1. Міжнародна стратегія українського національно-визвольного руху пройшла чотири етапи становлення. На всіх етапах основою зовнішньої політики була орієнтація на власні сили. Поруч з тим тривав пошук союзних сил, що могли б сприяти відродженню української державності. На першому етапі провідною була орієнтація на ті держави, які протистояли окупантам України. 2. З початком Другої світової війни такими союзниками визначено поневолені імперіалізмами народи. Відповідно визвольна боротьба українців сприймалася як частина загального процесу руху опору тоталітарним режимам. 3. В ході радянсько-німецької війни український визвольний рух прийняв стратегію двофронтової боротьби спробував згуртувати поневолені обома тоталітарними системами народи. До спільної антиімперіалістичної боротьби залучено народи Кавказу та Середньої Азії, створено національні відділи в УПА, а в рамках політичної співпраці проведено Конференцію поневолених народів Сходу Європи та Азії. 4. На завершальній стадії Другої світової війни та у перші повоєнні роки, із зміною геополітичних обставин основним союзником українців у реалізації концепції антитоталітарної національно-демократичної революції визначено народи Центрально-Східної Європи. Поширення радянського впливу викликало незадоволення як супротивників СРСР на світовій арені, так і національно-демократичних сил в країнах цього регіону і створювало сприятливі обставини для втілення в життя концепції спільного антитоталітарного фронту поневолених народів. 5. Визначальну роль в реалізації програми антитоталітарної національно-демократичної революції народів Центрально-Східної Європи відводилася Українській Повстанській Армії, як найсильнішій військово-політичній структурі, що в своїй боротьбі опиралася на засади цієї програми. 6. Завданнями Української Повстанської Армії щодо народів Центрально-Східної Європи були: активізація місцевих антитоталітарних рухів, спонукання їх до збройної революційної боротьби із утверджуваним режимом, консолідація їх із українським визвольним рухом на прогресивній демократичній платформі. 7. Засобом реалізації цих завдань визначено пропагандистські рейди відділів УПА теренами країн Центрально-Східної Європи. Ці акції ретельно готувалися командуванням УПА як з військового так і з політичного боку, їх проведення регламентувалося спеціально розробленими інструкціями, до участі в них залучалися кращі повстанські відділи. 8. Закордонні рейди 1945-1950 років належать до найкраще проведених військово-пропагандистських акцій українського національно-визвольного руху. В результаті діяльності вояків УПА серед населення країн Центрально-Східної Європи спопуляризовано ідеї антитоталітарної національно-демократичної революції, зактивізовано діяльність місцевих антикомуністичних рухів, встановлено із ними дієву співпрацю. 9. Розроблена ідеологами українського національно-визвольного руху концепція не була зреалізована у той час. Проте вона по суті втілилася у життя на зламі 80-90-тих років минулого століття, коли під натиском національно-демократичної революції, що охопила Центрально-Східну Європу було повалено радянську тоталітарну систему. |