1. Теоретично узагальнено і наведено нове практичне вирішення окремих питань з проблеми гетерозису, які пов’язані з використанням мутантних форм томата. Виявлено закономірності їх фенотипової та екологічної мінливості і дана оцінка комбінаційної здатності за основними господарсько-цінними ознаками. Доказана можливість створення високогетерозисних гібридів F1 на основі “міжмутантних” схрещувань, і показано, що збільшення кількості мутантних гетерозиготних локусів, сприяє підвищенню ефекту гетерозису в F1. 2. На основі вивчення фенотипових ефектів понад 60 мутантних генів томата, показано, що умови зовнішнього середовища істотно не впливають на їхній прояв, а лише в незначній мірі змінюють виразність мутантної ознаки, що, однак, не перешкоджає її повному прояву. 3. У мутантних форм томата відзначено високий рівень фенотипової мінливості ознак загальна врожайність (V=16,2-40,0 %) і маса плода (V=15,6-51,4 %). Середню варіабельність мали ознаки товарність плодів (V=3,0-36,0%), дружність достигання (V=10,0-30,0 %), форма плода (V=4,9-14,6 %), товщина перикарпію (V=13,0-28,1 %) і кількість камер (V=12,0-24,1 %). Слабка фенотипова мінливість виявлена для тривалості вегетаційного періоду (V=1,6-3,5 %), фенофаз “сходи-цвітіння” (V=3,7-7,7 %) і “цвітіння-достигання” (V=4,3-8,5 %), що підтверджує можливості їхньої стабілізації в сортовій популяції при вирощуванні в одній географічній зоні. 4. Серед вивченого розмаїття мутантів томата виділені перспективні для селекційних програм форми, які мають високу популяційну гомеостатичність і селекційну цінність генотипу за ознаками: загальна врожайність – Mo 392, Мо 588, Mл 632, Mo 556; товарність плодів – Torosa, Mo 500, Мо 112, Mo 504; дружність достигання – Torosa, Мо 516, Mo 755, Мо 113; маса плода – Мо 516, Mo 341, Мо 112, Torosa; тривалість вегетаційного періоду – Torosa , Mo 634, Мо 588, Мо 113. 5. Шляхом тестерного аналізу виділено мутантні форми з високою ЗКЗ за такими господарсько-цінними ознаками: загальна врожайність – Мо 392, Мл 632, Мо 588, Мо 158, Мо 341; товарність плодів – Mo 628, Мо 516, Мо 500, Мо 112, Мо 379; дружність достигання – Мо 516, Мл 632, Мо 755, Мo 113, Мо 112; маса плода – Мо 516, Мо 341, Мо 112, Мо 392; тривалість вегетаційного періоду – Mo 634, Мо 500, Мо 755 і Мо 516. 6. Вперше виявлено, що метод неповних топкросів мало придатний для оцінки комбінаційної здатності форм томата за загальною врожайністю і товарністю плодів, а ефективний при оцінці ознак дружність достигання, маса плода і тривалість вегетаційного періоду, де він може використовуватися для зменшення кількості гібридних комбінацій. 7. Показано, що сорти Лагідний і Флора, використані як тестери, виявляють більш високі ефекти ЗКЗ за досліджуваними ознаками, на відміну від тестерів-мутантів – Мл 632 і Мо 504. Це свідчить, що як компоненти для схрещування з мутантними формами томата більш доцільно використовувати високопродуктивні, скоростиглі сорти промислового типу. Вони доповнюють генетичну розмаїтість мутантних форм набором добре виражених господарсько-цінних ознак, що у сполученні забезпечує високий ефект гетерозису. При цьому несприятливі рецесивні гени пригнічуються за рахунок домінантних алелей іншого батька. Більш високій продуктивності гібридів F1 сприяло використання мутантів при гібридизації у якості материнських форм. 8. Встановлено, що у гібридів F1, отриманих на основі мутантних форм томата, ознаки – загальна врожайність (100 % комбінацій), кількість плодів на рослині (97 %), дружність достигання (70 %) і тривалість вегетаційного періоду (69 %), проявляються по типу позитивного наддомінування. Маса плода мала переважно проміжний прояв (46 %), а товарність плодів – проміжний (40 %) і наддомінантний (33 %) в залежності від метеорологічних умов року. 9. Встановлено, що мутантні форми виявляють більш високу здатність до гетерозису, ніж культурні сорти томата. Найбільший ефект гетерозису за основними ознаками виявляють багатомаркерні форми томата із сильно вираженою генетичною депресією. Це пов'язано, насамперед з тим, що в F1 при комплементарному схрещуванні за рахунок домінантних алелей іншого батька пригнічується депресивна дія рецесивних генів, що приводить до “відновлення” фенотипу. При цьому очевидно, що певний сприятливий вплив обумовлює гетерозиготний стан відомих мутантних генів, що припускає теорія наддомінування. Це підтверджує і той факт, що у наших дослідженнях найвищий ефект гетерозису забезпечили “міжмутантні” гібридні комбінації F1, які відзначались найбільшою кількістю мутантних гетерозигот. 10. Найбільш високий ефект гетерозису виявлено за ознаками – загальна врожайність ( Хсер = 608 % для “міжмутантних” гібридів і 209 % для “сортомутантних”), кількість плодів на рослині (411 і 231 % відповідно) і дружність достигання (382 і 139 % відповідно). Відзначено, що сприятливі метеорологічні умови забезпечили прояв більш високого ефекту гетерозису. Так, за ознакою загальна врожайність у більш сприятливих погодних умовах 1999 року середній ефект гетерозису (Хсер) склав – 456 % проти – 376 % у менш сприятливих умовах 2000 року; за ознакою кількість плодів на рослині – 378 % у 1999 році проти – 287 % у 2000 році; за ознакою дружність достигання – 294 % у 1999 році, і – 239 % у 2000 році відповідно. |