Анотація до роботи:

Перчук В.В. Взаємодія рослин кукурудзи з бур’янами при застосуванні різних видів сидератів та систем основного обробітку ґрунту в Лісостепу України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.01 – загальне землеробство. – Національний аграрний університет, Київ, 2008.

У дисертаційній роботі викладено результати польових, лабораторних і виробничих досліджень, у яких виявляли водно-фізичні властивості, мікробіологічну активність та біохімічні процеси в ґрунті, особливості формування агрофітоценозу кукурудза-бур’янова рослинність, деякі фізіологічні особливості життєдіяльності рослинних компонентів та їх взаємозв’язок залежно від різних видів сидератів та систем основного обробітку ґрунту. Встановлено залежність формування врожаю зерна кукурудзи від умов вирощування та оцінено економічну і енергетичну доцільність заходів, які впроваджували.

За результатами досліджень розроблено та рекомендовано виробництву проект вирощування кукурудзи на зерно за різних видів сидерації та систем основного обробітку ґрунту в умовах Лісостепу України.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо встановлення особливостей формування агрофітоценозу в посівах кукурудзи на зерно під впливом систем основного обробітку ґрунту та застосування сидератів. Експериментальним шляхом з’ясовано взаємодію між рослинами та виявлено хімічні взаємозв’язки між ними і ґрунтом. Встановлено водно-фізичні властивості, біологічну активність та біохімічні процеси в ґрунті, особливості динаміки забур’яненості посівів і якісні показники зерна кукурудзи.

1. Оструктуреність ґрунту під впливом сидератів помітно зростає, а вміст агрономічноцінних агрегатів підвищується на 5-13% з одночасним покращанням їх водостійкості із заробкою зелених добрив полицевим методом.

2. Органічні види добрив, зокрема зелена маса редьки олійної, сприяють зменшенню щільності ґрунту внаслідок більш швидкого розкладання маси зелених добрив за одночасного підвищенні щілинності орного шару на 2-6%.

3. Підвищення вмісту водотривких агрегатів та щілинності під впливом сидерації сприяє кращому водопоглинанню, більшому накопиченню та рівномірному розподілу ґрунтовим профілем атмосферних опадів.

4. Оптимальні умови для біологічної активності ґрунту складаються при використанні післяжнивних сидератів та гною як в осінній період, так і під час вирощування кукурудзи на зерно. Помітно активніше (на 2-14%) проходить диструкція органічної речовини із заробкою біомаси в ґрунт полицевою оранкою.

5. Вміст фенольних сполук, аміно- та фенолкарбонових кислот у ґрунті залежить від форм органічних речовин та способу їх заробки. Оптимальна їх кількість у період вегетації кукурудзи формується при використанні для сидерації зеленої маси редьки олійної.

6. Кількість і маса бур’янів у посівах кукурудзи із внесенням 40 т/га гною зростала відповідно на 11-22% і 8-15%. Заробка зеленої маси редьки олійної полицевим обробітком сприяла зменьшенню кількості бур’янів та їх маси на 40-60%.

7. Процеси росту кукурудзи в зв’язку з сидерацією та основним обробітком відображають фізіологічний стан рослин, можливість формування і морфологічну структуру основних органів рослин, а також вплив умов середовища на морфогенез та фототипічну мінливість.

8. Величина асимілюючої площі листя кукурудзи та вміст в них хлорофілу досягає максимального функціонування у фазу викидання волоті і є в прямій залежності від виду органічної сидеральної маси.

9. Фізіологічна реакція найбільш поширених у ценозі окремих видів бур’янів у зв’язку з сидерацією та обробітком ґрунту була різною. Стимулюючий вплив органічних речовин внаслідок гуміфікації зеленої маси редьки олійної проявився до тих бур’янів, кількість яких під впливом сидерації не зменшувалась – це щириця звичайна та пирій повзучий. Вміст зеленого пігменту в листках підмаренника чіпкого був стабільним і не змінювався.

10. Урожайність зерна кукурудзи істотно не змінювалась від застосованої системи основного обробітку ґрунту і була у межах 66,6-68,3 ц/га. Збагачення ґрунту сидеральними добривами, а саме зеленою масою редьки олійної у кількості 250-350 ц/га, створило необхідні ґрунтові умови для формування зерна кукурудзи на рівні 77,6-79,7 ц/га. Використання соломи як сидеральної маси не змінило до кращого умови ґрунтового середовища і тому урожайність зерна була навіть на 2,5-3,0 ц/га нижчою, ніж на фоні без добрив.

11. Найвищі економічні та енергетичні показники отримано у варіантах із використанням негуміфікованих видів органічних добрив, при цьому умовно чистий прибуток перевищував одержаний із використанням 40 т/га гною на 58,7-64,9% з одночасним зниженням собівартості 1 центнера зерна на 8,1-9,1 грн. та підвищенням коефіцієнта енергетичної ефективності на 0,87-0,93 умовні одиниці.

Публікації автора:

1. Перчук В.В. До питання алелопатичної взаємодії в агроценозі культурних рослин і бур’янів // Научные труды Крымского государственного аграрного университета: Сельскохозяйственные науки. - Вып. 72. –Симферополь, 2002. – С.107-112.

2. Гудзь В.П., Іванюк М.Ф., Кротінов О.П., Карпенко О.Ю., Перчук В.В., Ободзинський О.А. Алелопатична взаємодія в агрофітоценозі культурних рослин і бур’янів // Зб. наук. праць Уманського державного аграрного університету: Біологічні науки і проблеми рослинництва. – Умань, 2003. –С.648-654 (аналіз експериментальних даних та узагальнення).

3. Гудзь В.П., Примак І.Д., Будьонний Ю.В., Ермантраут Е.Р., Вергунов В.А., Єщенко В.О., Іванюк М.Ф., Юник А.В., Максимчук І.П., Кротінов О.П., Перчук В.В., Міщенко Ю.Г., Рибак М.Ф., Щербатенко Л.М. Тлумачний словник із загального землеробства / За ред. В.П. Гудзя. – К.: Аграрна наука, 2004. – 224 с. (написання змісту тлумачення 25 термінів).

4. Гудзь В.П., Рожко В.М., В’ялий С.О., Карпенко О.Ю., Перчук В.В. Урожайність ярих зернових культур за умов довготривалого застосування різних систем основного обробітку ґрунту в сівозмінах правобережного Лісостепу України // Наукові праці Полтавської державної сільськогосподарської академії. – Полтава, 2005. – Т. 4 (23). – С.101-105 (проведення досліджень, аналіз експериментальних даних).

5. Гудзь В.П., Иванюк Н.Ф., Карпенко Е.Ю., Перчук В.В. Аллелопатия в агрофитоценозе культурных растений и сорняков // Сб. материалов международной научно-практической конференции «Роль науки в развитии АПК» - Пенза, 2005. – С.31-35 (закладка дослідів, аналіз результатів досліджень та їх узагальнення).