У дисертаційній роботі вирішено важливу наукову задачу розробки теоретико-методичних основ удосконалення процесу використання трудових ресурсів промислового регіону на основі зростання промислового виробництва. Основні висновки і результати дисертаційного дослідження полягають в наступному. 1. Найбільш важливим критерієм оцінки результативності використання трудових ресурсів на сьогоднішній день, на думку автора, враховуючи складність соціально-економічної та демографічної ситуації в країні і її регіонах, вважається рівень зайнятості населення. Його зростання є результатом більш повного використання трудових ресурсів всієї країни чи окремої території. 2. В дисертації запропоновано авторське визначення категорії “трудові ресурси”: це потенційна робоча сила, яка за своїми фізичними та розумовими здібностями може бути використана для задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства, а також це важлива складова економічного (виробничого) потенціалу, що одночасно є об’єктом державного управління з метою її ефективного функціонування і відтворення. Уточнено поняття “ринок праці”, що використовується в сучасних умовах: на думку автора, це один із різновидів ринків економічних ресурсів, на якому взаємодіють попит на працю та її пропозиція, і який одночасно є об’єктом державного регулювання та механізмом управління соціально-трудовими відносинами з боку держави. 3. З’ясовано, що фактичний рівень безробіття збільшується, по-перше, за рахунок незареєстрованого безробіття і, по-друге, за рахунок прихованого. 4. Встановлено, що в регіоні є всі передумови для більш повного використання трудових ресурсів на основі стабільного зростання обсягів матеріального виробництва. Тому сьогодні досить важливо закріпити і посилити позитивні тенденції, що спостерігаються останніми роками в промисловому виробництві, це обов’язково позначиться на загальному соціально-економічному стані в промисловому регіоні, зокрема використанні його трудових ресурсів. 5. В результаті аналізу стану регіонального ринку праці та проведеного кореляційно-регресійного аналізу з метою визначення фактороутворюючих ознак, виявлено, що стан ринку праці значною мірою визначається соціально-економічною та демографічною ситуацією. Аналіз стану регіонального ринку праці, проведений на основі динаміки показників балансу трудових ресурсів, надає можливість місцевим органам управління та спеціалістам центру зайнятості використовувати отримані результати в регулюванні ринку праці з метою посилення позитивних тенденцій та усунення небажаних. 6. Необхідною умовою розвитку регіону будь-якого рівня є відтворення його ресурсів, зокрема трудових. З цією метою в дисертаційній роботі запропоновано використання комплексного територіально-галузевого підходу, заснованого на поєднанні функцій органів територіального і галузевого управління в процесах розвитку промислового виробництва, що ґрунтується на одночасному врахуванні як інтересів територіальних утворень, так і інтересів окремих підприємств та галузей. 7. В дисертаційній роботі запропоновано метод пріоритетного інвестування, що надає можливість визначити, на які підприємства перш за все необхідно спрямовувати інвестиційні ресурси з метою підвищення сукупної зайнятості в регіоні і кількісно оцінити це підвищення. Він полягає в наступному: на першому етапі складається прогноз зростання чисельності зайнятих в результаті зростання обсягів випуску продукції на експортно-орієнтованих підприємствах, тобто тих, що виробляють продукцію для реалізації за межами регіону; на другому етапі розраховується мультиплікатор зайнятості, адже сукупна зайнятість в регіоні збільшується ще й в результаті дії мультиплікативного ефекту; на третьому етапі кількісно оцінюється зростання сукупної зайнятості в регіоні. 8. Обґрунтовано доцільність розробки перспективних регіональних програм зайнятості населення на більш тривалий, ніж один рік, термін, що сприятиме удосконаленню системи управління зайнятістю в регіоні, у якості основи для формування зазначених програм запропоновано методику розробки прогнозних балансів трудових ресурсів. Вона ґрунтується на прогнозуванні показників балансу трудових ресурсів на основі методу екстраполяції, який передбачає вибір ліній тренду та перенесення існуючих тенденцій на майбутнє. |