Анотація до роботи:

Лесько О.Й. Зайнятість та професійна реабілітація осіб з обмеженими фізичними можливостями (методологія, проблеми, шляхи вирішення). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.09.01 – демографія, економіка праці та соціальна політика. – Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2003.

Дисертацію присвячено питанням розробки теоретико-методологічних і практичних засад зайнятості та професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями. Результатом проведеного дослідження є: поглиблення соціально-економічної сутності поняття професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями та подальший розвиток її складових; розробка методологічних підходів до вивчення контингенту інвалідів, які потребують працевлаштування та професійної реабілітації, нових концептуальних підходів до формування стратегії їх зайнятості та професійної реабілітації, а також визначення основних напрямів поліпшення працевлаштування і професійного навчання.

Здійснено впровадження основних результатів дисертаційної роботи у практику, що сприяє поліпшенню соціальної захищеності та забезпеченню активної життєдіяльності інвалідів.

В дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове розв’язання науково-прикладного завдання щодо забезпечення зайнятості та професійної реабілітації інвалідів. Суть наукових здобутків автора полягає у: поглибленні соціально-економічного змісту поняття „професійна реабілітація осіб з обмеженими фізичними можливостями”; виявленні особливостей їх мотивації праці та професійної реабілітації; розвитку методологічних підходів до вивчення контингенту інвалідів, що потребують працевлаштування і професійної реабілітації; визначенні контингенту інвалідів-претендентів на робочі місця і професійне навчання у Вінницькій області та в адміністративних районах; формулюванні основних напрямів удосконалення державної політики зайнятості та професійної реабілітації вищевказаних осіб.

Результати дослідження дозволили дисертанту дійти таких висновків:

1. Формування ринкової економіки, зміна майнових, трудових, земельних та інших відносин, реструктуризація багатьох галузей виробництва і окремих підприємницьких структур супроводжуються зростанням безробіття, зниженням доходів та зубожінням значної частини населення. Все це вимагає здійснення глибоких перетворень у сфері зайнятості різних категорій населення, у першу чергу соціально вразливих, і розробки нових підходів щодо її регулювання та посилення захищеності громадян. У цих складних умовах важливе місце займають проблеми зайнятості та професійної реабілітації інвалідів, які надзвичайно актуальні як для України в цілому, так і для окремих регіонів, насамперед Вінницької області, де проживає більше ста тисяч інвалідів.

2. Встановлено, що більше половини інвалідів хочуть працювати. Проте цьому перешкоджають такі причини: їх обмежена працездатність, низький освітньо-професійний рівень, мала можливість перекваліфікуватися чи підвищити кваліфікацію, обмаль вільних спеціально обладнаних робочих місць, неможливість впровадження гнучкого графіку роботи тощо.

3. Існуючий механізм працевлаштування та професійної реабілітації інвалідів недосконалий щодо: неповного виявлення інвалідів, які потребують працевлаштування та професійної реабілітації; труднощів їх реєстрації та обліку у службі зайнятості; низької дієвості сучасної системи бронювання робочих місць, дублювання ряду функцій кількома управлінськими органами, які займаються вирішенням проблем життєдіяльності інвалідів.

4. Державна політика зайнятості та професійної реабілітації інвалідів не достатньо ефективна і потребує подальшого розвитку. Вона повинна будуватися на таких основних принципах: забезпечення рівності прав інвалідів і неінвалідів та контроль за їх дотримуванням; державне фінансування соціального захисту інвалідів з урахуванням реальних потреб; сприяння професійній реабілітації та працевлаштуванню; децентралізація відповідальності за соціальний захист осіб з обмеженими фізичними можливостями, орієнтація на місцеві органи влади.

5. При формуванні сучасної стратегії працевлаштування і професійної підготовки, перепідготовки інвалідів необхідно врахувати запропоновані нами нові концептуальні підходи: активний характер соціальної політики та соціально-трудової сфери щодо інвалідів; поглиблення адресності щодо забезпечення їх матеріальної підтримки; підвищення ролі регіонів у соціальному захисті інвалідів; удосконалення організаційних засад системи працевлаштування та професійної реабілітації останніх шляхом визначення єдиного органу, який би повністю відповідав за вказану роботу з інвалідами і координував її; формування у суспільстві доброзичливо-співчутливого ставлення до інвалідів, сприяння у реалізації їх людського потенціалу.

6. Обґрунтовано, що пріоритетними напрямами сучасної державної політики зайнятості та професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями повинні бути: збереження існуючих і створення нових робочих місць; сприяння розвитку малого підприємництва та самостійної зайнятості; удосконалення системи професійного навчання, перенавчання, професійної орієнтації; поліпшення соціальної захищеності та забезпечення активної життєдіяльності.

