1. Відкритість економіки слід розглядати як процес, який не припиняє свій рух. У цьому випадку сама відкритість економіки виступає комплексною та логічною структурою, яка може бути основою для визначення напрямів регуляторної політики по забезпеченню синхронності розвитку і збалансованої взаємодії внутрішнього та зовнішнього ринків. Запропоновано класифікацію форм відкритості економіки за трьома критеріями: напрями утворення зовнішньоекономічних зв’язків, суб’єкти та сфери економічної діяльності дозволяє виділити внутрішню (щодо імпорту) та зовнішню (щодо експорту) відкритості; фінансову (ринку грошових ресурсів та ринку фінансових послуг), торговельну (ринку товарів та послуг, ринку технологій та ринку інформації), відкритість ринку трудових ресурсів; державного та приватного секторів. Дослідження з використанням цієї класифікації дають можливість створити комплексне уявлення про відповідність системи зовнішньоекономічних зв’язків країни сучасним тенденціям світового розвитку. 2. Глобалізаційні процеси і розвиток інформаційних технологій слугують передумовою змін ринкових відносин та розширення форм міжнародних економічних відносин. Важливими змінами, які обумовлюють розширення поняття ринку та його меж від територіальних до просторових, є: розвиток віртуальних підприємств, зростання торгівлі нематеріальними, інформаційними продуктами, обіг інформаційних послуг, знань та здібностей; поширення нових форм передачі товарів та послуг засобами телекомунікаційної інфраструктури, безготівкових і електронних розрахунків; становлення інформації та знань як важливих засобів виробництва та ін. Визначення понять внутрішнього та зовнішнього ринків на основі терміну «економічний простір країни» дозволяє врахувати вплив змін основних елементів ринку на формування нових форм міжнародних економічних відносин між суб’єктами внутрішнього та зовнішнього ринків. 3. Аналіз стану та основних тенденцій відкритості економіки України у розрізі її внутрішньої та зовнішньої спрямованості разом із диференціацією на різні сфери діяльності свідчить про однобічність відкритості економіки України, що призводить до її значної залежності від світової кон’юнктури та фінансової нестабільності. Серед основних тенденцій, які є чинниками структурних дисбалансів взаємодії внутрішнього та зовнішнього ринків, виділено: високі показники внутрішньої відкритості (імпорту) щодо готових виробів; високі обсяги низькотехнологічного експорту; низькі показники внутрішньої та зовнішньої відкритості щодо потоків технологій, інформації та капіталу; високий внутрішній попит на зовнішні капітальні ресурси; обмежена участь України у впливових міжнародних організаціях і торговельних союзах тощо. Високі обсяги експорту не свідчать про високий ступень зовнішньої торговельної відкритості економіки країни, яка є основою доступу українських підприємств на світовий ринок. Таким чином, сучасний стан відкритості економіки України не співпадає з основними тенденціями світового розвитку і вимагає зваженого ставлення до вибору стратегічних пріоритетів. 4. Зовнішньоекономічна стратегія є значимим механізмом накопичення ресурсів, залучення капіталу та здійснення технічного прогресу. Збалансування стратегій імпортозаміщення та експортоорієнтації є основою регулювання негативного впливу торговельної відкритості економіки і гармонізації структури експорту та імпорту. Стратегії експортоорієнтації та імпортозаміщення при підтримці валютно-курсової, інтеграційної та інвестиційної політик держави повинні бути спрямовані на користь структурних та технологічних перебудов внутрішнього і зовнішнього ринків, стимулювання внутрішнього попиту, більш швидкого впровадження нової техніки та модернізації промисловості, розвитку і диверсифікації внутрішньої пропозиції. 5. Динаміка та структура платіжного балансу відображає обсяги та силу впливу зовнішнього ринку на трансформацію внутрішнього, яка має суперечливі тенденції, пов’язані із зростанням зовнішнього боргу, недостатнім збільшенням потоків інвестицій в Україну та погіршенням стану рахунку поточних операцій. Отримання переваг від зовнішніх запозичень та зростання інвестиційних потоків прямо залежить від напрямів використання запозичень та прибутковості інвестиційних проектів. Ревальвація і від’ємне сальдо торговельного балансу можуть мати довгостроковий позитивний ефект, якщо у структурі імпорту переважають технології та високотехнологічне обладнання, які слугують основою для оновлення, технологічної перебудови і розширення внутрішнього виробництва із подальшим розширенням високотехнологічного експорту. 6. Необхідність диверсифікації експорту обумовлюється структурою зовнішнього попиту з високою часткою високотехнологічних товарів та послуг, низькотехнологічною орієнтацією українського експорту та високою імпортозалежністю виробництва основних товарних груп експорту – продукції металургії та хімічної промисловості. З боку зовнішнього попиту спостерігається позитивна тенденція збільшення експортного потенціалу України, що пов’язано з поліпшенням умов доступу України на світовий ринок внаслідок розширення економічної діяльності основних торговельних партнерів України та зменшення обмежувального тиску для України в межах СОТ. 7. Окрім зовнішнього попиту, передумовами розвитку зовнішньоекономічних зв’язків та, зокрема, збільшення експорту товарів та послуг, є низка факторів внутрішнього ринку, а саме: розвиток транспортної і комунікаційної інфраструктур країни та інституційного середовища, зростання обсягів іноземних інвестицій, покращення структури та зростання обсягів внутрішнього попиту і внутрішньої пропозиції, посилення конкурентоспроможності національної продукції тощо. 8. Низка структурних дисбалансів викликає тверде переконання у необхідності оптимізації взаємодії ринків таким чином, щоб економіка України отримувала від цього вигоду як у напрямку зростання ВВП, так і в якісних та структурних змінах обох ринків. 9. Комплекс заходів державної політики для цілей регулювання взаємодії внутрішнього та зовнішнього ринків фактично (навіть важелями зовнішньоекономічної політики) має здійснювати стимулюючий ефект на внутрішній ринок та його елементи, а саме: розвиток інфраструктури й інституцій внутрішнього ринку; розширення внутрішнього попиту, особливо платоспроможного внутрішнього попиту підприємств на високотехнологічні товари виробничого призначення; розвиток і вдосконалення структури внутрішньої пропозиції, особливо розвиток виробництв, які вимагають інтенсивного імпорту технологій та капіталу тощо. Механізм державної політики розвитку підприємництва, промислової, аграрної, валютно-курсової, кредитної, митно-тарифної, інвестиційної і бюджетно-податкової політик доцільно спрямувати на стимулювання зростання внутрішнього попиту та імпортозаміщення, експорту високотехнологічної продукції, розвитку і диверсифікації внутрішньої пропозиції. Це дозволить об’єднати дії держави, існуючих ринкових механізмів і внутрішній потенціал сектору підприємств для вирішення проблеми гармонізації взаємодії внутрішнього та зовнішнього ринків в умовах глобалізації світогосподарського розвитку. | 