Результати проведеного дослідження дозволяють сформулювати такі висновки і пропозиції. 1. Створення ефективної зайнятості населення є неодмінною умовою здійснення переходу до соціально-орієнтованого ринкового господарства. В умовах ринкової економіки ефективна зайнятість ґрунтується на принципах забезпечення повної, продуктивної, вільно обраної зайнятості. При цьому повна зайнятість розглядається як надання всьому економічно активному населенню умов для занять суспільно-корисною працею, продуктивна відображує ефективне використання трудових ресурсів, вільно обрана – міру соціально-економічної свободи власника робочої сили. 2. Економічна свобода є найважливішим елементом ефективної зайнятості й тому в перехідній до ринку економіці формування нової за змістом та структурою зайнятості безпосередньо пов’язано з розвитком економічної свободи в тому ступені, при якому вона спроможна забезпечити трудоактивному населенню можливість вибору сфер застосування своєї праці, форм зайнятості та господарювання. 3. В транзитивній економіці зайнятість являє собою складну і суперечливу систему масштабного перерозподілу трудових ресурсів, резервування робочої сили і формування нового типу робітника. В ній виділяються такі характерні особливості як диверсифікація та плюралізація зайнятості, встановлюється тісна взаємозалежність між широкомасштабною нерегламентованою зайнятістю, прихованим безробіттям та самозайнятістю. Вказані тенденції подібні, схожі на ті, що існують в країнах з ринковою економікою, але в пострадянських країнах їх відрізняють масштаби, склад, характер, а також роль в соціально-економічних перетвореннях. 4. Макроекономічний аналіз зайнятості в Україні показав, що в умовах трансформаційної кризи відбувається не стільки зміна системи зайнятості, скільки її адаптація до несприятливих макроекономічних умов з використанням механізмів, які були присутні в адміністративно-командній економіці, як наслідок, зберігається стабільність зайнятості при її крайній неефективності. 5. Особливістю сучасного етапу розвитку зайнятості в пострадянських країнах стає її плюралізація, яка відбувається на основі роздержавлення та приватизації як механізмів, що руйнують державний монополізм в сфері праці та зайнятості, розвивають економічну свободу індивідів. Плюралізм здійснюється через урізноманітнення форм зайнятості та видів економічної діяльності як у діючих суб’єктів господарювання в межах наявних галузей економіки (диверсифікація зайнятості), так і шляхом утворення нових форм зайнятості в нових її галузях. Диверсифікація зайнятості є основою її плюралізації. 6. Роздержавлення та приватизація не стають факторами, що забезпечують позитивну динаміку зайнятості: абсолютне скорочення зайнятості в державному секторі не компенсується ростом зайнятості в приватному підприємницькому секторі. Приватизація як фактор інституціональних перетворень посилює плюралізацію і диверсифікацію зайнятості, які, змінюючи структуру зайнятого населення, підвищуючи в ній питому вагу колективного і приватного секторів за рахунок зменшення державного, відчиняють додаткові альтернативи для розширення зайнятості. 7. Однією з головних умов створення ефективної зайнятості стає оптимізація структури доходів населення, яка дозволить кожному суб’єкту ринкових відносин максимально повно одержувати доходи від наявних у нього факторів виробництва. Саме можливість отриманя різних форм доходів, вільний їх вибір стають найсильнішим стимулом для забезпечення ефективної зайнятості. 8. Нова модель зайнятості може бути реалізована лише при наявності стабільного економічного зростання, розширенні інвестиційної активності, прогресивних змін структурних і техніко-технологічних характеристик економіки. Ці зміни повинні стимулюватися як ринковими відносинами, так і цілеспрямованими засобами господарської політики на всіх її рівнях. 9. Для становлення ефективної зайнятості в перехідній економіці України запропоновано здійснити наступні заходи: – державним службам зайнятості розробити та забезпечити прийняття середньо- та довгострокових національних та регіональних програм зайнятості населення до 2005–2010 рр. відповідно до вимог побудови соціально-орієнтованого ринкового господарства; – науково-дослідним установам Міністерства праці та соціальної політики України розробити та запропонувати нові методичні рекомендації щодо вдосконалення національної нормативної бази визначення економічно активного населення та його складових; – підрозділам Інституту економіки НАН України обгрунтувати стратегію збереження накопиченого інтелектуального потенціалу країни в умовах глобалізації з метою внесення необхідних змін в підготовку кадрів відповідно до потреб народного господарства; – НДІ праці і зайнятості населення Міністерства праці та соціальної політики України і НАН України разом з Державним центром зайнятості розробити та впровадити програму розвитку самозайнятості та підприємницької діяльності з метою зниження рівня безробіття та пом’якшення напруженості на ринку праці України; – регіональним службам зайнятості в координації з органами місцевого самоврядування забезпечити прийняття та фінансування програм перепідготовки незайнятого населення відповідно до пріоритетних напрямків структурної перебудови економіки; – державним органам статистики організувати служби соціального моніторингу з питань зайнятості і працевлаштування та забезпечити багаторічне проведення спеціальних обстежень щодо визначення реальних процесів в сфері формування зайнятості. | 