Узагальнення результатів дисертаційного дослідження надало можливість зробити такі висновки: У дисертації дається нове, з урахуванням психологічних чинників поняття взаємодії,- як організованого у відповідності з чинними законами та підзаконними нормативними актами психологічно обумовленого процесу офіційного співробітництва, шляхом доцільного поєднання методів і засобів, притаманних слідчим та оперативним підрозділам, на основі взаємодопомоги і взаєморозуміння, з метою успішного вирішення завдань кримінального судочинства.
На думку автора, до постійних повноважень слідчого повинні бути віднесені і повноваження по здійсненню ним взаємодії з органом дізнання з урахуванням психологічних особливостей вказаної процесуальної діяльності. Процедура такої взаємодії повинна визначатися “Інструкцією про взаємодію”, в якій потрібно закріпити положення про “психологічне забезпечення взаємодії підрозділів слідства та дізнання на основі використання знань фахівця-психолога ОВС”. 2. Незважаючи на значну кількість правових актів щодо діяльності органів досудового слідства та дізнання, на сьогодні залишається неврегульованим: визначення взаємодії, і підведення правової основи під такі форми взаємодії як слідчо-оперативна група та “психологічне супроводження”. На усунення цих недоліків дисертантом сформульовані пропозиції до проекту нового КПК України та до чинних наказів МВС України № 1100; № 880, впровадження яких дозволить не тільки підвищити ефективність взаємодії (слідчих і оперативних підрозділів), але й зменшити рівень психологічної напруженості. Також автор пропонує до Розділу II глави 9 КПК України “Органи дізнання і досудового слідства” помістити норму – “Взаємодія слідчого з органом дізнання”. Автором аргументується положення про те, що слідчий, оцінюючи зазначені в порядку ст. 67 КПК України протоколи та відповідні додатки, складені уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, здійснює певний контроль над взаємодією з ним органу дізнання. Пропонується: викласти ч. 3 ст. 114 КПК України в наступній редакції “слідчий вправі доручати органам дізнання провадження слідчих та розшукових дій і на загальному рівні орієнтувати оперативні заходи”; надати слідчому право приймати рішення про проведення органом дізнання оперативно-розшукових заходів у вигляді вказівки; можливість слідчим визначати доцільні оперативно-розшукові заходи. Перелік таких заходів подано у ст. 8 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”. В проекті КПК України слід закріпити норму, яка б надала можливість органу дізнання повідомляти слідчого про перевищення меж компетенції адресованого доручення. Пропонується до процесуальних форм взаємодії віднести і взаємну інформацію, правовою підставою якої є вказівка ч.ч. 3,4 ст. 104 КПК України. Зазначеною формою взаємодії на основі якої здійснюється двосторонній інтерактивний обмін інформацією слідчого з органом дізнання є “повідомлення” в порядку ст. 104 КПК України. 3. Найбільш важливою формою групової інтеграції в діяльності слідчих і оперативних підрозділів визначена спрацьованість – як показник взаємодії та інтерактивний компонент професійного спілкування слідчого і оперативного працівника. Доведено, що слідчий повинен поєднувати в собі якості офіційного та неофіційного лідера, визначені професійно-значущі властивості, необхідні для такого оптимального поєднання. Один із шляхів підвищення ефективності взаємодії слідчого і оперативного працівника, вбачається у їх якісній професійній психологічній підготовці. 4. Одержані автором результати дають право констатувати, що необхідною умовою уникнення деструктивної конфліктної ситуації є раціонально узгоджена процесуальна взаємодія слідчого і оперативного працівника. У кожному випадку перед взаємодією необхідно завчасно врахувати психологічні чинники, що позитивно або негативно впливають на характер взаємин. Ефективним засобом завчасного попередження конфлікту є складання карти конфлікту, котру слід вважати однією із форм професійної підготовки взаємодіючих працівників ОВС. Крім того, усуненню конфліктів послужить більш чітка правова регламентація взаємних прав і обов’язків сторін, ознайомлення суб’єктів взаємодії з її психологічними аспектами. 5. Для завчасного виявлення психологічної установки на конфлікт при взаємодії слідчого і оперативного працівника автором запропоновано проективну методику незакінчених речень. Методика продемонструвала свою ефективність як інструмент вимірювання, що дозволяє виявити рівень установки на конфлікт завчасно до взаємодії. Доведено, що рівень конфліктності в умовах взаємодії у оперативних працівників вищий, ніж у слідчих, навіть при схожих типових службових ситуаціях. В той же час конфліктна установка не є непорушною, вона може трансформуватися у співробітництво при належній професійній психологічній підготовці шляхом введення до програми підготовки в ВНЗ МВС України розробленого та експериментально апробованого авторського спецкурсу “Юридико-психологічні аспекти взаємодії слідчого з органом дізнання”. 6. Наявність та рівень сформованості конкретних професійно-психологічних властивостей були досліджені за допомогою адаптованої автором методики експертної оцінки професійно-психологічних якостей, значущих для ефективної взаємодії. Були виявлені 80 властивостей, які є загальними для обох досліджуваних категорій працівників. Математико-статистична обробка кількісних даних дозволила поділити їх у межах 5-ти інтервалів, що включає перелік критеріальних частин відповідних професійно-важливих якостей на всіх рівнях структури особистості, що є цілком достатнім. Конкретна інтегративна оцінка ефективності взаємодії повинна враховувати індивідуальний стиль діяльності слідчих і оперативних працівників та можливості професійно-психологічної компенсації відповідних якостей. 7. В дисертації запропоновані шляхи удосконалення професійно-психологічної підготовки як системи, яка включає перелік загальних методів і прийомів формування та розвитку професійно-важливих для ефективності взаємодії якостей, спеціальних (фахових) методів опрацювання ефективної технології діяльності та узагальнених тренінгових оперативно-службових ситуацій. У ході психологічної підготовки доцільно використовувати апробовані у дослідженні комплекси методів з розвитку основних груп якостей, що визначають психологічну готовність до здійснення ефективної взаємодії. Прикладне використання психологічних знань для підвищення ефективності взаємодії слідчого з органом дізнання при вирішенні завдань кримінального судочинства доцільне в двох основних напрямах. По-перше, це психологічне забезпечення і супроводження конкретних професійних функцій (напрямків) взаємодії. По-друге, професійно-психологічне удосконалення взаємодіючих особистостей, формування та розвиток не лише професійно-важливих якостей, але й особистісних диспозицій, які забезпечують готовність і орієнтацію слідчого та оперативного працівника до ефективної взаємодії. Перспективними напрямами подальшого дослідження проблеми підвищення ефективності взаємодії є розробка рекомендацій по вдосконаленню міжнародної співпраці у сфері розкриття та розслідування злочинів з урахуванням психології взаємодіючих суб’єктів; формування важливих професійно-психологічних якостей керівників взаємодіючих підрозділів з метою здійснення ефективного управлінського впливу; психологічне забезпечення підготовки слідчих і оперативних працівників до взаємодії в екстремальних ситуаціях. |