1. Особливістю сьогоднішніх перетворень аграрного сектору української економіки є те, що вони відбуваються в період загальної кризи, яка поставила сільськогосподарських виробників в надзвичайно важке економічне становище, привела до різкого зниження продуктивності виробництва. Досвід останніх років показав, що обмежуючись лише зміною форм власності і господарювання неможливо забезпечити стабілізацію і подальший розвиток аграрного виробництва, в тому числі і буряковоцукрового підкомплексу. 2. Сучасний стан буряковоцукрового виробництва характеризується відсутністю чіткого організаційно-економічного механізму функціонування як буряківництва, так і цукрової промисловості. Узгодження міжгалузевих зв’язків можна здійснювати на основі макромоделі функціонування, яка враховує суму загальних витрат споживачів цукру, за рахунок яких формуються доходи всіх партнерів підкомплексу. 3. Буряковоцукровий підкомплекс Хмельницької області, як і в цілому України, знаходиться у кризовому стані: більш як вдвічі скоротилися посівні площі, знизилась урожайність, валові збори буряків зменшено за останні 13 років в 5,7 рази. Виробництво цукру з 1 га посівів зменшилось з 35 ц до 14,7 ц. Буряківництво з високорентабельної перетворилося у збиткову галузь. Рівень рентабельності виробництва цукру знизився з 18,5% до –23,2%. Основною причиною кризового стану підкомплексу є відсутність державного регулювання його діяльності. Дистанціювання держави від формування взаємовідносин між сільським господарством і переробною промисловістю та непродумана приватизація цукрових заводів і інші фактори призвели до значного скорочення обсягів виробництва цукрових буряків і цукру. 4. Низький рівень ефективності буряківництва є наслідком невирішеності організаційно-економічних проблем виробництва, реалізації і переробки буряків, а саме: недосконалості договірної системи між постачальниками і переробниками сировини, труднощами у транспортуванні буряків і розтягненням строків збирання та недодержання графіків вивезення, із-за значного погіршення матеріально-технічної бази підкомплексу, що привело до зниження рівня товарності (79,3% у 2002 році) та поганого стану доріг. 5. Для забезпечення технічними ресурсами буряководів і обладнанням цукрових заводів доцільно організувати на ремонтній базі цукрових заводів машинно-технологічні станції з концентрацією на них найскладнішої техніки для буряківництва, за рахунок лізингу і бюджетних можливостей, а також створення регіонального фонду технічного поновлення активної частини виробничих фондів. Джерелами фінансування фонду стануть кошти, отримані від митних зборів на ввезений цукор-сирець, земельного податку, податку на прибуток переробних підприємств, бюджетних та інших джерел. 6. Зростання ефективності буряковоцукрового виробництва передбачає: впровадження високопродуктивних сортів і гібридів цукрових буряків вітчизняної селекції; перехід на інтенсивні технології виробництва буряків переважно на базі використання вітчизняних технічних засобів; внесення добрив відповідно до потреб забезпечення планової врожайності; зменшення втрат коренеплодів при збиранні і транспортуванні; перехід на нові технології зберігання і первинної переробки буряків; удосконалення взаєморозрахунків між постачальниками буряків і заводами з урахуванням запропонованого в роботі комплексного коефіцієнта якості; технічне переозброєння всього підкомплексу. 7. Державне регулювання економіки і в ринкових умовах має велике значення в забезпеченні ефективного функціонування агропромислового комплексу. Поряд з декларуванням принципу вільного ціноутворення доцільно застосовувати такі важелі як державне регулювання цін пропозицій через визначення рівня цільових, гарантованих (захисних), заставних та граничних цін, встановлення рівня експортно-імпортних митних зборів, ставок банківського кредиту, дотування виробництва, надання субсидій, фінансових і податкових пільг тощо. 8. Вихід буряковоцукрового виробництва з кризового стану можливий на основі застосування ефективних заходів державного регулювання ринку цукру. Це, насамперед, встановлення імпортних квот на цукор-сирець і квот на його переробку заводам, розмежування повноважень державних і регіональних органів управління, застосування інформаційних технологій прийняття рішень. Запропонований алгоритм державного цінового регулювання ринку цукру сприятиме створенню правильної політики підтримки буряковоцукрового підкомплексу АПК. 9. З метою зближення інтересів виробників цукрових буряків і переробних підприємств та підвищення частки буряковиробників в кінцевій ціні продукції пропонується провести додаткову емісію акцій переробних підприємств та зосередження контрольного пакету у буряковиробників, що надійно захистить їх економічні інтереси і зробить відносини між партнерами буряковоцукрового підкомплексу більш паритетними. 10. Для удосконалення економічних взаємовідносин між виробниками сировини, цукровими заводами і обслуговуючими підприємствами необхідно створити єдиний організаційно-виробничий ланцюг – від матеріально-технічного постачання і до реалізації готової продукції через формування агропромислових фірм. В їх структуру мають входити підприємства матеріально-технічного постачання, науково-дослідні організації і експериментальні підприємства, бурякосіючі господарства, цукрові заводи та організації, що займаються оптовою реалізацією кінцевої продукції тощо. |