Анотація до роботи:

Озерський І.В. Взаємодія слідчого з органом дізнання в системі МВС України (організаційно-правовий та психологічний аналіз). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 19.00.06 – юридична психологія. – Національна академія внутрішніх справ України, Київ, 2003.

Дисертаційне дослідження присвячено організаційно-правовому та психологічному аналізу взаємодії слідчого з органом дізнання. Вивчені сучасний стан взаємодії, її межі, правова процедура і значення для прийняття юридичних рішень. Досліджено організаційно-правові та психологічні умови і чинники, що впливають на взаємодію слідчого і органу дізнання. Сформулювана теоретико-правова основа взаємодії, аргументовані пропозиції та рекомендації щодо внесення змін і доповнень до чинного кримінально-процесуального законодавства та проекту нового КПК України.

Розроблено і апробовано процедуру експериментального виявлення та корегування конфліктної установки у взаємодіючих суб’єктів, визначено перелік професійно-психологічних властивостей, необхідних для ефективної взаємодії. Надаються пропозиції щодо вдосконалення організації та проведення професійної психологічної підготовки слідчого і органу дізнання до взаємодії.

Узагальнення результатів дисертаційного дослідження надало можливість зробити такі висновки:

1. У дисертації дається нове, з урахуванням психологічних чинників поняття взаємодії,- як організованого у відповідності з чинними законами та підзаконними нормативними актами психологічно обумовленого процесу офіційного співробітництва, шляхом доцільного поєднання методів і засобів, притаманних слідчим та оперативним підрозділам, на основі взаємодопомоги і взаєморозуміння, з метою успішного вирішення завдань кримінального судочинства.

На думку автора, до постійних повноважень слідчого повинні бути віднесені і повноваження по здійсненню ним взаємодії з органом дізнання з урахуванням психологічних особливостей вказаної процесуальної діяльності. Процедура такої взаємодії повинна визначатися “Інструкцією про взаємодію”, в якій потрібно закріпити положення про “психологічне забезпечення взаємодії підрозділів слідства та дізнання на основі використання знань фахівця-психолога ОВС”.

2. Незважаючи на значну кількість правових актів щодо діяльності органів досудового слідства та дізнання, на сьогодні залишається неврегульованим: визначення взаємодії, і підведення правової основи під такі форми взаємодії як слідчо-оперативна група та “психологічне супроводження”. На усунення цих недоліків дисертантом сформульовані пропозиції до проекту нового КПК України та до чинних наказів МВС України № 1100; № 880, впровадження яких дозволить не тільки підвищити ефективність взаємодії (слідчих і оперативних підрозділів), але й зменшити рівень психологічної напруженості.

Також автор пропонує до Розділу II глави 9 КПК України “Органи дізнання і досудового слідства” помістити норму – “Взаємодія слідчого з органом дізнання”.

Автором аргументується положення про те, що слідчий, оцінюючи зазначені в порядку ст. 67 КПК України протоколи та відповідні додатки, складені уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, здійснює певний контроль над взаємодією з ним органу дізнання. Пропонується: викласти ч. 3 ст. 114 КПК України в наступній редакції “слідчий вправі доручати органам дізнання провадження слідчих та розшукових дій і на загальному рівні орієнтувати оперативні заходи”; надати слідчому право приймати рішення про проведення органом дізнання оперативно-розшукових заходів у вигляді вказівки; можливість слідчим визначати доцільні оперативно-розшукові заходи. Перелік таких заходів подано у ст. 8 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”.

В проекті КПК України слід закріпити норму, яка б надала можливість органу дізнання повідомляти слідчого про перевищення меж компетенції адресованого доручення.

Пропонується до процесуальних форм взаємодії віднести і взаємну інформацію, правовою підставою якої є вказівка ч.ч. 3,4 ст. 104 КПК України. Зазначеною формою взаємодії на основі якої здійснюється двосторонній інтерактивний обмін інформацією слідчого з органом дізнання є “повідомлення” в порядку ст. 104 КПК України.

