У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та вирішено науково-прикладну задачу удосконалення механізму залучення іноземних інвестицій у промисловий регіон в умовах ринкової економіки. Автором поставлено і вирішено низку недостатньо опрацьованих проблем аналізу теоретичних аспектів руху прямих іноземних інвестицій, дослідження процесу їх залучення та інвестиційної політики України, систем державного регулювання міжнародного руху капіталів у країнах з різним рівнем розвитку, здійснення економічного аналізу інвестиційних процесів на рівні регіонів України. Це дало можливість розробити методи оцінки ефективності інвестиційних процесів та систему заходів регулювання розвитку ТПР та СЕЗ як засобу залучення іноземних інвестицій і зробити наступні висновки. 1. Використання коефіцієнту приросту капіталомісткості і темпів зростання населення країни показує, що будь-яка країна може збільшити темпи зростання ВВП шляхом підвищення норми своїх внутрішніх інвестицій. Норма внутрішніх інвестицій у країнах, що розвиваються, може стримуватись за трьома основними напрямками: спроможністю країни абсорбувати додатковий капітал, рівнем внутрішніх заощаджень, наявністю іноземної валюти. За розміром коефіцієнту приросту капіталомісткості будь-яке з цих трьох обмежень може лімітувати рівень інвестицій й темпи зростання ВВП. Найбільш ефективним шляхом для подолання цих перешкод інвестування є функціонування конкурентних ринків у відкритій економіці. 2. Наведена автором класифікація іноземних інвестицій за складом іноземних інвесторів може бути використана для теоретичних досліджень у сфері міжнародної економіки, оскільки той чи інший тип інвесторів, що переважає в даній країні, по перше, залежить від стану розвитку її економіки та інфраструктури, по друге, діяльність різних груп інвесторів неоднаково впливає на економіку приймаючої країни. 3. Удосконалена модель інвестиційного зростання на підставі розрахованих автором параметрів регресії дає можливість використовувати її на практиці, зокрема можна будувати прогноз економічного розвитку країни і так само розраховувати ефект від стимулювання інвестиційної діяльності, використовуючи визначені параметри моделі й структурне співвідношення між ВВП і капітальними вкладеннями в економіку. 4. Для створення сприятливих умов для залучення інвестицій необхідно: забезпечити залучення іноземних інвестицій з урахуванням цілей та завдань структурної трансформації промислового комплексу, розробку цільових програм міжгалузевого розвитку, конверсії; збільшення обсягів інвестиційних ресурсів, які формують виробничий потенціал на новій науково-технічній базі; ефективне використання інвестицій; обґрунтування добору пріоритетних секторів матеріального виробництва, які визначають конкуренті позиції країни на світових ринках; створення динамічного експортного потенціалу, який може швидко адаптуватися до кон’юнктури зовнішнього ринкового середовища; розвиток процесів створення внутрішньої та зовнішньої продукції виробничо-технічного призначення. 5. Географічна структура міжнародного інвестування в Україні формується під впливом двох взаємозалежних груп факторів. З одного боку, її розвиток визначається глибиною зовнішньоекономічних зв'язків із традиційними партнерами (країни СНД із домінуванням Росії, окремі східноєвропейські та західні країни), і з іншого боку, — потребою в диверсифікованості як експортно-імпортної, так і міжнародної інвестиційної діяльності. У цьому контексті характерними є такі особливості, як: перевага двосторонніх міждержавних угод із практично нерозвиненими механізмами участі в багатосторонніх міжнародних структурах (СОТ, МАГАТЕ, конвенціях з передачі технологій і авторських прав тощо); орієнтація на незрілі макрорегіональні інтеграційні утворення (ОЧЕС, ЦЕФТА). 6. Рівень ризику, або невизначеності в досягненні позитивних соціально-економічних результатів функціонування в Україні спеціальних економічних зон значно нижчий, ніж інших проектів регіонального розвитку. Тому на даному етапі потрібно зосередити зусилля на створенні необхідної інфраструктури вже функціонуючих зовнішньоторговельних зон, сприянні реалізації на територіях СЕЗ виробничого типу експортно-орієнтованих інвестиційних та інноваційних проектів, які забезпечують розвиток науково-технічних зон, зокрема, у формі технопарків. 7. Пріоритетами інвестиційної діяльності, які б забезпечили рівень її ефективності, повинні бути наступні: звуження напрямків інвестування та впровадження проектів з урахуванням існуючого інноваційного потенціалу; включення в інвестиційний процес як державних, так і приватних ресурсів; залучення іноземних партнерів до впровадження інвестиційних проектів, пов'язаних з використанням інноваційного та промислового потенціалу; створення нових організаційних форм інтеграції фінансового та промислового капіталу зокрема; розробка та впровадження регіональних програм інвестування. При цьому іноземні кредити під державні гарантії необхідно спрямовувати насамперед у пріоритетні сфери на фінансування інвестиційних проектів, що забезпечують розвиток експортного потенціалу, і галузі, у яких строки окупності виробничих інвестицій є порівняно малими. |