Можаренко Михайло Миколайович. Використання гордеїнів як маркерів ступеня зимостійкості озимого ячменю : дис... канд. біол. наук: 03.00.15 / УААН; Селекційно-генетичний ін-т - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення. - О., 2005.
Анотація до роботи:
Можаренко М.М. Використання гордеїнів як маркерів ступеня зимостійкості озимого ячменю. – Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.15 – генетика. – Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства і сортовивчення УААН, Одеса, 2005.
Дисертація присвячена вивченню проблеми маркування ступеня зимостійкості озимого ячменю. Аналізується можливість використовування алелей гордеїнкодуючих локусів для маркування цієї ознаки. Для вирішення поставленої задачі була створена методика електрофореза гордеїна в кислому поліакріламідному гелі. Побудований каталог основних алелей гордеїнкодуючих локусів. На модельному об'єкті, матеріалі конкурсних сортовипробувань і колекції вивчений зв'язок алельного складу гордеїнкодуючих локусів і ступенем зимостійкості. Створені математичні та графічні моделі цього зв'язку, що мають високий ступінь надійності. Показано, що запропоновані математичні моделі мають найбільший степінь достовірності в роки з суворими умовами зимівлі рослин. Визначені серії алелей гордеїнкодуючих локусів, що маркірують низький, середній і високий ступінь зимостійкості озимого ячменю. Показано, що найбільшу зимостійкість мають генотипи з формулами 2.4.4., 2.3.1..
Створені в співавторстві два сорти озимого ячменю Метелиця і Достойний.
Встановлено можливість маркірування ступеня зимостійкості озимого ячменю за допомогою алелей гордеїнкодуючих локусів. Створено математичні моделі цього зв’язку на сортах конкурсного випробування і колекції озимого ячменю України, які мають високий ступінь надійності, кореляційні відносини моделей 0,617 і 0,677, відповідно для КСВ та колекції.
Розроблено, впроваджено, всебічно апробовано методику електрофорезу проламінів ячменю в кислому ПААГ, яка задовольняє сучасним вимогам проведення експерименту.
Створено класифікацю блоків компонентів (алелей) гордеїнкодуючих локусів, яка базується на використанні трьох поліцистронних локусів Hrd A, Hrd В і Hrd С. На її основі, із застосуванням методу електрофорезу проламінів у кислому ПААГ, створено каталог алелей гордеїнкодуючих локусів, який має повне графічне відображення.
Гібридологічний аналіз успадковування алелей гордеїнкодуючих локусів ячменю, здійснений за допомогою методу електрофорезу проламінів у кислому ПААГ, підтвердив наступне: 1) успадковування компонентів гордеїнкодуючих локусів здійснюється у вигляді блоків;
2) рекомбінація у межах блоку компонентів не виявлена; 3) відстань між локусами свідчить про те, що локуси Hrd В і Hrd С успадковуються зчеплено (середня відстань, одержана в результаті експерименту, – 2,14 сМ), а локуси Hrd А – Hrd В і локуси Hrd А – Hrd С практично незалежні (відстань 11,17 сМ і 13,85 сМ відповідно); 4) результати гібридологічного аналізу узгоджуються із розподілом частот зустрічаємості комбінацій алелей гордеїнкодуючих локусів у колекції ячменю.
На базі модельного сорту, КСВ і колекції озимого ячменю показано, що найбільш пов’язаними зі ступенем зимостійкості, є алелі локусу Hrd A. Меньш пов’язаними зі ступенем зимостійкості є алелі локусів Hrd B і Hrd С. При розгляді даного зв’язку найбільшу достовірність мали моделі, створені на базі всіх трьох досліджуваних локусів.
Встановлено, що найбільшу зимостійкість мають форми і сорти озимого ячменю з алелями гордеїнкодуючих локусів 2.3.1. і 2.4.4.
Виявлено, що середніми показниками зимостійкості характеризуються форми і сорти з алелями Hrd В3 Hrd С1 і Hrd В4 Hrd С4 при будь-якому алелі локусу Hrd A. Зниженою зимостійкістю характеризуються форми і сорти з іншими алелями гордеїнкодуючих локусів.
Виявлено, що в селекційній практиці озимого ячменю використовується лише незначна частина від виявленого поліморфізму. Можливо, це пов’язано з елімінацією на ранніх етапах селекції під дією як штучного, так і природного доборів екзотичних алелей з низькими частотами зустрічаємості.
На прикладі сорту Тайна встановлено наявність внутрісортового поліморфізму за величиною ступеня зимостійкості і показано його зв’язок з біотиповим складом за алелями гордеїнкодуючих локусів. Це відкриває перспективу швидкого удосконалення селекційних форм і одержання нових сортів із вже існуючих шляхом елімінації біотипів, що мають негативний або нейтральний вплив.
Сполучення методу електрофорезу гордеїнів у кислому ПААГ з розробленим каталогом алелей гордеїнкодуючих локусів дозволяє здійснювати наступні операції: 1) надійно ідентифікувати відомі алелі; 2) розпізнавати нові некаталогізовані алелі гордеїнкодуючих локусів; 3) з високим ступенем надійності встановлювати батьків і родовід сортів, біотипний склад, чистоту сортового матеріалу і технологічних партій зерна як самостійно, так і у поєднанні з іншими методами оцінки.