У висновках на основі проведеного комплексного й системного дослідження теоретичних, законодавчих та практичних проблем реалізації захисної функції юридичної допомоги в адміністративно-деліктному процесі, вирішено наукове завдання, а саме визначено адміністративно-правове регулювання, юридична природа, сутність, зміст захисної функції юридичної допомоги в адміністративно-деліктному процесі. Сформульовано теоретичні положення та рекомендації, що відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для науки та правоохоронної практики, зокрема: Для повноцінного забезпечення прав і свобод громадян необхідно забезпечити останніх не лише правовим інформуванням, а й можливістю реалізації ними в повному обсязі права на отримання кваліфікованої юридичної допомоги. Під поняттям «отримання громадянами кваліфікованої юридичної допомоги» слід розуміти надання фізичним та юридичним особам спеціалізованих послуг у правовій галузі з метою забезпечення реалізації ними конституційного права на захист, а також поновлення їх прав, свобод і законних інтересів у сфері публічного управління. Поняття захисту можна визначити як діяльність визначених законом суб’єктів, спрямовану на застосування правових прийомів, способів та засобів з метою забезпечення дотримання прав, свобод та інтересів особи, недопущення їх порушення з боку інших осіб та відновлення останніх у разі їх порушення. Адміністративно-деліктний процес (адміністративно-деліктне провадження) – це закріплена процесуальними нормами адміністративно-юрисдикційна діяльність уповноважених суб’єктів публічної адміністрації щодо вирішення індивідуальних справ про притягнення до юридичної відповідальності фізичних чи юридичних осіб за вчинення ними протиправних діянь, які визначаються адміністративно-деліктним законодавством як адміністративні проступки (делікти), та накладення на останніх покарання у виді застосування до них заходів адміністративної відповідальності. Захисна функція юридичної допомоги – це постійна, якісна, усталена властивість юридичної діяльності, що має на меті охорону прав, свобод та законних інтересів особи в адміністративно-деліктному процесі, шляхом надання кваліфікованої юридичної допомоги. Головними принципами, на яких повинен ґрунтуватися захист особи, є такі: презумпція невинності особи; заборона приниження честі, гідності та ділової репутації особи; забезпечення можливості оскарження особою будь-яких дій і рішень органів публічного управління (їх посадових осіб) як у судовому, так і в позасудовому порядку; можливість реалізації громадянами свого права на відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів публічного управління (їх посадових чи службових осіб) та права на реабілітацію. Для нормативного закріплення останнього в адміністративно-деліктному законодавстві пропонуємо внести зміни до статті 268 КпАП України, доповнивши її частиною четвертою такого змісту: «У разі винесення виправдальної постанови або закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право на реабілітацію, з відшкодуванням їй моральної та матеріальної шкоди»; право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, користуватися рідною мовою; обов’язок суб’єктів адміністративної юрисдикції роз’яснення особам, які притягаються до адміністративної відповідальності, їх прав й обов’язків у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, а також підстави притягнення до відповідальності. Для визначення моменту, з якого особа може реалізувати право на отримання юридичної допомоги у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, необхідно внести зміни та доповнення до статті 271 КпАП України і викласти її в такій редакції: «У розгляді справи про адміністративне правопорушення може брати участь захисник – особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи потерпілого та надання їм необхідної юридичної допомоги у провадженні. Як захисники допускаються особи, котрі мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні, інші фахівці в галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитись з матеріалами, що обґрунтовують адміністративне затримання особи, та іншими матеріалами справи, які є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності; подавати докази, заявляти клопотання і відводи; висловлювати свою думку щодо клопотань інших учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення; оскаржувати дії і рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України. Повноваження адвоката на участь у розгляді справи посвідчуються ордером, що видає адвокатське об’єднання, або відповідною довіреністю на ведення справи. Захисник допускається до участі в адміністративному провадженні в будь-якій стадії процесу». Право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на отримання кваліфікованої юридичної допомоги – це законодавчо закріплене й гарантоване державою суб’єктивне право особи, яка є учасником адміністративно-деліктного процесу, на отримання соціальних послуг у правовій сфері, що має на меті: недопущення притягнення невинної особи до адміністративної відповідальності; недопущення притягнення особи до відповідальності за більш тяжке правопорушення, ніж те, що вона вчинила; відстоювання прав, свобод та законних інтересів особи в адміністративно-деліктному процесі; недопущення порушень особистих майнових чи немайнових прав особи при застосуванні до неї заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення; домагання пом’якшення покарання, що застосовується до особи за вчинене нею протиправне діяння; спростування безпідставного чи незаконного обвинувачення особи (винесення виправдувальної постанови) та забезпечення умов для реалізації такою особою права на реабілітацію. Захисник у провадженні у справах про адміністративні правопорушення – це учасник провадження у справах про адміністративні правопорушення, діяльність якого спрямована на захист та відстоювання прав й інтересів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, або особи потерпілого, змістом якої є надання кваліфікованої юридичної допомоги у встановленому законом порядку. Повноваження захисника в адміністративно-деліктному процесі є невід’ємною частиною його правового статусу, що виявляються в його процесуальних правах, а ефективність професійної діяльності захисника з надання юридичної допомоги у провадженні у справах про адміністративні правопорушення залежить від характеру та обсягу повноважень особи, яка здійснює захист. Для усунення суперечностей щодо визначення обсягу матеріалів, з якими може знайомитись захисник в адміністративно-деліктному провадженні, необхідно нормативно закріпити за захисником право на ознайомлення з усіма матеріалами (у тому числі й доказами) справи про адміністративне правопорушення з можливістю подальшої фіксації таких матеріалів та інформації по справі, починаючи з моменту допуску захисника до участі в адміністративно-деліктному провадженні. Внести доповнення до частини першої статті 287 КпАП України і викласти її в такій редакції: «Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, потерпілим, а також їх законними представниками і захисником». Під процесуальними гарантіями діяльності захисника розуміють встановлені законом умови, прийоми, способи та засоби, що забезпечують та охороняють реалізацію захисником своїх прав й обов’язків для досягнення мети захисту у провадженні у справах про адміністративні правопорушення. Привід до порушення справи про адміністративний проступок – це отримана в будь-якій формі інформація про вчинення адміністративного проступку, що призводить до здійснення адміністративно-процесуальної діяльності суб’єктів владних повноважень, наслідком якої є притягнення винної особи до адміністративної відповідальності. Доповнити статтю 252 КпАП України частиною 2 такого змісту: «Докази у справі про адміністративне правопорушення, отримані з порушенням вимог закону, можуть бути визнані органом чи посадовою особою, уповноваженими приймати рішення у справі, недопустимими». Вважаємо за доцільне виокремлення відособленої галузі правових знань – адміністративно-юрисдикційної тактики, котру можна було б визначити як систему теоретичних положень і розроблених на їх основі практичних рекомендацій з організації та планування провадження у справах про адміністративні правопорушення, визначення оптимальної лінії поведінки суб’єктів й учасників зазначеного провадження, спрямованої на забезпечення їх прав та інтересів, збирання і дослідження доказів, установлення причин й умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень. Тактика сторони захисту визначається як сукупність обраних захисником законних прийомів, способів та засобів, спрямованих на оптимальне здійснення функції захисту прав і законних інтересів учасників адміністративно-деліктного провадження. Тактичний прийом в адміністративно-деліктному провадженні – це обраний захистом спосіб дій, спрямований на оптимально ефективне виконання завдань, що стоять перед ним у провадженні у справах про адміністративні правопорушення. | 