Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філологічні науки / Українська мова


Чернишова Лариса Іванівна. Закономірності якісної кваліфікації предметних імен у структурі українського наукового стилю: дисертація канд. філол. наук: 10.02.01 / Дніпропетровський національний ун-т. - Д., 2003.



Анотація до роботи:

Чернишова Л.І. Закономірності якісної кваліфікації предметних імен у структурі українського наукового стилю. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2003.

У дисертації здійснено дослідження предметних імен у системі семантико-парадигматичних зв’язків з метою встановлення їх диференційних, класифікаційних ознак та особливостей функціонального навантаження у реченнєвій структурі науково-будівельного тексту.

Уперше на основі системного і комплексного аналізу атрибутивного оточення предметних субстантивів визначено спектр якісно-кваліфікаційних можливостей спеціалізованих і неспеціалізованих атрибутивних елементів у структурі формально неелементарного простого речення, з’ясовано структурно-семантичні особливості якісної кваліфікації предметних субстантивів предикативними частинами. Окрему увагу зосереджено на виявленні функціонально-жанрових особливостей науково-будівельних текстів.

1. СТГ предметних імен диференціюється на СТГ власних назв у їх семантичній диференційованості і СТГ загальних іменників конкретної семантики, які з різною мірою конкретності/узагальненості позначають предмети об’єктивної дійсності, відтворюючи за допомогою змістових і формальних ознак реальну предметність.

2. Семантична нерівнорядність СТГ предметних імен мотивує її членування на ядро, напівпериферію і периферію. Диференційною ознакою ядерних імен є їхня здатність утворювати співвідносні форми однини/множини і поєднуватися з кількісними числівниками. Напівпериферію складають лексеми, в яких ідея рахунку не виражена формально, а також невідмінювані іменники, назви підприємств, організацій тощо. Периферію утворюють збірні, сукупні іменники, назви маси-речовини, матеріалу.

3. Науково-будівельному підстилю мови притаманна власна функціонально-жанрова парадигма, яка визначається реальним обсягом суспільно значущої інформації й охоплює спеціалізовані жанри науково-будівельних текстів (монографія, наукова стаття (або письмова доповідь), аналітичний огляд, повідомлення, реферат, тези, анотація тощо). Жанрово-розрізнювальними ознаками виступають орієнтація на фахову змістовно-фактуальну інформацію й адресованість фахівцям будівельного виробництва, логічність, послідовність, аргументаційність, точність викладу і лаконізм форми, акцент на інформативну спрямованість повідомлення тощо.

Модифікація науково-будівельної статті знаходить вияв у будівельно-теоретичному, будівельно-прикладному, будівельно-інформативному, будівельно-популярному різновидах, кожному з яких притаманні власні диференційні ознаки змістового, композиційного, синтаксично-стилістичного характеру.

4. У семантико-синтаксичній структурі речень науково-будівельних текстів найширший діапазон функціональної активності належить предметним іменам зі значенням власне-предметності у позиції суб’єкта, об’єкта1 та інструмента дії. Субстанції, номіновані предметними іменниками, характеризуються значеннєвою конкретністю, чіткою параметральною означеністю, найефективніше виконуючи функцію ідентифікації предмета дійсності, дефінуючи виконавця/об’єкт/ інструмент дії. Субстантиви – назви невласне-предметів, займаючи позицію об’єктної2 та локативної субстанційних синтаксем, характеризуються послабленим виявом ознак конкретної предметності (назви будматеріалів, речовин, мас, розчинів тощо), позбавлені автономності існування (шпора, тріщина, просвердлина) або позначають сукупність предметів як єдиного цілого (вантаж, обладнання) тощо. У функції локатива домінують назви предметів дійсності, які вказують на статичну / динамічну локалізацію дії щодо просторових меж цього предмета.

5. У науково-будівельних текстах спеціалізованим засобом окреслення якості предмета, його кваліфікаційних параметрів виступають атрибутивні компоненти, морфологічно виражені прикметниками (85,3 %), дієприкметниками, що становлять ІІ етап транспозиції і набули усіх атрибутивних ознак (14,7 %).

6. Конкуретноспроможним атрибутивом є форми родового відмінка (охоплюють 76,2 % усіх неспеціалізованих форм), що найчастіше вказують на розмір предмета, його тип за формою, якістю, кількістю, процесуальним виявом тощо. Значна частина конструкцій родового атрибутивного спеціалізуються на термінологічному або номенклатурному маркуванні.