3. Найбільш важливою формою групової інтеграції в діяльності слідчих і оперативних підрозділів визначена спрацьованість – як показник взаємодії та інтерактивний компонент професійного спілкування слідчого і оперативного працівника. Доведено, що слідчий повинен поєднувати в собі якості офіційного та неофіційного лідера, визначені професійно-значущі властивості, необхідні для такого оптимального поєднання. Один із шляхів підвищення ефективності взаємодії слідчого і оперативного працівника, вбачається у їх якісній професійній психологічній підготовці.

4. Одержані автором результати дають право констатувати, що необхідною умовою уникнення деструктивної конфліктної ситуації є раціонально узгоджена процесуальна взаємодія слідчого і оперативного працівника. У кожному випадку перед взаємодією необхідно завчасно врахувати психологічні чинники, що позитивно або негативно впливають на характер взаємин. Ефективним засобом завчасного попередження конфлікту є складання карти конфлікту, котру слід вважати однією із форм професійної підготовки взаємодіючих працівників ОВС. Крім того, усуненню конфліктів послужить більш чітка правова регламентація взаємних прав і обов’язків сторін, ознайомлення суб’єктів взаємодії з її психологічними аспектами.

5. Для завчасного виявлення психологічної установки на конфлікт при взаємодії слідчого і оперативного працівника автором запропоновано проективну методику незакінчених речень. Методика продемонструвала свою ефективність як інструмент вимірювання, що дозволяє виявити рівень установки на конфлікт завчасно до взаємодії. Доведено, що рівень конфліктності в умовах взаємодії у оперативних працівників вищий, ніж у слідчих, навіть при схожих типових службових ситуаціях. В той же час конфліктна установка не є непорушною, вона може трансформуватися у співробітництво при належній професійній психологічній підготовці шляхом введення до програми підготовки в ВНЗ МВС України розробленого та експериментально апробованого авторського спецкурсу “Юридико-психологічні аспекти взаємодії слідчого з органом дізнання”.

6. Наявність та рівень сформованості конкретних професійно-психологічних властивостей були досліджені за допомогою адаптованої автором методики експертної оцінки професійно-психологічних якостей, значущих для ефективної взаємодії. Були виявлені 80 властивостей, які є загальними для обох досліджуваних категорій працівників. Математико-статистична обробка кількісних даних дозволила поділити їх у межах 5-ти інтервалів, що включає перелік критеріальних частин відповідних професійно-важливих якостей на всіх рівнях структури особистості, що є цілком достатнім. Конкретна інтегративна оцінка ефективності взаємодії повинна враховувати індивідуальний стиль діяльності слідчих і оперативних працівників та можливості професійно-психологічної компенсації відповідних якостей.

7. В дисертації запропоновані шляхи удосконалення професійно-психологічної підготовки як системи, яка включає перелік загальних методів і прийомів формування та розвитку професійно-важливих для ефективності взаємодії якостей, спеціальних (фахових) методів опрацювання ефективної технології діяльності та узагальнених тренінгових оперативно-службових ситуацій. У ході психологічної підготовки доцільно використовувати апробовані у дослідженні комплекси методів з розвитку основних груп якостей, що визначають психологічну готовність до здійснення ефективної взаємодії.

Прикладне використання психологічних знань для підвищення ефективності взаємодії слідчого з органом дізнання при вирішенні завдань кримінального судочинства доцільне в двох основних напрямах. По-перше, це психологічне забезпечення і супроводження конкретних професійних функцій (напрямків) взаємодії. По-друге, професійно-психологічне удосконалення взаємодіючих особистостей, формування та розвиток не лише професійно-важливих якостей, але й особистісних диспозицій, які забезпечують готовність і орієнтацію слідчого та оперативного працівника до ефективної взаємодії.

Перспективними напрямами подальшого дослідження проблеми підвищення ефективності взаємодії є розробка рекомендацій по вдосконаленню міжнародної співпраці у сфері розкриття та розслідування злочинів з урахуванням психології взаємодіючих суб’єктів; формування важливих професійно-психологічних якостей керівників взаємодіючих підрозділів з метою здійснення ефективного управлінського впливу; психологічне забезпечення підготовки слідчих і оперативних працівників до взаємодії в екстремальних ситуаціях.

