За двовікову історію спостережень астероїдів питанням визначення їхніх мас стало можливо займатися лише в останні 40 років, завдяки збільшенню точності позиційних спостережень, появі можливості математичного моделювання динамічних систем, що складаються з великого числа взаємодіючих тіл. Проте, ця галузь досліджень усе ще перебуває в зародковому стані: з відносною похибкою менш 10% можна вважати відомими лише маси трьох найбільших астероїдів: Ceres (1), Pallas (2), Vesta (4). Водночас, урахування збурень астероїдів необхідне для створення теорій руху тіл Сонячної системи й космічних апаратів. Визначення мас астероїдів стає особливо актуальним в зв'язку з дослідженнями їх різноманітних фізичних властивостей, зокрема, пористої будови (на Землі найвища пористість у породи, що перебуває у зв'язаному стані, 30%, у той час як зараз знайдені астероїди з пористістю 50% і вище). Пояснення цих фактів є однією із складових в вирішенні проблем еволюції всіх тіл Сонячної системи. Одержання незміщених оцінок мас астероїдів можливо зараз лише динамічним методом, що використовує позиційні спостереження тіл малої маси (космічний апарат, супутник астероїда, інший астероїд). У дисертації отримані наступні нові наукові результати: Розроблено динамічну модель руху астероїдів на основі сучасної теорії руху великих тіл Сонячної системи DE405, що має при порівнянні із системою HORIZONS Лабораторії реактивного руху (США) середньоквадратичну похибку 35 км у положенні астероїда головного поясу за інтервал інтегрування в 50 років, що еквівалентно похибці 0.03" у сферичній координаті астероїда, що знаходиться в протистоянні із Землею. Подібні високоточні динамічні моделі руху тіл Сонячної системи є лише в тих астрономічних установах світу, що проводять прикладні небесно-механічні обчислення (Лабораторія реактивного руху (США), Інститут прикладної астрономії (Росія), Інститут небесної механіки й обчислення ефемерид (Франція), університет м. Пізи (Італія)). Розроблене здобувачем програмне забезпечення дозволяє вирішувати задачі поліпшення елементів орбіт астероїдів, визначати разом з елементами орбіт збурених астероїдів маси астероїдів, що збурюють, а також проводити аналіз позиційних спостережень астероїдів. Визначено нові значення мас 21 астероїда динамічним методом на основі наземних позиційних спостережень; для астероїдів Bellona (28), Ate (111) оцінки мас динамічним методом отримані вперше, а для астероїда De Sitter (1686) це взагалі перша оцінка маси. Для 12 астероїдів відносна похибка визначення мас менше 50%. Визначені автором значення мас астероїдів можуть бути використані в побудові динамічних теорій руху великих планет і, таким чином, сприяти підвищенню точності теорій руху тіл Сонячної системи. Отримані значення мас є корисними для вивчення густини астероїдів різних таксономічних класів і прояснення природи й походження конкретних астероїдів. Отримано новий каталог 622 положень у системі ICRS 24 астероїдів до 13 зоряної величини з обробки ПЗЗ-спостережень на мультиканальному телескопі НДІ МАО в період 2000–2005 рр. із середньою зовнішньою похибкою одного положення 0.25 за обома координатами; даний каталог отримав високу оцінку Центру малих планет Міжнародного астрономічного союзу: частина спостережень за цей період (код Миколаївської обсерваторії 089) містить букву “h”, присвоєну всього 6 обсерваторіям світу, спостереження яких вирізняються високою точністю положень (). Ці положення використовуються Центром малих планет МАС і іншими астрономічними установами світу (Лабораторія реактивного руху (США), Інститут прикладної астрономії (Росія), Інститут небесної механіки й обчислення ефемерид (Франція), Лоуельська обсерваторія (США), університет м. Пізи (Італія)) для поліпшення орбіт згаданих астероїдів, а також є корисними для пошуку малих систематичних ефектів як у русі цих тіл, так і в астрономічних спостереженнях. Отримано новий каталог 2563 положень у системі ICRS 39 астероїдів до 16 зоряної величини з обробки ПЗЗ-спостережень на російсько-турецькому телескопі РТТ-150 Національної обсерваторії ТУБІТАК (Туреччина) у період 2004–2005 рр. із середньою зовнішньою похибкою одного положення 0.07 за обома координатами; каталог використовується в спільних з Казанським державним університетом (Росія) і Національною обсерваторією ТУБІТАК (Туреччина) дослідженнях для поліпшення орбіт згаданих астероїдів, пошуку малих систематичних ефектів у русі цих тіл. Даний каталог положень астероїдів через його високу точність може бути використаний для наземної підтримки спостережень астероїдів майбутньої європейської космічної місії GAIA (2011 р.). |