| 1. Вперше для лиманів і прибережних вод північно-західного регіону Чорного моря встановлені особливості видового складу і просторово-часового розподілу вищих морських грибів. У донних відкладеннях і на целюлозомістких субстратах виявлено домінування облігатно морських грибів (відповідно, 56,7 % і 84,6 %), а у водній товщі – наземних видів (52,0 %). 2. У ПЗРЧМ ідентифіковано 77 видів грибів з 43 родів, 13 родин, 10 порядків, 5 класів, 2 відділів і 2 груп. Найбільшою кількістю видів представлений відділ Ascomycota (50,7 %) і група Anamorphic Fungi (46,7 %), найменшою – відділ Basidiomycota (1,3 %) і група Mycelia sterilia (1,3%). Розподіл морських грибів за цими таксонами царства Mycota (Fungi) у регионі відповідає загальним закономірностям таксономічної структури в Світовому океані. 3. Виявлено 12 нових для Чорного моря видів облігатно морських грибів: Carbosphaerella leptosphaerioides, Corollospora lacera, Haligena elaterophora, Halosarpheia phragmicola, Lulworthia grandispora, L. uniseptata, Gloniella clavatispora, Savoryella lignicola, Zopfiella latipes, Cirrenalia basiminuta, Cumulospora marina, C. varia. Місцезнаходження нових видів грибів в основному пов'язані з портами, у зв’язку з чим висловлено припущення про часткове збагачення мікобіоти Чорного моря за рахунок антропогенного занесення пропагул грибів з інших акваторій. 4. У донних відкладеннях сірководневої батіалі Чорного моря виявлено 31 вид вищих грибів: з відділу Ascomycota – 11, групи Anamorphic Fungi – 20. Виділено 21 вид: Arenariomyces trifurcatus, Acremonium sp., Candida sp., Corollospora maritima, Chaetomium globosum, C. murorum, Alternaria alternata, Al. chlamydospora Al. consortiale, Al. radicina, Al. tenuissima, Aspergillus niger, Aspergillus sp., Humicola sp., Penicillium citrinum, Penicillium sp. 1, Stachybotrys chartarum, Schizothecium sp., Sporormiella cylindrospora і Ulocladium chartarum, отримані результати підтверджують здатність пропагул грибів переносити екстремальні умови батіалі Чорного моря і проростати після потрапляння їх в сприятливі умови. Середня щільність пропагул була в 8 – 13 разів вищою, ніж на шельфі північно-західного регіону Чорного моря, подібність видового складу грибів ґрунтів батіалі й шельфу ПЗРЧМ складала 42,9 %. 5. Визначені відмінності щільності пропагул у таких типах грунту: мул чорний гравій + мул чорний, пісок мул сірий, пісок мул чорний. Видовий склад комплексів грибів відрізнявся в донних відкладеннях: мул сірий гравій + мул сірий, пісок + мул чорний мул чорний і мул чорний гравій + мул сірий. Найбільша кількість видів грибів виявлена в чорному мулі – 33, сірому мулі – 25, піску – 19 видів, найменша – в гравії та гравії з сірим мулом (по 3 види). У мікокомплексах донних відкладень в межах глибини до 20 м достовірних відмінностей не виявлено. 6. У водній товщі видова структура мікокомплексів була відносно постійною за сезонами і роками дослідження. Найбільша щільність пропагул відзначена у весняний період (3306,25 ± 856,08 млн.м-3), найменьша в літний (3,7 ± 1,66 млн.м-3), максимальна середньорічна щільність пропагул зареєстрована в 2004 р. (4687,44 ± 288,26 млн.м-3) мінімальна у 2001 р. (4,82 ± 1,49 млн.м-3). У донних відкладеннях не виявлені відмінності структури мікокомплексів за сезонами і роками, а на целюлозомістких субстратах відмічені відмінності між роками 1995 – 2005 рр., 1997 – 2005 рр., 1994 – 2005 рр. 7. Велике видове багатство (30 – 56 видів) і різноманіття (Н= 3,59 – 4,58) з переважанням та переважання облігатно морських грибів зареєстровано в акваторіях, що мають поліпшений водообмін із морем, середню глибину 10 і більше метрів та солоність 10,0 – 21,0 (Одеська затока, прибережні води острова Зміїний, Григорівський, Сухий та Тілігульський лимани). Мінімальне багатство (14 – 16 видів) і видового різноманіття (Н= 1,33 – 2,20) з переважанням евритопних грибів (62,4 – 71,1 %) помічено у лиманах з глибиною меншою за 1 м (Куяльницький, Великий Аджалицький). Найбільшу подібність таксономічного складу грибів виявлено між Одеською затокою та глибоководними лиманами. 8. За індикаторними мікологічними показниками акваторії регіону оцінені як: 1) екосистеми, асимілюючі сьогочасний рівень антропогенної дії (Одеська затока, прибережні води о. Зміїний, Тилігульский, Григоріївський та Сухий лімани); 2) екосистеми, що зазнають надмірної антропогенної дії (придунайський район та Хаджибейський ліман); 3) екосистеми, що знаходяться в стані екологічного ризику (Куяльницький та Великий Аджалицький лімани). 9. У водній товщі регіону максимальну щільність спор потенційно патогенних (опортуністичних) видів відмічено у Великому Аджалицькому та Хаджибейському лиманах (8,56 ± 0,37 и 1,56 ± 0,26 млн.м-3). У воді Великого Аджалицького, Куяльницького та Хаджибейського лиманів кількість виділених опортуністичних грибів складала 58,8 – 80,0 % від видового складу, а їхня сумарна частота зістрічаїмості 50,0 – 64,7 %. У перерахованих акваторіях рекомендується проведення мікологічного моніторингу якості води. |
