У результаті дисертаційного дослідження запропоновані пропозиції щодо вдосконалення законодавства України у сфері захисту прав національних меншин, які сформульовані у висновках. Основними з них є:
1. Прийняти Закон України “Про національні меншини в Україні” у новій редакції, на основі відповідного законопроекту, внесеного до Верховної Ради України народними депутатами України І.Ф.Гайдошем та О.Б.Фельдманом.
2. Прийняти Закон України “Про національно-культурну автономію”, на основі якого впровадити якісно новий інститут національно-культурної автономії національних меншин, із врахуванням досвіду зарубіжних країн, зокрема, Російської Федерації.
3. Вдосконалити законодавчий захист прав депортованих осіб та їх нащадків, які повернулися в Україну, зокрема прийняти Закон України “Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою”.
4. Закріпити у законодавстві України повноваження громадських організацій національних меншин України щодо захисту колективних прав національних меншин на національному та міжнародному рівнях.
5. Прийняти Закон України “Про реституцію майна”, в окремому розділі якого необхідно закріпити механізм повернення майна, а при неможливості такого – механізм виплати компенсації за майно, вилучене органами державної влади у роки СРСР без достатніх на те законних підстав, яке належало релігійним організаціям, неурядовим організаціям національних меншин та окремим особам із числа національних меншин, у тому числі і раніше депортованим особам.
6. Розробити та прийняти двосторонні міжнародні договори про співробітництво у сфері забезпечення та захисту національних меншин, особливо з державами, в яких проживає численна українська діаспора і які є “материнськими державами” для відповідних національних меншин України, зокрема з Російською Федерацією, Республікою Бєларусь, Республікою Молдова, Державою Ізраїль.
7. Нормативно закріпити положення, згідно якого звільнити від податків та інших обов’язкових платежів благодійну, гуманітарну та технічну допомогу, яка надходить із-за кордону для національних меншин в Україні та їх неурядових організацій.
Автор зазначає, що сучасний стан захисту прав національних меншин в Україні можна охарактеризувати позитивно, однак існує ще цілий ряд проблем, які слід вирішити у найближчому майбутньому. Виважена державна політика у сфері міжнаціональних відносин та захисту прав національних меншин сприяє зміцненню міжнаціонального миру та злагоди в Україні.
Дисертант наголошує, що Україна здійснила величезний поступ у формуванні та вдосконаленні системи захисту прав національних меншин, що обумовлює реальні перспективи розвитку інституційної та нормативної систем захисту прав національних меншин в Україні, як за внутрішньодержавним, так і за міжнародним правом. |