між собою за родо-видовим принципом. Зокрема, стимул є родовою категорією, а заохочення – його видом. Методи управління, залежно від управлінських потреб, можна поділити на переконання, стимулювання та примус, коли інтереси особи гармонійно поєднуються з публічними інтересами. Встановлено, що заохочення як метод управління – це нормативно закріплений засіб впливу, який через інтереси та свідомість направляє волю людей на здійснення корисних, з погляду суб’єкта управління, діянь у встановлених межах і у відповідній формі, з метою найбільш ефективного вирішення питань і досягнення максимальної ефективності управління із задоволення загальних публічних інтересів.

4. Умотивовано, що заохочення як метод управління у сфері охорони здоров’я – це нормативно закріплений засіб впливу, який через інтереси та свідомість направляє волю медичних працівників на здійснення корисних діянь у встановлених межах і у відповідній формі, з метою найбільш ефективного вирішення питань і досягнення максимальної ефективності в сфері охорони здоров’я.

5. Обґрунтовано, що для успішної реалізації політики у сфері охорони здоров’я доцільно створити при Президентові України Департамент зі страхової медицини або Координаційно-наглядову раду з реальними законодавчо закріпленими можливостями для здійснення повного та всебічного контролю за перебігом реформування системи охорони здоров’я.

6. Заохочення як метод управління у сфері охорони здоров’я – це нормативно закріплений засіб впливу, який через інтереси та свідомість спрямовує волю медичних працівників на здійснення корисних діянь у встановлених межах і у відповідній формі, з метою найбільш ефективного вирішення питань і досягнення максимальної ефективності у сфері охорони здоров’я.

7. З’ясовано, що заохочення можливо класифікувати: за механізмом впливу: а) безпосередні; б) опосередковані; за характером вияву: а) абсолютні; б) відносні; за правовою основою: формальні; неформальні.

8. Наголошено, що провадження щодо заохочення у сфері охорони здоров’я – це послідовний порядок дій публічних органів у сфері охорони здоров’я щодо застосування до медичних працівників заходів заохочення за успішне й добросовісне виконання своїх посадових обов’язків, тривалу та бездоганну працю, а також вияви мужності й героїзму, пов’язані з виконанням медичних обов’язків.

9. Акцентовано увагу на необхідності прийняття правового акта управління "Положення "Про систему заохочень у сфері охорони здоров’я" та програми щодо загального заохочення працівників галузі охорони здоров’я, яка матиме назву: "Державна програма "Розвиток стимулювань та заохочень у сфері охорони здоров’я".

Публікації автора:

1. Стрельченко О. Г. Природа методу правового регулювання / О. Г. Стрельченко // Держава і право. – 2007. – № 36. – С. 296–303.

2. Стрельченко О. Г. Класифікація заходів стимулювання в системі публічного управління / О. Г. Стрельченко // Держава і право. – 2007. – № 37. – С. 288–294.

3. Стрельченко О. Г. Стимулювання як метод державного управління / О. Г. Стрельченко // Юридична Україна. – 2007. – № 7. – С. 35–40.

4. Стрельченко О. Г. Генезис розвитку охорони здоров’я в Україні / О. Г. Стрельченко // Право України. – 2008. – № 3. – С. 97–100.

5. Стрельченко О. Г. Законодавче регулювання системи заохочень в Україні / О. Г. Стрельченко // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 76. – С. 76–79.

6. Стрельченко О. Г. Метод стимулювання публічного управління / О. Г. Стрельченко // Вісник вищого адміністративного суду України. – 2008. – № 1. – С. 102–109.

7. Стрельченко О. Г. Заслуга як основна підстава заохочення / О. Г. Стрельченко // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2008. – № 3. – С. 98–104.

8. Стрельченко О. Г. Характеристика законодавства у сфері охорони здоров’я України та його удосконалення / О. Г. Стрельченко // Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів : Міжнар. наук.-практ. конф., Сімферополь, 12 – 13 груд. 2008 р. – Сімферополь : Краснодар. юрид. ін-т внутр. справ, 2008. – С. 338–342.

9. Стрельченко О. Г. Характеристика учасників публічного управління у сфері охорони здоров’я / О. Г. Стрельченко // Запорізькі правові читання : Міжнар. наук.-практ. конф., Запоріжжя, 15 – 16 трав. 2008 р. – Запоріжжя : Запоріз. нац. ун-т. – 2008. – С. 244–252.

10. Стрельченко О. Г. Особливості стимулювання, заохочення та переконання як методів публічного управління / О. Г. Стрельченко // Проблеми розбудови громадянського суспільства в Україні : Книга 1 : Міжвуз. наук.-практ. конф., Київ, 5 черв. 2008 р. – К. : Ун-т економіки та права "Крок". – 2008. – С. 88–92.