| У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу митного законодавства і практики його застосування, теоретичного осмислення низки наукових праць автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення організаційно-правових засад діяльності митних органів при здійсненні митних процедур, основними з яких є такі: 1. Забезпечення прав і свобод громадян при здійсненні митних процедур повинне розглядатися як правова категорія, що відображає специфічну діяльність митних органів та їхніх посадових осіб щодо створення умов, за яких реалізація прав і свобод громадян є безперешкодною і максимально ефективною; їхня охорона здійснюється з метою запобігання найменшій можливості порушення, а захист сприяє відновленню прав та притягненню винної особи до відповідальності. 2. Організаційно-правовий механізм забезпечення прав і свобод громадян при здійсненні митних процедур являє собою динамічну систему правових та організаційних елементів, дія і взаємодія яких спрямовані на сприяння реалізації суб’єктивних прав, запобігання порушенням прав і свобод людини та на їх відновлення в разі порушення. Цей механізм повинен включати: 1) засоби реалізації суб’єктивних прав: діяльність митних органів та їхніх посадових осіб щодо створенння умов для здійснення громадянами своїх прав, свобод і законних інтересів, подолання в діяльності митних органів організаційно-структурних та суб’єктивних недосконалостей; надання адміністративних послуг громадянам; 2) засоби охорони суб’єктивних прав: встановлення чітких меж компетенції митних органів та посадових осіб, їхня конкретизація в законодавстві; встановленння ефективних митних процедур, заходів юридичної відповідальності держави і посадових осіб митних органів за порушення прав і свобод громадян; 3) засоби захисту порушених прав: наявність ефективної процедури оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів, заходів щодо відновлення порушених прав. 3. У Митному кодексі не реалізована задекларована в його преамбулі спрямованість на захист прав громадян, що посилює залежність громадянина від митного органу та його посадовця. Це потребує внесення змін до Митного кодексу, а саме: визначити як принцип і напрям митної політики держави забезпечення пріоритету прав і свобод громадян; внести до переліку завдань митних органів завдання забезпечення прав і свобод громадян, надання їм адміністративних послуг; розширити до рівня розділу главу щодо інформування та консультування з питань митної справи, де має бути передбачений дієвий механізм інформаційного забезпечення громадян; передбачити набрання чинності законодавчими та іншими нормативно-правовими актами з питань митної справи не раніше 45 днів з дня їх офіційного оприлюднення, як це передбачено стандартами митного законодавства Європейського Союзу; детально регламентувати порядок оформлення відмови громадянам у митному оформленні товарів, транспортних засобів та інших предметів зі встановленням чітких термінів роз’яснення посадовою особою юридичних підстав таких дій; деталізувати підстави застосування митними органами особливих процедур митного контролю, зокрема митного контролю після пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон, а також здійснити інші заходи, які б сприяли перенесенню центру тяжіння в діяльності митних органів із дотримання на забезпечення прав і свобод громадян. 4. Під митною процедурою слід розуміти врегульований нормами митного права порядок діяльності посадових осіб митних органів в межах повноважень, визначених митним законодавством, який спрямований на реалізацію норм митного права у процесі вирішення конкретних справ, пов’язаних із переміщенням громадянами товарів, транспортних засобів та інших предметів через митний кордон України. 5. Адміністративне (позасудове) оскарження громадянами рішень, дій та бездіяльності посадових осіб митних органів дає змогу переглянути рішення посадової особи та здійснити негайне (або в короткий термін) виправлення ситуації та відновлення порушених прав; воно є відносно дешевим порівняно із судовим порядком оскарження, менш формалізованим, дає можливість роз’яснити скаржнику конкретні особливості справи компетентним спеціалістом. Це зумовлює необхідність законодавчого регулювання процедури розгляду скарг громадян у відповідно до ст. 92 Конституції України шляхом включення до Митного кодексу окремої складової частини – нового розділу «Адміністративне оскарження рішень, дій та бездіяльності посадових осіб митних органів» 6. Вирішення проблеми забезпечення прав та свобод громадян у митних відносинах неможливе без подолання наявних у діяльності митних органів організаційно-структурних недосконаленостей та перешкод, які лежать у площині суб’єктивного фактора посадових осіб. Це зумовлює необхідність формування таких управлінських структур, які б відповідали новому праворозумінню митного права як публічно-сервісного; реформування законодавства про державну службу, підвищення професійного рівня митників і особливо виробленню уміння працювати з людьми, а також високих вимог до етики поведінки посадовців, удосконалення кадрової політики, запровадження ефективних процедур звітності та контролю в митних органах. 7. Впровадження у митну справу інституту адміністративних послуг вимагає законодавчого визначення загальних засад надання виконавчими органами послуг громадянам, зокрема стандартів якості послуг, шляхом розробки Закону України «Про управлінські (адміністративні) послуги громадянам». 8. Приєднання України до Міжнародної конвенції про гармонізацію та спрощення митних процедур актуалізує питання здійснення оптимізації і узгодження національних митних процедур з міжнародними стандартами. Для ефективної діяльності щодо забезпечення прав громадян необхідно також прискорити процес адаптації митного законодавства України до стандартів Європейського Союзу, які гарантують повагу та дотримання таких прав. Першим етапом такої адаптації має стати впровадження принципів права ЄС у митне законодавство, а потім – упровадження окремих правових норм ЄС, зокрема Митного кодексу Європейського Союзу. 9. Суттєві владні повноваження посадових осіб митних органів повинні бути врівноважені юридичною відповідальністю за рішення, дії (бездіяльність), що актуалізує питання її постійного вдосконалення, яке необхідно здійснювати через перегляд традиційних уявлень щодо регулювання служби в митних органах диспозитивним методом трудового права та переходу до регулювання імперативними методами спеціального законодавства. На думку автора, реалізація запропонованих у дисертаційному дослідженні заходів організаційно-правового характеру покликана сприяти реальному, а не лише задекларованому забезпеченню прав і свобод громадян при здійсненні митних процедур. | 