В дисертації представлено результати теоретичних і експериментальних досліджень граничних станів бетонних і залізобетонних конструкцій та їх елементів. Запропоновано алгоритми розрахунку таких конструкцій, розроблено аналітичні та чисельно-аналітичні підходи прогнозування несучої здатності конструкцій при короткочасних статичних навантаженнях. Одержані в роботі наукові та практичні результати можна сформулювати наступним чином: Розроблено комбінований чисельно-аналітичний метод визначення несучої здатності (граничних станів) різних конструкцій з бетону і залізобетону, який ґрунтується на поєднанні методів теорії тріщин (механіки руйнування) і класичних підходів (аналітичних і чисельних) для розрахунку елементів бетонних і залізобетонних конструкцій.
Цей метод дає можливість: - визначати граничний стан суцільних однорідних тіл (конструкцій), які не мають початкових пошкоджень; - визначати зону можливого виникнення тріщин в конструкції та прогнозувати характер їх розвитку; обчислити несучу здатність конструкції; - враховувати дефекти як початкові, так і ті що розвиваються (пошкодження, тріщини, вирізи та отвори), і оцінити граничні стани конструкцій при наявності таких дефектів. Проведено експериментальні дослідження з метою оцінки фізико-механічних характеристик і критичних коефіцієнтів інтенсивності напружень КIc для бетонних зразків, умови виготовлення та випробування яких відповідають вимогам ГОСТ і ДБН.
Визначене значення КIc добре узгоджується з результатами, одержаними Ю.В.Зайцевим, а також А.П. Паком, Л.П. Трапезниковим і Е.М. Яковлевой, раніше відомими в літературі. На основі запропонованого інженерного методу розроблено алгоритми розрахунку бетонних і залізобетонних конструкцій, що характеризують особливості застосування методу для різних видів напруженого стану:
- для зігнутих і позацентрово-стиснутих залізобетонних елементів; - для конструкцій, які знаходяться в умовах плоского напруженого стану. Аналіз граничних станів конструкцій у вигляді послідовності процедур розрахунку включає:
- вибір і апроксимацію діаграми деформування sb-eb, яка враховує нелінійні властивості бетону відповідно до рекомендацій Єврокоду-2 за формулою (5) і зону деформацій розтягу в перерізі елемента; - використання критеріїв міцності бетону і залізобетону у вигляді (3) і критеріїв теорії тріщин (механіки руйнування) у вигляді силового критерію Г. Ірвіна за формулою (4); - побудова функціональних залежностей зони передруйнування конструкції від величини діючого навантаження в перерізі елемента з врахуванням обох вищезгаданих критеріїв; - оцінку граничного стану конструкції графічним методом. На основі результатів чисельних досліджень та їх порівняння з відомими в літературі та експериментальними даними, виконано оцінку несучої здатності досліджуваних конструкцій, які дозволяють одержати прийнятні для практики результати: для зігнутих бетонних і залізобетонних елементів розбіжність теоретичних і дослідних даних складає 1,5-6,3 %; при оцінці граничного стану конструкцій, що знаходяться в умовах плоского напруженого стану, відмінність дослідних і теоретичних даних не перевищує 8,3 %. Показано, що для оцінки граничних станів складних конструктивних плоских і просторових систем при різних видах навантаження є ефективним застосування розробленого методу розрахунку в поєднанні з використанням відомих програмних комплексів розрахунку споруд Ліра-Windows, SCAD та інших. Результати, одержані в дисертаційній роботі, використано при оцінці граничних станів ряду інженерних споруд і конструкцій Чорнобильської АЕС , в НДІБК, МНТЦ “Укриття”, Київському інституті “Енергопроект”, а також в навчальному процесі НАУ.
|