У дисертаційній роботі обґрунтовано теоретичні положення та практичні рекомендації для вирішення наукової задачі активізації процесів залучення західноєвропейських інвестицій в Україну за досвідом країн з перехідною економікою, використання яких дозволить прискорити процеси інвестицінйо-інноваційного розвитку національної економіки та її евроінтеграції. 1. Залучення іноземних інвестицій є важливим фактором розвитку економіки України в умовах її входження до світового економічного простору. Євроінтеграційний напрям потребує залучення, передусім інвестицій із західноєвропейських країн, які можуть відігравати роль прискорювача інноваційних та інвестиційних процесів у більшості галузей національного господарства. Проте політика залучення іноземного капіталу, як сукупність заходів держави щодо формування сприятливих умов для діяльності іноземних інвесторів, що реалізовувалася у період ринкової трансформації економіки, не забезпечила суттєвої активізації інвестиційних процесів, широкого впровадження прогресивних зарубіжних технологій виробництва, інновацій і виробничо-комерційного досвіду. Тому цю політику необхідно удосконалити з огляду на відповідний досвід країн Центральної та Східної Європи, які успішно використали західноєвропейські інвестиції для розвитку власних економік. 2. Процеси залучення іноземних інвестицій можна активізувати лише через систему їх державного регулювання. З цією метою в наукових дослідженнях та практиці в основі класифікації іноземних інвестицій має бути поділ заходів державного впливу на пріоритетні, стимулюючі, нейтральні, стримуючі та прямої заборони. Регулюючі заходи необхідно застосовувати щодо окремих видів інвестицій залежно від їх якості, форми та механізму впливу на економіку країни-реципієнта. Іноземні інвестиції доцільно розрізняти за одинадцятьма класифікаційними ознаками, що характеризують: форму здійснення вкладень, їх вплив на екологію, тип формування або зміни господарських зв’язків інвестора в Україні та за її межами, галузеву ознаку, напрям відтворення капіталу, характер участі у зовнішньому та внутрішньому ринках, наявність інноваційної компоненти, регіональну ознаку, наявність позитивного чи негативного впливу на національне господарство, співвідношення часток іноземних і національних інвесторів, а також вплив інвестицій на умови та якість життя територіальної громади. 3. Традиційні й сучасні теорії міжнародного руху капіталів, положення яких враховуються при вивченні причин, механізмів і наслідків цього руху, не дозволяють забезпечити комплексність таких досліджень. У зв’язку з цим при вивченні руху міжнародних інвестицій доцільно використовувати єдиний підхід, що передбачає п’ять етапів: перший – визначення комплексу чинників, що впливають на інтенсивність інвестиційного потоку; другий – вимір тісноти зв’язку між чинниками та інвестиційним потоком; третій – ранжування чинників впливу за ступенем їх вагомості та виділення з них основних, додаткових і допоміжних; четвертий – обґрунтування заходів регуляторного впливу на інвестиційні чинники; п’ятий – моделювання перспективних інвестиційних потоків з урахування розроблених заходів регуляторного впливу. Застосування такого підходу дозволить сформувати виважену й ефективну інвестиційну політику та поліпшити інвестиційний клімат у державі. 4. Становище України на світовому ринку капіталів нестійке. Її інвестиційний клімат недостатньо привабливий, що стримує залучення прямих іноземних інвестицій. У їх структурі переважають західноєвропейські вкладення. Питомі обсяги та темпи приросту прямих іноземних інвестицій в економіку України є найнижчими серед країн Центральної та Східної Європи, а якість і структура залучених ресурсів незадовільні. Завдяки залученню іноземного капіталу переважно за рахунок вкладень західноєвропейських інвесторів, в економіках зазначених країн впроваджуються результати наукових розробок, активізуються інноваційні процеси, утворюються нові робочі місця, модернізується виробничий апарат, розвиваються стратегічні сфери діяльності, зростає експортний потенціал, забезпечується позитивна динаміка європейської інтеграції. Зважаючи на подібність соціально-економічних та інших умов господарювання в Україні та країнах Центральної і Східної Європи, а також враховуючи становище цих країн на міжнародному інвестиційному ринку й динаміку залучення іноземних інвестицій, доцільно використовувати їх досвід при формуванні інвестиційної політики України. 5. Сільське господарство України має найнижчу серед галузей економіки інвестиційну привабливість, а динаміка вкладень у харчову промисловість вирізняється значними змінами. Інвестиції у сільське господарство і харчову промисловість мають тісний кореляційний зв’язок, зокрема по регіонах. Це свідчить про доцільність формування спільних засад і механізмів державної інвестиційної політики у сфері залучення іноземного капіталу в галузі агропромислового виробництва. 6. У найближчій перспективі обсяги прямих іноземних інвестицій в економіку України будуть зростати і в 2009 р. можуть перевищити 39 млрд дол. США. Очікується, що частка західноєвропейських країн підвищиться до 80%. Основними країнами-інвесторами будуть Німеччина, Австрія, Великобританія та Кіпр. Інвестиційна політика України має орієнтуватися на пріоритети та враховувати мотиви діяльності західноєвропейських інвесторів. 7. Зважаючи на недостатні обсяги, незадовільну структуру та якість залученого іноземного капіталу, в Україні у перспективі інвестиційна політика має забезпечувати стимулювання надходження інвестицій. Воно має здійснюватися за принципом надання пільг інвесторам лише у випадках, якщо їх інвестиційна діяльність відповідає найважливішим соціально-економічним цілям розвитку держави. Такий підхід забезпечить скорочення витрат держави на залучення інвестицій і сприятиме поліпшенню якості та структури залучених ресурсів. 8. Інвестиційну політику України необхідно переорієнтувати з галузевих пріоритетів на якісні, що сприятиме збільшенню обсягів вкладень західноєвропейських інвестицій, удосконаленню їх структури, посиленню інноваційності, комплексності, високотехнологічності, а також підвищенню ефективності інвестицій для національної економіки. Основними пріоритетами інвестиційної політики мають стати: модернізація виробництва, активізація інноваційних процесів, запобігання негативному впливові виробництва на навколишнє природне середовище, створення нових робочих місць, підготовка і перепідготовка кадрів, працевлаштування осіб передпенсійного віку, вирівнювання рівнів економічного розвитку регіонів, участь інвесторів, зокрема іноземних, у розвитку шляхової мережі в сільській місцевості та соціальної інфраструктури села. 9. З метою стимулювання інвестицій, зокрема й західноєвропейських, слід здійснити заходи щодо: запровадження податкових канікул на сплату нарахувань до Фонду соціального страхування населення на випадок безробіття в частині витрат на заплату працівників, для яких було створено додаткові робочі місця; відстрочення терміну сплати податку на додану вартість при здійсненні вкладень в об’єкти соціальної сфери села, надання податкового кредиту із сплати податку на прибуток підприємств у розмірі витрат на розвиток шляхової мережі в сільській місцевості, зниження ставки нарахувань на оплату праці осіб передпенсійного віку до Пенсійного фонду України при створенні робочих місць для таких осіб внаслідок реалізації інвестиційного проекту, надання податкового кредиту при створенні або придбанні очисних споруд, які відповідають світовим стандартам, дотацій інвесторам на здійснення підготовки та перепідготовки працівників, надання безвідсоткової позики на придбання оборотних активів при реалізації інноваційних проектів. |