У дисертаційному дослідженні представлено теоретичне узагальнення когнітивних, соціальних, комунікативно-прагматичних, етнокультурних й лексико-синтаксичних особливостей ВП в сучасному англійському дискурсі. Похвала мислиться як мовленнєва дія, до якої вдається мовець із метою висловити щире, об'єктивне, позитивне ставлення до об'єкта похвали та/або справити на співрозмовника позитивне емоційне враження, основане на схваленні в широкому значенні слова. З точки зору прагматичного статусу, похвала є полііллокутивним МА зі специфічним, притаманним саме для цього прагматичного типу висловлювання, суміщенням двох іллокутивних сил: первинного прагматичного значення, реалізованого через констатив, експресив, перформатив, директив чи квеситив, та значення похвали – вторинного прагматичного значення, що нашаровується на основне та певним чином його модифікує. Прагматична багатозначність похвали виявляється, перш за все, у прямих і непрямих модифікаціях, які розмежовуються за принципом відповідності / невідповідності прагматичного значення пропозиційному змісту висловлювання. Прагматична варіативність виникає також коли, здійснюючи іллокутивний акт похвали, англомовний мовець супроводжує його висловленням інших позитивних почуттів. Такі МА розглядаються як розгорнута похвала і репрезентовані здебільшого бінарними мовленнєвими комплексами, у яких супровідні вирази подяки, підбадьорення, захоплення, приємного здивування, дружнього побажання і т.і. надають ВП додаткової іллокутивної сили, функціонуючи як інтенсифікатори висловлювання. ВП – це різновид оцінювального висловлювання, прагматична специфіка якого найбільш виразно виявляється в порівнянні з іншими МА, що містять локуцію позитивної оцінки – компліментом, самопохвалою, іронією й лестощами. Особливість ВП як перлокутивного акту полягає у широті його перлокутивного потенціалу: відповідні репліки адресата варіюють від вдячності, радісного здивування або хвастощів до обурення, образи, незгоди чи спростування. ВП в англомовному спілкуванні регулюються факторами когнітивного, соціального та ситуативного контексту. З’ясовано, що у сфері інтерактивних стосунків ВП формуються та функціонують у комунікативних ситуаціях співпраці, які можуть бути представлені у вигляді особливого типу когнітивних моделей – інтеракційних фреймів, що відбивають стратегічну природу спілкування. У фреймообразній структурі ситуації співпраці адресант та адресат представлені своїми психологічними та соціальними параметрами. До психологічних параметрів належать емоційний стан комунікантів, зацікавленість мовців у спілкуванні, бажання виразити позитивне ставлення до адресата (емпатію). До соціальних параметрів належать вертикальна та горизонтальна дистанція між учасниками комунікативного акту, їх гендерна приналежність і ролі, у яких вони виступають у даній ситуації. Сукупність зазначених факторів визначає вибір прямих або непрямих реалізацій похвали, вербальних і невербальних засобів оформлення похвальних висловлювань, а також їх різноманітних комбінацій. Способи висловлення похвали в мовленнєвій діяльності осіб, що спілкуються англійською мовою, втілюються у певних лексичних, синтаксичних, стилістичних, а також невербальних засобах. Перспективою подальшого пошуку може стати більш холістичний аналіз похвали як стратегії управління дискурсом і як комунікативної мікросистеми інкорпорованої у системи вищого рангу. Подібний ракурс дослідження потребує виходу за межі опису ізольованих висловлювань та звернення до аналізу їх взаємодії з навколишнім мовним та екстралінгвістичним середовищем на основі теорії функціонально-адаптивних систем, що саморегулюються, та інших принципів синергетики. Досить перспективним є й подальше вивчення етнокультурних аспектів похвали та інших аксіологічне забарвлених мовленнєвих стратегій у мовленнєвій поведінці носіїв різних лінгвокультур. |
