У дисертації здійснено теоретичне узагальнення, нове вирішення наукового завдання, що полягає у виробленні теоретичних засад, необхідних для осмислення правового становища громадян в умовах дії надзвичайних адміністративно-правових режимів, розроблення й обґрунтування пропозицій та рекомендацій, спрямованих на забезпечення прав і свобод та реалізації обов’язків громадян, визначення шляхів удосконалення законодавства в цій сфері. Серед висновків слід відзначити наступні. 1. Введення та реалізація надзвичайних адміністративно-правових режимів являє собою об’єктивну необхідність, пов’язану з забезпеченням життєдіяльності суспільства і окремих його членів, додержанням відповідних параметрів функціонування державного механізму, нівелюванням шкідливих наслідків екстремальних ситуацій природно-техногенного та соціально-політичного характеру. Надзвичайні адміністративно-правові режими – це обмежені певними просторово-часовими рамками, специфічні режими правового регулювання, які мають особливий порядок введення і пов’язані з особливостями управлінської діяльності та наявністю у відповідних суб’єктів їх здійснення особливих повноважень, застосуванням певних обмежень конституційних прав і свобод громадян та покладанням на них додаткових обов’язків, метою яких є відновлення та підтримка належного стану суспільних відносин, забезпечення безпеки суспільства в цілому та окремих громадян при наявності екстраординарних ситуацій соціально-політичного та природно-техногенного характеру. 2. Досягнення цілей встановлення та реалізації кожного із надзвичайних адміністративно-правових режимів, перш за все, обумовлено рівнем їх правової регламентації. При цьому, першорядне значення для подальшого розвитку законодавства про надзвичайні адміністративно-правові режими, його вдосконалення має рівень відповідності цього законодавства міжнародно-правовим актам, які регламентують як загальні положення щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, так і положення, що безпосередньо відносяться до їх забезпечення при наявності тієї чи іншої ситуації екстремального характеру. 3. Важливим фактором забезпечення прав і свобод громадян, дієвим чинником вдосконалення нормативно-правового регулювання в цій сфері повинно стати обмеження відомчої нормотворчості і, перш за все, у питаннях правового становища громадян. 4. Обмеження, які застосовуються в умовах дії надзвичайних адміністративно-правових режимів, можна визначити як об’єктивно обумовлену інтересами суспільства, держави та громадян, опосередковану досягненням відповідних цілей та засновану на законі реакцію держави на обставини надзвичайного характеру, яка знаходить вираження у відповідній діяльності державних органів, пов’язана зі звуженням правових можливостей особи на певний чітко визначений період, необхідний для нормалізації обстановки та подолання наслідків надзвичайної ситуації. 5. Застосування адміністративної відповідальності повинне пов’язуватись не тільки з невиконанням певних вимог посадових осіб органів, що здійснюють функцію управління в умовах дії надзвичайних адміністративно-правових режимів, а й з невиконанням відповідних правил, які встановлюються з урахуванням конкретної обстановки. З огляду на це, необхідно передбачити адміністративну відповідальність за невиконання заходів правового режиму. 6. Дієвим фактором забезпечення законності реалізації заходів правових режимів воєнного та надзвичайного стану слід визнати встановлення адміністративної відповідальності представників державних органів, які відповідно до закону забезпечують реалізацію таких заходів. Повноваження щодо складання протоколів про подібні правопорушення доцільно надати Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (або відповідним працівникам його секретаріату чи його представникам у зоні дії того чи іншого надзвичайного режиму), а також представникам військового командування, відповідним посадовим особам органів внутрішніх справ. 7. В умовах дії надзвичайних адміністративно-правових режимів особливого значення набуває виконання відповідних обов’язків. Необхідно на законодавчому рівні окремо закріпити перелік відповідних обов’язків громадян та посадових і службових осіб щодо забезпечення їх реалізації. 8. Щодо системи гарантій забезпечення прав і свобод громадян, то основну увагу закцентовано на тих з них, які у відповідних умовах набувають особливого значення для громадян. Серед таких гарантій виділяється право на правову допомогу, належне інформування про реальний стан речей в зоні дії того чи іншого надзвичайного режиму, про відповідні дії і рішення органів, які здійснюють управлінські функції, а також право на звернення та здійснення контрольної та наглядової діяльності. 9. З огляду на значущість належного гарантування прав і свобод громадян в умовах дії надзвичайних адміністративно-правових режимів, необхідне подальше вдосконалення законодавчого регулювання в сфері отримання правової допомоги, зокрема, щодо діяльності адвокатури в умовах надзвичайних адміністративно-правових режимів, можливості надання такої допомоги фахівцями-юристами військових частин, які перебувають у зоні дії режиму воєнного стану, покладення певних обов’язків з організації надання правової допомоги на відповідні державні органи, а також стосовно реалізації права на інформацію та права на звернення. 10. Право на інформацію в умовах дії надзвичайних адміністративно-правових режимів набуває особливого значення в ході реалізації уповноваженими органами відповідних заходів. Разом з цим, оскільки певна інформація може викликати і негативні наслідки, доцільно є встановити адміністративну відповідальність за поширення завідомо неправдивої інформації, яка може призвести до дестабілізації обстановки в зоні дії відповідного надзвичайного адміністративно-правового режиму. Пропонується встановлення підвищеної адміністративної відповідальності за поширення такої неправдивої інформації. Окремо слід передбачити можливість підвищеної відповідальності посадових осіб за порушення права на інформацію в умовах дії надзвичайних адміністративно-правових режимів. 11. З метою забезпечення належної реалізації права на звернення доцільно закріпити в Законі України «Про звернення громадян» положення про те, що в умовах дії надзвичайних адміністративно-правових режимів звернення громадян розглядаються і вирішуються в термін не більше десяти днів від дня їх отримання, а ті, які не потребують додаткового вивчення, невідкладно, але не пізніше трьох днів від дня їх отримання. 12. В умовах дії надзвичайних адміністративно-правових режимів слід посилити контроль за додержанням прав і свобод громадян з боку Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в тому числі і по відношенню до органів військового командування та відповідних посадових осіб. Доцільно законодавчо визначити обов’язковість діяльності представництв Уповноваженого на території, де діє відповідний надзвичайний адміністративно-правовий режим, та встановлення підвищеної адміністративної відповідальності за невиконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в умовах дії зазначених режимів. |
