Результати проведеного дослідження дозволяють сформулювати такі висновки та пропозиції: 1. Проблема визначення фінансової стійкості банків України в умовах ринку є актуальною й продиктована реаліями економічного життя суспільства. У процесі дослідження проаналізовано й узагальнено погляди багатьох учених щодо визначення поняття “фінансова стійкість банку”. Їх аналіз дозволив виділити два основні підходи до сутності даного поняття. Одні учені розглядають фінансову стійкість у кількісному аспекті, інші – у функціональному. Визначено, що фінансова стійкість банку – це якісна й кількісна характеристика здатності системи трансформувати банківські ресурси (фінансові, трудові інформаційні) та з максимальною ефективністю й мінімальним ризиком виконувати свої функції, витримуючи вплив зовнішніх і внутрішніх факторів. 2. Реалізація принципів і методик оцінки фінансової стійкості банків вимагає чіткої ідентифікації та класифікації факторів, що спричиняють значний вплив на фінансову стійкість банків. Автором запропоновано класифікацію факторів з подальшим переходом від загального до конкретного. Дана класифікація дозволяє системно вирішувати питання управління внутрішніми факторами й одночасно контролювати величину і динаміку впливу зовнішніх факторів. При цьому реалізується принцип забезпечення адекватної реакції внутрішніх факторів на негативний вплив зовнішніх. 3. Дослідження показали, що при виборі методики оцінки фінансової стійкості банків домінують не технічні можливості методів, а економічний зміст, тому що їх застосування залежить від теоретичної обґрунтованості та цілісності обраної концепції аналізу. 4. У процесі дослідження запропоновано методику комплексної оцінки фінансової стійкості банків за групами фінансово-економічних показників: капітальної стійкості, ділової активності, ліквідності та прибутковості. Застосування запропонованої методики дає можливість в кількісному вигляді врахувати весь спектр проблемних ситуацій у діяльності банків і вжити адекватних заходів. 5. Запропоновано лінійні моделі трендів коефіцієнтів: надійності, захищеності доходних активів власним капіталом, мультиплікатора капіталу, доходності активів, кредитної активності, активності використання залучення коштів у доходні активи, активності використання залучених коштів у кредитний портфель, миттєвої ліквідності, співвідношення високоліквідних активів до робочих, дієздатності, чистий спред, чиста процентна маржа, загальний рівень рентабельності. Дослідження процесів планування за допомогою лінійних моделей трендів коефіцієнтів фінансової стійкості банків мають високу надійність, оскільки відповідні значення коефіцієнтів детермінації близькі до одиниці. 6. Дослідження фінансової стійкості банків України дозволило визначити найважливіші напрями її забезпечення, зокрема, через: 6.1) підвищення оперативності й якості аналізу і оцінки фінансової стійкості банківських установ; 6.2) підвищення рівня капіталізації; 6.3) розширення спектра банківських послуг; 6.4) удосконалення системи депозитного страхування; 6.5) обґрунтування правового захисту усіх видів діяльності банків; 6.6) розширення практики оцінки ризиків. 7. З’ясовано, що на сучасному етапі розвитку банківської системи України надзвичайно важливе значення мають організація та удосконалення управління фінансами банку, для забезпечення його фінансової стійкості, яка базується на управлінні активами й пасивами, плануванні доходів і видатків, оцінювані притаманних банківській діяльності фінансових ризиків, а також для розроблення заходів їх запобіганню. 8. Запропоновано визначення політики фінансових послуг банків як систематизованої управлінської діяльності, спрямованої на планування та здійснення заходів з формування, управління й удосконалення такого асортименту банківських продуктів, який би максимально задовольняв потреби споживачів і забезпечував досягнення поставлених довгострокових цілей та їх фінансову стійкість. 9. Реорганізація банків в цілях забезпечення фінансової стійкості, залежно від обраних форм має ряд особливостей. Проведення її потребує чіткішого законодавчого й нормативно-інструктивного забезпечення, розроблення механізму створення банківських холдингів і об'єднань з метою посилення фінансової стійкості банків і нарощування рівня їх капіталізації. 10. Серед головних напрямів розвитку банків, підвищення їх конкурентоспроможності й фінансової стійкості слід виділити: проведення реорганізації через злиття середніх і малих банків; здійснення реструктуризації великих банків для зростання рівня капіталізації й поліпшення якості їх активів; збільшення прибутковості банківських операцій за рахунок кредитування та обслуговування реального сектора економіки; поліпшення технологічності й комп'ютеризації банківських операцій; підвищення рівня банківського менеджменту. |