Публікації автора:

1. Психологічна взаємодія у розслідуванні злочинів // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – К.: Вид-во НАВСУ. – 1999. –№ 3. – С. 214-216.

2. Юридично-психологічні проблеми взаємодії органів досудового розслідування та шляхи їх вирішення // Збірник наукових статей Донецького інституту внутрішніх справ при Донецькому національному університеті.: Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – Донецьк: Вид-во ДІВС. – 2000. – № 2. – С. 131-138.

3. Особливості професійного спілкування слідчого // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – К.: Вид-во НАВСУ. – 2000. – № 3. – С. 135-142.

4. Правова регламентація взаємодії органів попереднього розслідування (психологічний аспект) // Науково-практичний збірник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – К.: Вид-во АПСВ. – 2000. – С. 280-283.

5. Вивчення конфліктної установки на взаємодію у працівників слідчих та оперативних підрозділів ОВС // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – К.: Вид-во НАВСУ. – 2001. – № 3. – С. 143-150.

6. Методика професійно-психологічної підготовки слідчих до взаємодії з органом дізнання // Право України – 2001. – № 12. – С. 124-127.

7. Професійні психологічні якості слідчого і оперативного працівника та їх значення для взаємодії // Право України – 2002. – № 10. – С. 93-96.

8. Юридико-психологічні аспекти взаємодії слідчого з органом дізнання.: Навч. посіб. – К.: Знання. – 2000. – 120 с.

9. Експериментальне дослідження готовності до взаємодії слідчого і оперативних працівників органу дізнання в умовах вирішення спільних завдань // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України: Проблеми загальної та педагогічної психології. – К.: Вид-во Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. – 2000. – С. 181-187.

10. Психологічні аспекти лідерства слідчого при взаємодії з працівниками органу дізнання // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України: Проблеми загальної та педагогічної психології. – К.: Вид-во Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. – 2000. – С. 161-166.

11. Доручення як одна із форм професійно-психологічної взаємодії слідчого з органами дізнання // Духовність і художньо-естетична культура. – К.: Вид-во Науково-дослідного інституту “Проблеми людини”. – 2000. – Т. 17. – С. 396-402.

12. Взаємодія органів слідства та дізнання у боротьбі з організованою злочинністю // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою. – К.: Вид-во Науково-дослідного інституту “Проблеми людини”. – 2001. – Т. 22. – С. 538-544.

13. Взаємодія слідчого з оперативними працівниками органу дізнання в складних конфліктних ситуаціях // Актуальні проблеми економіки. Науковий економічний журнал. – 2003. – № 1 (19). – С. 86-92.

14. Лідерство слідчого при взаємодії з працівниками органу дізнання // Актуальні проблеми юридичної психології.: Науково-практична конференція. – К.: Вид-во РВВ КІВС. – 1999. – С. 34

15. Психологічні аспекти взаємодії слідчого з оперативними працівниками при розслідуванні злочинів на транспорті // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції: “Актуальні питання боротьби зі злочинністю на транспорті” (Одеса, 8-9 червня 2000 року)- Одеса: Вид-во НДРВВ ОІВС. – 2000. – С. 167-173.

16. Взаємодія як засіб професійного спілкування слідчого з органами дізнання // Творча спадщина Г.С.Костюка та сучасна психологія. До 100-річчя від дня народження академіка Г.С.Костюка: IV-з’їзд Товариства психологів України // К., 2000. – С. 131-132.

17. Застосування спеціальних знань психолога ОВС для оптимізації взаємодії слідчого з органом дізнання // Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах: Тези доп. Міжнар. наук.-практ. конференції. – Ч. II. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2001. – С. 61-64.

18. Формування значущих для процесуальної взаємодії професійно-психологічних якостей слідчого та оперативного працівника у навчальному закладі системи МВС та їх реалізація у практичній діяльності // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції: “Проблеми розвитку педагогіки вищої школи в ХХI столітті: теорія і практика.” Частина II. Психологічна підготовка фахівців до професійної діяльності (Одеса, 30-31 травня 2002 року). – Одеса: Вид-во НДРВВ ОЮІ НУВС, 2002. – С. 72-78.