7. Орудний атрибутивний у науково-будівельних жанрах спеціалізується на окресленні внутрішнього ускладнення предмета або актуалізації функціональної видозміни предмета. Подібні функції властиві і місцевому атрибутивному, що акумулює у своєму вияві власне атрибутивну і локативну семантику. Місцевий і давальний атрибутивні належать до периферійних, при цьому давальний атрибутивний витворює абсолютну периферію, оскільки його атрибутивне навантаження обмежене постсубстантивною непередбачуваною необов’язковою позицією, поєднуючись з головним словом – абстрактним девербативом формою слабкого відмінкового прилягання.

8. У своєму загалі атрибутивні словосполучення у науково-будівельному тексті, що охоплюють субстантивно-ад’єктивні, субстантивно-субстантивні та інші утворення, є інформаційно- і термінологічно-типізованими. Вони виступають мовними знаками реальних предметів, явищ, які є виробничо і науково значущими.

9. Структурною особливістю атрибутивних словосполучень у науково-будівельних жанрах постає тенденція до багаточленності, внаслідок якої витворюються різноманітні параметри аналітизму, і лапідарності.

10. У науково-будівельних текстах поширеними виступають формально неелементарні прості речення (співвідношення формально елементарних і формально неелементарних простих речень складає відповідно 39,5 % : 60,5 %), при цьому найчастотнішим засобом ускладнення постає напівпредикативність, що охоплює 79,8 % усіх формально неелементарних простих речень. Статична напівпредикативність виступає домінувальним засобом якісної характеристики предметних імен, являє собою перехідну площину між власне-атрибутами як найбільш спеціалізованими засобами якісної кваліфікації предметного імені і субстантивними відмінковими формами.

11. У науково-будівельних текстах регулярною постає атрибутивна характеристика предметних імен власне-прислівними підрядними предикативними частинами, в яких опорний предметний іменник при його кваліфікації, атрибутивній характеристиці підрядною прислівною частиною є автосемантичним і позначає різноманітні будівельні матеріали, розчини, конструкції, мінералогічні елементи, що виконують роль будівельних. При цьому найпоширенішими опорними виступають предметні іменники на позначення будівель та їхніх окремих складових частин; окремих похідних елементів будівельних (залізобетонних) конструкцій як наслідок застосування відповідних нових і новітніх технологій (такі є часто аналітичними дво- і більше компонентними); засобів сполучення і з’єднування будівельних пристроїв, установок; форм і різновидів залізобетонних конструкцій; мінералогічних компонентів.

12. Найпоширенішим типом власне-прислівних складнопідрядних речень з опорним субстантивом, що підлягає кваліфікації, виступають речення, в яких підрядна частина приєднується за допомогою сполучного слова який (а, е, і), що динамізує наявні граматичні норми української мови. Експлікація слова той (а,е,і) не впливає на специфіку реченнєвотвірного синтаксичного зв’язку, оскільки воно виконує аналітично-дейктичну функцію. Найрепрезентативнішим різновидом складнопідрядних речень ускладненого типу з опорними конкретними субстантивами виступають конструкції з послідовною підрядністю, з-поміж яких максимальним виявом характеризуються одиниці з двоступеневою підрядністю, поряд з ними розташовуються складнопідрядні конструкції з різночленною супідрядністю.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях

  1. Семантико-синтаксична характеристика означального речення (на матеріалі наукового стилю) // Регіональна науково-методична конференція на тему “Проблеми функціонування й викладання української мови у вищих навчальних закладах”. – Донецьк: ДонДТУ, 2000. – С.21-23.

  2. Функціонування у науковому тексті присубстантивно-означальних реченнєвих конструкцій (на матеріалі навчальних текстів) // Вісник Луганського держ. ун-ту ім. Т. Шевченка. Філологічні науки. - №3(35). –Луганськ: ЛДПУ, 2001. – С.58-62.

  3. Деякі структурно-семантичні особливості присубстантивно-означальних речень // Лінгвістичні студії: 3б. наук. праць / Укл. А.П. Загнітко (наук. ред.) та ін. – Випуск 8. – Донецьк: ДонНУ, 2001. – С.58-62.

  4. Статус спеціалізованих атрибутивних елементів як якісних кваліфікаторів предметних імен у науково-будівельному стилі // Лінгвістичні студії: 3б. наук. праць / Укл. А.П. Загнітко (наук. ред.) та ін. – Випуск 9. – Донецьк: ДонНУ, 2002. – С.147-153.

  5. Складнопідрядні означальні речення у світлі існуючих класифікацій складнопідрядних речень // Актуальні проблеми дослідження й викладання гуманітарних дисциплін у нефілологічних ВНЗ: Зб. наук. праць. – Макіївка: ДонДАБА, 2000. – С. 20-23.

  6. Особливості атрибутивно-кваліфікаційної функції неспеціалізованих елементів у науково-будівельних текстах // Ономастика і апелятиви: Зб. наук. праць. - Випуск 17. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - С. 130-148.