7. Для збереження та створення нових робочих місць для інвалідів слід: розробити та впровадити механізм економічного і морального заохочення роботодавців щодо працевлаштування інвалідів, використовуючи при цьому кошти штрафних санкцій, які перераховують підприємства Вінницькому обласному відділенню Фонду України соціального захисту інвалідів; забезпечувати постійну підтримку підприємств інвалідів у збуті, рекламі виготовленої продукції, кредитуванні, пільговому оподаткуванні; передбачити законодавчі заходи для збереження робочих місць і захисту інвалідів від звільнення; розвивати нестандартні форми зайнятості, гнучкі режими праці і відпочинку (надомна праця, оплачувані громадські роботи тощо).

8. Для подальшого розвитку малого підприємництва та самостійної зайнятості доцільно: надавати інвалідам-підприємцям пільгову фінансову підтримку за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та інших фондів; запровадити повне звільнення від оподаткування не менше як на 5 років малих підприємств, створених інвалідами, та інвалідів-підприємців; організувати опанування інвалідами суміжних спеціальностей згідно попиту на ринку праці; створити у ряді міст інвабізнес-інкубатори по наданню підтримки інвалідам, які починають підприємницьку діяльність. Вирішити проблему соціального захисту малих підприємців шляхом поширення на них умов надання соціальної та матеріальної допомоги при захворюванні, інвалідності на виробництві, врахування стажу роботи при нарахуванні пенсій тощо.

9. Для удосконалення професійної реабілітації інвалідів пропонуємо: створити її цілісну завершену систему на різних рівнях управління; розширити перелік медичних показань до навчання інвалідів у вищих та професійно-технічних закладах та збільшити обсяги державного замовлення на їх підготовку; створити інформаційний банк вакансій та послуг з професійної реабілітації.

10. Для поліпшення соціальної захищеності та забезпечення активної життєдіяльності інвалідів необхідно: погасити заборгованість по заробітній платі, замінювати на прохання інвалідів пільги на компенсаційні виплати за невикористані пільги, здійснювати поетапний перехід на організацію первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини; запровадити призначення всіх видів допомоги за єдиною заявою; створити єдину приймальню, в якій можна оформити і отримати всі види соціальної допомоги. Доцільно поєднати принципи платності і безплатності послуг; сприяти розвитку недержавного сектора надання соціальних послуг. Необхідно забезпечити інвалідів засобами для пересування та реабілітації; при проектуванні та реконструкції об’єктів соціальної інфраструктури передбачати заходи по створенню повноцінного середовища життєдіяльності із урахуванням потреб інвалідів.

Публікації автора:

1. Лесько О. Забезпечення зайнятості та професійної орієнтації осіб з обмеженими фізичними можливостями – важливе завдання соціально-економічної політики //Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України. – 2002. – Вип.7. - С. 260-266.

2. Лесько О.Й. Методологічні підходи до виявлення інвалідів, які потребують працевлаштування та професійної реабілітації //Вісник Вінницького політехнічного інституту. – 2002. - №4. – С.45-51.

3. Лесько О.Й. Особливості формування мотивації праці інвалідів в сучасних умовах // Регіональні перспективи. – 2002. - №3-4. С.231-233.

4. Лесько О.Й. Оцінка чисельності, соціально - демографічного складу та зайнятості інвалідів у галузях економіки //Вісник Вінницького політехнічного інституту. – 2002. - №5. – С.28-33 (0,4 др. арк.).

5. Лесько О.Й. Удосконалення політики зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями у контексті інтеграції України в Європейський простір //Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. – 2003. - №64-65. - С. 42-44.

6. Лесько О.Й. Удосконалення системи професійної реабілітації інвалідів //Вісник Вінницького політехнічного інституту. – 2003. - №2. – С.36-45.

7. Купалова Г.І., Лесько О.Й. Аналіз та шляхи поліпшення кон’юнктури ринку праці на селі //Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. - 2002. - №58-59. – С.95-100, в т.ч. автора – С. 95-98. Особистий внесок: аналіз стану ринку праці в сільській місцевості України.

8. Лесько О.Й., Мельник І.Г. Соціально-економічні аспекти зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями //Економіка: проблеми теорії та практики. – 2002. – Вип. 138. – С.96-101, в т.ч. автора – С. 99-101. Особистий внесок: розробка та обґрунтування принципової схеми організації виробництва сушеної продукції садівництва та овочівництва на підприємстві „Технопром”, на якому зайняті інваліди, а також визначення економічної ефективності даного виробництва.

9. Лесько О.Й. Соціально-економічні аспекти ефективного використання праці людей з обмеженими фізичними можливостям (на прикладі підприємства „Технопром”) // Зб. матеріалів науково-практичної конференції „Промисловий потенціал Вінниччини: сучасний стан та перспективи розвитку”. – Вінниця, 2002. – Вип. ІІ. – С.200-204.

10. Саблук П.Т., Купалова Г.І., Яковенко В.П., Булавка О.Г, Гайдар М.В., Малік М.Й., Михайленко О.В., Скупий В.М., Лесько О.Й., Гриценко М.П. Паспорт соціального розвитку села. – К.: ІАЕ УААН, 2002. – 72 с. Особистий внесок: розробка системи соціально-економічних і демографічних показників у перший розділ паспорта „Соціально-демографічна характеристика села”-С.3-5.